Ухвала суду № 9632243, 04.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 р.Справа № 2-а-27544/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

Представник позивача - Оковита А.Є.

Представник позивача - Рубаненко Л.В.

Представник відповідача - Онищенко А.В.

Представник відповідача - Носов К.В.

Представник відповідача - Білецька Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 30.03.2009р. по справі№2-а-27544/08/2070

за позовом Державного комунального підприємства "Харківський завод електроапаратури"

до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне комунальне підприємство "Харківський завод електроапаратури", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в якому, після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2008 р. № 0000710840/0 та від 04.11.08 р. № 0000710840/1 частково на суму 3305350,20 грн., у т.ч. основний платіж - 1792844,00 грн. та штрафних санкцій у сумі - 1512506,20 грн.; скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги від 31.10.2008 р. № 15113/10/25-009 в частині залишення без змін зазначених повідомлень-рішень частково на вказані вище суми.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року адміністративний позов Державного комунального підприємства "Харківський завод електроапаратури" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу в яких він, наполягаючи на законності та обгркнтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанов без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, посилаючись на обставини та обгрунтування викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представники відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2008 року спеціалістом Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - СДПІ ВПП у м. Харкові) була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства „Харківський завод електроапаратури" (надалі - ДП „ХЗЕА") з питання достовірності визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 року, про що складено акт №1990/40-027/14308262.

Перевіркою встановлено, що податкові зобов'язання з ПДВ ДП '"ХЗЕА" по звітній декларації за лютий 2008р. склали 1592754,00 грн. Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет - 1344238,00 грн. У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації за лютий 2008р., до СДПФ ВПП у м. Харкові ДП „ХЗЕА" подало із супроводжувальним листом уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за яким зменшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ становить -130385,00 грн. Зроблено висновок про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4. п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону про ПДВ - не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму по операції з продажу нерухомого майна, чим занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 1792844,00 грн. Крім цього, ДПІ було встановлено, що підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 130385,00 грн., що призвело до зайвого погашення податкового боргу на вказану суму, чим порушено п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.

Позивачем до вказаного акту перевірки були подані заперечення №152/31 від 30.09.2008 р., які були залишені без задоволення відповідачем, а висновки акту залишені без змін (відповідь відповідача № 13984/10/40-037 від 03.10.2008 р.) та, відповідно, видано податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008 р. №0000710840/0, яким визначено підприємству позивача податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 3461812,2 грн. ( з них за основним платежем - 1923229,0 грн. та за штрафними санкціями 1538583,2 грн.).

Підприємство частково не погодилось із вказаним рішенням у частині донарахування 3324907,95 грн., з них податку на додану вартість у сумі 1792844,00 грн. та штрафні санкції на суму 1532063,95 грн. та оскаржило його в адміністративному порядку до СДПІ ВПП у м. Харкові. За результатами розгляду скарги було отримано рішення від 31.10.2008 р. №15113/10/25-009, яким підприємству позивача було відмовлено у задоволенні його скарги, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - залишено без змін. Після чого, 04.11.2008р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000710840/1 на таку ж саме суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0.

Оскаржуване в частині податкове повідомлення-рішення про донарахування ПДВ на суму 3305350,20 грн., у тому числі за основним платежем - 1792844,00 грн. та за штрафними санкціями - 1512506,20 грн. було винесено за порушення п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1. п.6.1 ст.6, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України про ПДВ та включає в себе донарахування ПДВ та штрафних санкцій відповідно за операцією з продажу арештованого майна позивача державною виконавчою службою Головного управління юстиції у Харківській області та донарахування ПДВ та штрафних санкцій відповідно за наслідками невідповідностей при перенесенні показників з ПДВ звітної декларації до уточнюючого розрахунку.

Як свідчать матеріали справи, згідно акту опису і арешту майна позивача від 18.09.2007 р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було арештоване нерухоме майно у складі: корпус №10, столярний цех, літ. Ф-2; - корпус №4, типографія, літ. Д-3; корпус №9, кузня, літ. М-2; корпус №12, літ. Р-4; корпус №20, адміністративний, літ. С-6; будівлі ГСМ, літ. Н-1; мазутно-насосна станція, літ. К-1; корпус №13, гараж, літ. Т-3.

