Рішення № 96321424, 15.04.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/576/2021

Справа № 537/536/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2021 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» до ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , третьої особи Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання осіб такими ,що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

До Крюківського районного суду м.Кременчука звернувся позивач АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» з позовом до ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , третьої особи Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання осіб такими ,що втратили право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки .

В обґрунтування своїх вимог повідомили, що у власності АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» перебуває гуртожиток АДРЕСА_1 загальною площею 5812 м.кв. для проживання робітників,які працюють на даному підприємстві.

Згідно ордеру №79 від 17.04.1995 року ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з синами ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 було заселено до зазначено гуртожитку та виділено кімнату № НОМЕР_1 .Станом на 01.02.2021 р. в кімнаті зареєстровано четверо осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 Наймач ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживають за місцем своєї реєстрації, що підтверджується Актами про не проживання від 24.07.2020року та від 17.08.2020р., 13.09.2020р, 16.10.2020р., 17.11.2020р., 01.12.2020р., 25.01.2021р. Крім того ОСОБА_8 не являється робітником АТ «КСЗ».

Понад шість місяців відповідачі в даній кімнаті не мешкають.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 фактично не проживає за вищевказаною адресою, не вносить плату за житлово-комунальні послуги, в утримані житла участі не бере, позивач звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратила право користування житловим приміщенням.

В судове засідання позивач не з*явився. Надав клопотання про проведення судового засідання без їх участі, позов підтримує в повному обсязі, прохає суд позов задовольнит, проти прийняття заочного рішення не заперечують

Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися по невідомій суду причині, про час слухання справи були належним чином повідомлені.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів , оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, не повідомили суд про причини неявки, відзив на позов ними не подано .

Визнавши подані представником позивача докази достатніми для встановлення фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору, за наявності відповідної згоди, суд вважає за можливим проведення заочного розгляду справи.

Треті особи в судове засідання не з*явилися по невідомій суду причині.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що у власності позивача АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» перебуває гуртожиток АДРЕСА_1 загальною площею 5812 м.кв. для проживання робітників,які працюють на даному підприємстві.

Згідно ордеру №79 від 17.04.1995 року ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з синами ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 було заселено до зазначено гуртожитку та виділено кімнату № НОМЕР_1 .Станом на 01.02.2021 р. в кімнаті зареєстровано четверо осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 Наймач ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживають за місцем своєї реєстрації, що підтверджується Актами про не проживання від 24.07.2020року та від 17.08.2020р., 13.09.2020р, 16.10.2020р., 17.11.2020р., 01.12.2020р., 25.01.2021р. Крім того ОСОБА_8 не являється робітником АТ «КСЗ».

Конституція України у статті 3 декларує положення про те, що "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави". Дане положення - одна з фундаментальних основ конституційного ладу України.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. І ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 177 ЖК України передбачено, громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку а під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення, або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідачі не вчиняють дій, щодо самостійного зняття з реєстрації місця проживання , а тому позивачі вимушені звернутися до суду.

Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.

В контексті ст.15 ЦК України право на захист порушеного права виникає у особи в разі його порушення, а способи захисту порушеного права прямо передбачені ст.16 ЦК України.

Доводячи суду обґрунтованість заявлених вимог, позивач просить винести рішення про захист порушеного права шляхом прийняття рішення про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання.

Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз представлених у справі доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку про те, що в суді знайшов підтвердження факт, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не проживають в кімнаті більше 6 місяців, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, а спосіб захисту порушеного права цілком відповідає вимозі ст. 16 ЦК України.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням а саме кімнатою АДРЕСА_2 ,підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.47,92 Конституції України ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81,141,263-266,282 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву АТ «Кременчуцький сталеливарний завод» до ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , третьої особи Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання осіб такими ,що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати по справі в сумі 2270 грн.00 коп. на користь позивача АТ «Кременчуцький сталеливарний завод , понесені при поданні позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в повному обсязі.

Суддя: О.В. Маханьков

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.04.2010 року