Рішення № 96321931, 16.04.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8609/17 16.04.2021

н\п 2/490/2539/2021

Справа № 490/8609/17

н\п 2/490/2539/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді – Шолох Л.М.,

при секретарі судових засідань – Коптєвій Ю.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи в м. Миколаїв цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило, стягнути з ОСОБА_1 на його користь в розмірі 6340 грн 40 коп., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту – 310 грн 70 коп.; заборгованості за простроченими відсотками – 477 грн 46 коп.; заборгованості з пені – 5552 грн 24 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у означеній сумі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2017 року у справі відкрито провадження у справі.

У період з жовтня 2017 року по 10 лютого 2021 року справа перебувала в провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 лютого 2021 року визначено головуючого суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року дану справу прийнято до провадження суддею Шолох Л.М. та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх безпідставність. Відповідач зазначила, що АТ КБ «Приватбанк» їй була видана соціальна картка, а не кредитна. Кредитний договір з нею не укладався, а всі докази надані позивачем є підробленими та неналежними. Ані проценти, ані пеня з нею погоджені не були. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові повністю.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

ОСОБА_1 06 жовтня 2008 року підписала заяву, відповідно до якої АТ КБ «Приватбанк» видало їй кредитну карту «Універсальну» з кредитним лімітом 250 грн 00 коп.

Також відповідачем 06 жовтня 2008 року підписано довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», з якої слідує, що відповідачу видано карту типу VISA Classic, тип кредитної лінії – відновлювана, пільговий період (нарахування процентів відбувається за ставкою 0,01% річних), базова ставка відсотків на місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів на рік) – 3%. Також у цій заяві визначено, що на заборгованість нараховується пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/ 30-нараховується за кожен день прострочення кредиту. Пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, за наявності прострочки по кредиту або процентам 5 та більше днів під час виникнення прострочки на суму більше 50 грн. Штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, передбаченим договором, більше ніж на 120 днів – 250 грн=5% від суми позову. У означеній заяві також погоджені і інші умови користування кредитною карткою (а.с. 6,7).

Із наведеного слідує, що відповідач отримала кредитну картку та була обізнана про умови кредитування, втому числі і про розмір та порядок застосування штрафних санкцій.

На підставі підписаної відповідачем 06 жовтня 2008 року заяви, їй видано картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 03/10, № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01/ 2014 року (а.с.39, 118).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картки оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт картки, виданої їй з 06 жовтня 2008 року становила – 250 грн; з 21 січня 2011 року – 350 грн; з 24 лютого 2011 року – 450 грн; з 19 березня 2011 року – 550 грн; з 22 квітня 2011 року – 650 грн; з 26 травня 2011 року – 750 грн; з 23 червня 2011 року – 850 грн; з 23 липня 2011 року – 950 грн; з 22 серпня 2011 року – 1 050 грн; з 29 березня 2013 року – 930 грн; з 03 липня 2014 року – 460 грн; з 28 жовтня 2014 року – 320 грн; з 24 січня 2020 року – 0 грн (а.с. 117).

У період з 06 жовтня 2008 року до 31 серпня 2017 року відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснюючи операції щодо зняття кредитних коштів та погашення кредитної заборгованості (останній платіж 17 лютого 2015 року, а.с.3-5).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга статті 207 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом. Доводи відповідача про те, що вона не укладала кредитний договір з АТ КБ «Приватбанк» спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Із наявних у справі матеріалів слідує, що АТ КБ «Приватбанк» виконав умови цього договору та надав відповідачу у користування кредитні кошти, а відповідач отримав у користування ці кошти, однак не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 310 грн 70 коп.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» прострочене тіло кредиту у розмірі 310 грн 70 коп.

Також суд звертає увагу, що відповідачу, крім кредитної карти, на підставі заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 24 травня 2011 року також видана і пенсійна картка, на що вказує відповідач (а.с.79).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зі змісту заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 06 жовтня 2008 року, яка підписана відповідачем, слідує, що сторони погодили розмір та умови сплати відповідачем відсотків за користування кредитними коштами (3%).

Відповідно до наявних у справі розрахунків заборгованості відповідача розмір відсотків, які нараховані ОСОБА_1 станом на 28 січня 2021 року становить 477 грн 46 коп.

Від відповідача надійшла заява про застосування до даних правовідносин строків позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З розрахунку заборгованості за договором, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , слідує, що останній платіж на погашення заборгованості по кредитному договору відповідач здійснила 17 лютого 2015 року, що свідчить про визнання нею позовних вимог, викладених у даному позові. А з позовом до суду позивач звернувся 03 жовтня 2017 року, тобто у строки, визначені статтею 257 ЦК України.

Отже, строки позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача простроченого тіла кредиту (310 грн 70 коп.) та відсотків за користуванням кредитними коштами (477 грн 46 коп.) у даному випадку не можуть бути застосовані. Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 5552 грн 24 коп., то суд зазначає таке.

Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Під час укладання кредитного договору з відповідачем (підписання відповідачем заяви) його сторонами було погоджено, що у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору відповідач сплачує на користь АТ КБ «Приватбанк» пеню, у розмірі вказаному у заяві від 06 жовтня 2008 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір пені, які він просить стягнути з відповідача на його користь, становить 5552 грн 24 коп. Зазначена сума нарахована позивачем за період з 01 березня 2014 року до 28 січня 2021 року, тоді як цей позов поданий до суду 03 жовтня 2017 року.

Відповідач просить застосувати до даних правовідносин строк позовної давності.

Частина перша статті 258 ЦК України вказує на те, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Згідно з частиною другою статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З наданого до суду розрахунку заборгованості (а.с. 149-156) слідує, що починаючи з 01 березня 2014 року відповідачу нараховувалась пеня в розмірі 100 грн щомісяця.

Враховуючи приписи частини другої статті 258 ЦК України та зважаючи на клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути пеню лише за один рік у розмірі 1200 грн (100 грнх12 міс=1200 грн).

Слід зауважити, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, як того вимагає частина перша статті 81 ЦПК України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1988 грн 16 коп., яка складається із заборгованості за прострочене тіло кредиту 310 грн 70 коп.; заборгованості за простроченими відсотками – 477 грн 46 коп.; заборгованості по пені – 1200 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 500 грн 80 коп. (31,3%), тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 1988 грн 16 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту – 310 грн 70 коп.; заборгованості за простроченими відсотками – 477 грн 46 коп.; заборгованості по пені – 1200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 500 грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст виготовлено 16 квітня 2021 року.

Інформація про сторони:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя Л.М. Шолох