Вказане майно було продано виконавчою службою на прилюдних торгах 16.01.2008 р., що були проведені Харківським аукціонним центром ДАК „Національна мережа аукціонних центрів" (акт про проведені публічні (прилюдні) торги затверджений 31.01.2008 р. начальником державної виконавчої служби). Відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. №68/5 (із змінами та доповненнями), нотаріусом було видане свідоцтво покупцю - ТОВ „Блюмер" про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів від 31.01.2008 р. Стартова вартість майна склала 8978000,00 грн. без ПДВ, а продажна вартість - 8993000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до розрахунку виплати, стягувачам стягнутих з боржника грошових коштів від 11.02.2008р., що затверджений начальником підрозділу примусового виконання відділу ДВС Головного управління юстиції у Харківській області на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Харківській області надійшли кошти у сумі 8964222,4 грн. (продажна вартість за вирахуванням винагороди ХАЦ ДАК „Національна мережа аукціонних центрів" у сумі 28777,6 грн.).

Після розподілу зазначених коштів відповідно до вимог стягувачів на розрахунковий рахунок підприємства позивача (відповідно до виписки ХОД „Райффайзен Банк АВАЛЬ" від 13.02.2008 р.) надійшли кошти у сумі 3234299,22 грн. без ПДВ.

По цій операції відповідачем нараховано податок на додану вартість на суму продажної вартості майна за вирахуванням винагороди за проведення аукціону, тобто на суму 8964222,4 грн. та нарахований податок склав 1792844,4 грн.

Судом першої інстанції також з'ясовано, що окрім ПДВ у сумі 1643045,0 грн., нарахованій по вищевказаній операції, та штрафних санкцій на неї у сумі 1314463,0 грн., до податкового повідомлення-рішення включено донарахування ПДВ у сумі 280184,0 грн. та штрафні санкції на неї у сумі 224147,2 грн.

Із суми донарахувань в розмірі 280184,0 грн. за рахунок невідповідностей при перенесенні показників з ПДВ звітної декларації до уточнюючого розрахунку на думку відповідача призвело до неправомірного погашення податкового боргу ПДВ на суму 149799,0 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року (отримано відповідачем 20.03.2008 р. №2279), підприємство задекларувало суму ПДВ 1344238,00 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (додаток 5) за лютий 2008 року (отримано відповідачем 22.08.2008 р.) суму, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) та сплаті в бюджет (рядок 8.2) зменшено на 1494037,00 грн.

У рядку 8.3 вказаного розрахунку „збільшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ" відображено 130 385,00 грн.

Сума податкового боргу позивача станом на 22.08.2008 р. зазначена відповідачем у акті перевірки (стор.3) у розмірі 3820048,17 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом про ПДВ не визначено окремо порядку оподаткування операцій з примусової реалізації майна підрозділами державної виконавчої служби, що в свою чергу не заперечується представниками відповідача по справі. Платник податку - підприємство позивача самостійно не проводило операцію з продажу товарів, а реалізація нерухомого майна проводилась підрозділом державної виконавчої служби відповідно положень Закону України „Про державне виконавче провадження". При цьому, підприємством позивача в межах зазначеної операції з примусової реалізації майна не укладалось жодного цивільно-правового договору та, враховуючи арешт майна, що передував його продажу, ДП „Харківський завод електроапаратури", не мав право на продаж арештованого майна.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на лист ДПА України від 14.03.2006р. №4762/7/15-0617, яким були надані роз'яснення на підтвердження думки відповідача, оскільки, відповідно до абз. «г» п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181, податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Крім того, як зазначив суд першої інстанції, за змістом вказане роз'яснення, а також лист ДПА України від 14.04.2000 р. №1961/6/16-1220-26, про який йде мова у роз'ясненні, передбачають, що ціна реалізації формується спеціальним підприємством, яке здійснює продаж арештованого майна на комісійних засадах та є платником ПДВ по зазначеній операції. Тобто, таке підприємство визначає ціну реалізації з урахуванням ПДВ. У випадку, що розглядається, ціна була сформована без ПДВ, спеціалізоване підприємство не є платником ПДВ, та, відповідно, його не сплачувало.

Враховуючи, що спірна операція не підпадає а ні під визначення „поставки товарів" відповідно до Закону про ПДВ, а ні під визначення будь-якої іншої оподатковуваної ПДВ операції, примусова реалізація нерухомого майна спеціалізованою організацією не є для колишнього його власника об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд першої інстанції прийняв до уваги висновок спеціаліста-економіста Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №3851 від 30.05.2007 р., в якому зазначено, що для нарахування ПДВ по операції з примусової реалізації арештованого нерухомого майна у податковому обліку платника податку ДП „Харківський завод електроапаратури" не має документальних підстав.

