Ухвала суду № 96321359, 14.04.2021, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1603/20 Провадження №2-з/478/9/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021 року смт. Казанка

14.04.2021 року суддя Казанківського районного суду Миколаївської області, розглянувши матеріали заяви, поданої головою фермерського господарства «Марія-Послушняк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом фермерського господарства «Марія-Послушняк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , Казанківська селищна рада, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін Олена Вадимівна про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2020 року представник позивача - адвокат Ремешевський Є.А. звернувся до суду в інтересах фермерського господарства «Марія-Послушняк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , Казанківська селищна рада, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін Олена Вадимівна, про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року по зазначеній справі відкрита загальне позовне провадження.

12.04.2021 року від голови ФГ «Марія-Послушняк» до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь які дії щодо використання та розпорядження, в тому числі передачу в піднайм (суборенду) спірної земельної ділянки, площею 21,0 га, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області, з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075677948236), посилаючись на те, що відповідач, який здійснив реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача, 17.12.2021 року за наявності спірних правовідносин щодо земельної ділянки, укладено довгостроковий договір оренди, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133 була передана в оренду ОСОБА_3 , з правом передачі орендованої земельної ділянки в піднайм (суборенду). Вважає, що ОСОБА_3 може вчиняти дії щодо користування та розпорядженням земельною ділянкою, проводити посів сільськогосподарських культур, збирання врожаю а також передати її в суборенду третім особам). Невжиття вказаних заходів забезпечення позову може перешкодити ефективному захисту та поновленню порушених прав та інтересів позивача та зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в майбутньому у разі його ухвалення на користь позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом заборони вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, а також є необхідними і для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів та безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Будь які дії, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

З моменту створення селянського (фермерського) господарства виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод).

Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства, є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги про скасування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису № 36391011 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133, площею 21,0 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2075677948236, який було вчинено 29 квітня 2020 р. реєстратором Новобузької міської ради Альбертін О.В., оскільки вище означена земельна ділянка перебуває у постійному користування ФГ «Марія-Послушняк».

Наведені позивачкою факти та надані на їх підтвердження докази свідчать про реальність спору про право на земельну ділянку, а заявлені вимоги не є тотожними задоволенню позовних вимог.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06.01.2021 року, заяву ФГ «Марія-Послушняк» про забезпечення позову, в частині заборони по відношенню до відповідача ( ОСОБА_1 ) було задоволено частково, а саме: встановлено заборону ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися спірною земельною ділянкою. В частині заборони державним реєстраторам вчиняти будь які реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки було відмовлено.

Дослідженим Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 12.04.2021 року встановлено, що 17.12.2021 року відповідачем, за наявності спірних правовідносин щодо земельної ділянки, було укладено довгостроковий договір оренди, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133 була передана в оренду ОСОБА_3 . Договір оренди передбачає можливість передачі орендованої земельної ділянки в суборенду.

Таким чином, негативним наслідком неналежного забезпечення позову про оспорювання права на майно є можливість його відчуження під час вирішення спору, що призводить до затягування розгляду справи, оскільки виникає необхідність залучати до участі у справі нових користувачів земельної ділянки та пред`являти додаткові позовні вимоги. Обрання у такі способи забезпечення позову унеможливить зміну власника (землекористувача) спірного майна та буде слугувати перешкодою виникнення конфліктів, які можуть виникнути у зв`язку із користуванням земельною ділянкою. А це у свою чергу відповідає меті забезпечення позову, гарантуванню виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що обмеження викликані забезпеченням позову носять тимчасовий характер, беручи до уваги, що у разі відчуження спірної земельної ділянки виникне реальна перепона на шляху виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, суд вважає доведеними підстави, які зумовлюють необхідність забезпечення позову.

Суд, дослідивши письмові докази, надані до заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, призведе до ускладнення ефективного захисту прав фермерського господарства у здійсненні ним господарської діяльності та утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Також суд враховує, що обраний заявником вид забезпечення позову є співмірним із можливими позовними вимогами та не порушить прав та інтересів відповідача, який до часу подання позовної заяви не використовував спірну земельну ділянку та не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суда відсутні будь-які дані щодо існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, адже забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії як було вище означено, не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу.

Враховуючи те, що між предметом спору та запропонованими заходами забезпечення позову наявний правовий зв`язок, заяву слід визнати обґрунтованою, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у способи, визначені заявником. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву фермерського господарства «Марія-Послушняк» про забезпечення позову, поданої в рамках позову до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , Казанківська селищна рада, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін Олена Вадимівна про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, - задовольнити.

До набрання остаточним рішенням суду у цій справі законної сили заборонити:

ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) вчиняти будь які дії щодо використання та розпорядження, в тому числі передачу в суборенду спірної земельної ділянки, площею 21,0 га, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області, з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2075677948236).

Копію ухвали направити для виконання:

- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Копію ухвали направити для відома - заявнику.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження, та набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття 14.04.2021 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, строк пред`явлення ухвали до виконання 3 роки, до 14.04.2021 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення не залежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Іщенко Х.В.