На підставі аналізу даних декларації та уточнюючого розрахунку суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вд'ємне значення що утворилося у звітному періоді внаслідок уточнення рядка 20 підприємством позивача спрямовано на погашення податкового боргу, що відповідає нормам п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ. Позивачем не спростовано, що станом на 22.08.2008 р. (дата отримання відповідачем уточнюючого розрахунку з ПДВ) податковий борг з ПДВ складав 3820048,17 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для включення суми 19414 грн. до рядка 26 декларації, про що зазначено на стор. З акту перевірки, внаслідок чого висновок відповідача про заниження суми ПДВ у розмірі 19414 грн. не відповідає чинному податковому законодавству.

В акті перевірки відповідачем підтверджено наявність у підприємства на дату подання уточнюючого розрахунку невикористаного від'ємного значення у сумі 19414 грн.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що як на дату подання уточнюючого розрахунку, так і на момент розгляду справи, порядок складання уточнюючого розрахунку не затверджений жодним нормативно-правовим актом. Погашення податкового боргу здійснюється, зокрема, як сумою від'ємного значення різниці муж сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ, так і сумою зменшених нарахувань.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, є правомірним зменшення позивачем суми, яка підлягала сплаті до бюджету за уточнюючим розрахунком за лютий 2008 р. у розмірі 1494037,00 грн., та неправомірним - у розмірі 130385,00 грн. Враховуючи, що уточнюючий розрахунок отримано відповідачем 22.08.2008 р., нарахуванню підлягала штрафна санкція за два податкових періоди у розмірі 20% від суми заниження податкового зобов'язання, тобто у сумі 26077,00 грн.

Відповідно до п.(з) п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181, платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правові підстави у СДПІ ВПП у м.Харкові для донарахування ДП „ХЗЕА" податку на додану вартість в частині 3305350,20 грн., з яких : 1792844,00 грн. - основний платіж, 1512506,20 грн. - штрафні санкції, були відсутні. Вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 03.10.2008р. №0000710840/0 та від 04.11.2008р. №0000710840/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 3305350,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 1792844,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1512506,20 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог про скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про результати розгляду первинної скарги від 31.10.2008р. № 15113/10/25-009 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 03.10.2008р. №0000710840/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 3305350,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 1792844,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1512506,20 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень є акт невиїзної документальної перевірки позивача з питання достовірності визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 року №1990/40-027/14308262.

Позивачем до вказаного акту перевірки були подані заперечення №152/31 від 30.09.2008 р., які були залишені без задоволення відповідачем, а висновки акту залишені без змін (відповідь відповідача №13984/10/40-037 від 03.10.2008 р.) та, відповідно, видано податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008 р. №0000710840/0, яким визначено підприємству позивача податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 3461812,2 грн. (з них за основним платежем 1923229,0 грн. та за штрафними санкціями 1538583,2 грн.).

Підприємство частково не погодилось із вказаним рішенням та оскаржило його в адміністративному порядку до СДПІ ВПП у м. Харкові. За результатами розгляду скарги було отримано рішення від 31.10.2008 р. №15113/10/25-009, яким підприємству позивача було відмовлено у задоволенні його скарги та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000710840/1 від 04.11.2008 року.

Вказане повідомлення-рішення було винесено за порушення п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1. п.6.1 ст.6, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України про ПДВ.

20.03.2008р. позивачем надано до СДПІ ВПП у м. Харкові податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 року (вх.№2279), згідно якої податкові зобов'язання склали 1592754,0 грн. (рядок декларації 9), а сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет - 1344238,0 грн. (рядок декларації 27).

11.08.2008р. позивачем надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2008 року, відповідно до якого, позивачем зменшено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету на 1494037,0грн. (рядок 8.2)

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту опису і арешту майна позивача від 18.09.2007 р., державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області було арештоване нерухоме майно у складі: корпус №10, столярний цех, літ. Ф-2; корпус №4, типографія, літ. Д-3; корпус №9, кузня, літ. М-2; корпус №12, літ. Р-4; корпус №20, адміністративний, літ. С-6; будівлі ГСМ, літ. Н-1; мазутно-насосна станція, літ. К-1; корпус №13, гараж, літ. Т-3.

Вказане майно було продано відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області на прилюдних торгах 16.01.2008 р., що були проведені Харківським аукціонним центром ДАК „Національна мережа аукціонних центрів” (акт про проведені публічні (прилюдні) торги затверджений 31.01.2008 р. начальником державної виконавчої служби). Відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що затверджений Наказом міністерства юстиції від 27.10.1999 р. №68/5 (із змінами та доповненнями), нотаріусом було видане свідоцтво покупцю ТОВ „Блюмер” про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів від 31.01.2008 р. Стартова вартість майна склала 8978000,00 грн. без ПДВ, а продажна вартість 8993000,00 грн., без ПДВ.

Відповідно до розрахунку виплати стягувачам стягнутих з боржника грошових коштів від 11.02.2008 р., що затверджений начальником підрозділу примусового виконання відділу ДВС Головного управління юстиції у Харківській області на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Харківській області надійшли кошти у сумі 8964222,4 грн. (продажна вартість за вирахуванням винагороди ХАЦ ДАК „Національна мережа аукціонних центрів” у сумі 28777,6 грн.).

Після розподілу зазначених коштів відповідно до вимог стягувачів на розрахунковий рахунок підприємства позивача (відповідно до виписки ХОД „Райффайзен Банк АВАЛЬ” від 13.02.2008 р.) надійшли кошти у сумі 3234299,22 грн., без ПДВ.

По цій операції відповідачем за висновками акту невиїзної документальної перевірки позивача з питання достовірності визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 року №1990/40-027/14308262.нараховано податок на додану вартість на суму продажної вартості майна за вирахуванням винагороди за проведення аукціону, тобто на суму 8964222,4 грн., нарахований податок склав 1792844,4 грн.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що Законом про ПДВ не визначено окремо порядку оподаткування операцій з примусової реалізації майна підрозділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області.

Згідно до п.1.3 ст.1 Закону України „Про ПДВ”, платник податку особа, яка згідно з цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 цього ж Закону, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі прав власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу.

При цьому, п.1.4 ст.1 Закону України „Про ПДВ” визначає поставкою товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. При цьому зазначено, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального збереження), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що платник податку підприємство позивача самостійно не проводило операцію з продажу товарів, а реалізація нерухомого майна проводилась відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області відповідно до положень Закону України „Про державне виконавче провадження”. При цьому, підприємством позивача в межах зазначеної операції з примусової реалізації майна не укладалось жодного цивільно-правового договору. Оскільки продажу майна передував його арешт, то ДП „Харківський завод електроапаратури” був позбавлений права на продаж арештованого майна.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання відповідача на лист ДПА України від 30.03.2008 року. №11098/7/16-1517, яким були надані розяснення на підтвердження думки відповідача, оскільки, відповідно до абз. «г» п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 податкове розяснення не має сили нормативно-правового акта. Крім того, за змістом вказане розяснення, а також лист ДПА України від 14.04.2000 р. №1961/6/16-1220-26, про який йде мова у розясненні, передбачають, що ціна реалізації формується спеціальним підприємством, яке здійснює продаж арештованого майна на комісійних засадах та є платником ПДВ по зазначеній операції. Тобто, визначає ціну реалізації з урахуванням ПДВ підприємство, яке здійснює продаж.

У випадку, що розглядається, стартова ціна була сформована підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області без ПДВ. Продажна ціна зазначена у аукціонній відомості без ПДВ. Кошти які переказувались на рахунок ДП „ХЗЕА” також не містять ПДВ про що свідчать виписки з банку ХОД „Райффайзен банк Аваль” від 13.02.2008 року, 25.02.2008 року, 05.03.2008 року та 23.04.2008 року. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували цю обставину.

Враховуючи, що в межах операції з примусової реалізації майна ДП „ХЗЕА” не уклав жодного цивільно-правового договору, а спірна операція не підпадає а ні під визначення „поставки товарів” відповідно до Закону про ПДВ, а ні під визначення посередницької операції, а ні під визначення будь-якої іншої оподатковуваної ПДВ операції, примусова реалізація нерухомого майна спеціалізованою організацією не є для колишнього його власника обєктом оподаткування ПДВ.

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги висновок спеціаліста-економіста Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса №3851 від 30.05.20087 р., в якому зазначено, що для нарахування ПДВ по операції з примусової реалізації арештованого нерухомого майна у податковому обліку платника податку ДП „Харківський завод електроапаратури” не має документальних підстав.

Крім ПДВ у сумі 1643045,0 грн., нарахованій по вищевказаній операції, та штрафних санкції на неї у сумі 1314463,0 грн., до оспорюваного податкового повідомлення-рішення включено донарахування ПДВ у сумі 280184,0 грн. та штрафні санкції на неї у сумі 224147,2 грн.

На думку відповідача, донарахуваня в розмірі 280184,0 грн., зроблено у зв'язку з невідповідністю при перенесенні показників з ПДВ звітної декларації до уточнюючого розрахунку, що призвело до неправомірного погашення податкового боргу ПДВ на суму 149799,0 грн.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено на підставі матеріалів справи, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року (отримано відповідачем 20.03.2008 р. вх.№2279) підприємство задекларувало суму ПДВ 1344238,00 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (додаток 5) за лютий 2008 року (отримано відповідачем 22.08.2008 р.), суму, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет (рядок 27) та сплаті в бюджет (рядок 8.2) зменшено на 1494037,00 грн.

У рядку 8.3 вказаного розрахунку „збільшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ" відображено 130385,00 грн.

Сума податкового боргу позивача станом на 22.08.2008 р. зазначена відповідачем у акті перевірки (стор. 3) у розмірі 3820048,17 грн.

Колегія суддів зазначає, що на підставі аналізу даних декларації та уточнюючого розрахунку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підприємством складено уточнюючий розрахунок з порушенням п.5.1 ст.5 Закону №2181, що полягає у наступному.

Вказаною нормою встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок.

У первинній декларації за лютий 2008 року сума ПДВ, що піддягала сплаті в бюджет, відображена сума коштів в розмірі 1344238,00 грн. (рядок 27). Відповідно, розмір суми, на яку може бути зменшено уточнюючим розрахунком (суму ПДВ до оплати) не повинен перевищувати 1344238,00 грн.

В уточнюючому розрахунку позивача вказано, що значення рядка 27 змінено на значення - 1494037,00 грн. При цьому, тим же самим уточнюючим розрахунком збільшено від'ємне значення різниці між сумою рядка 21 податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 130385,00 грн., та збільшено рядок 21.1 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ) на суму 130 385,00 грн.

Тобто, від'ємне значення що утворилося у звітному періоді внаслідок уточнення рядка 20 підприємством позивача спрямовано на погашення податкового боргу, що відповідає нормам п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

В уточнюючому розрахунку рядка 23 декларації вказано - 19414,00 грн., що є залишком від'ємного значення попереднього звітного періоду, тобто, січня 2008 року.

У рядку 5 вказано, що загальна сума помилки складає 1494037,00 грн. При цьому, у рядках 6 та 7 уточнюючого розрахунку сума 19414,00 грн. відсутня.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що, відповідно до вимог п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, яким встановлено, що тільки при відсутності податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, від'ємне значення суми, розрахованої згідно д п.п.7.7.1 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що при заповненні рядків 8.2 та 8.5 уточнюючого розрахунку позивач допустив помилку, яка у сумарному значенні дає 130385 грн. (149799 грн. - 19414 грн.) та є підставою для донарахування ПДВ у сумі 130385 грн.

Щодо нарахування на вказану суму штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у п.п.”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно до ч. 3 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону №2181, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" -"в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Колегія суддів встановила, що уточнюючий розрахунок отримано відповідачем 22.08.2008 р., нарахуванню підлягала штрафна санкція за два податкових періоди у розмірі 20% від суми заниження податкового зобов'язання у 130385,0 грн., тобто у сумі 26077,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідно до п.(з) п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181, платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З урахуванням вищевикладених обставин колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що правові підстави у СДПІ ВПП у м. Харкові для донарахування ДП „ХЗЕА" податку на додану вартість в частині 3305350,20 грн., з яких : 1792844,00 грн. - основний платіж, 1512506,20 грн. - штрафні санкції, були відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові від 03.10.2008р. №0000710840/0 та від 04.11.2008р. №0000710840/1 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 3305350,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 1792844,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1512506,20 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача про те, що рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про результати розгляду первинної скарги від 31.10.2008р. № 15113/10/25-009 містять висновки, які не відповідають вимогам чинного законодавства, в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 03.10.2008р. №0000710840/0 та послужило підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 03.10.2008 року, чим порушує права ДП „Харківський завод електроапаратури”.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність позовних вимог про скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про результати розгляду первинної скарги від 31.10.2008р. № 15113/10/25-009 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 03.10.2008р. №0000710840/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 3305350,20 грн., у т.ч. за основним платежем - 179844,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1512506,20 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року по справі№2-а-27544/08/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 30.03.2009р. по справі №2-а-27544/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Кононенко З.О. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2010 р.