Ухвала суду № 96318814, 16.04.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 330/755/21

2/330/352/2021

"16" квітня 2021 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області, Нестеренко Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Якимівського районного суду Запорізької області разом з позовною заявою до ОСОБА_2 ,третя особа: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області про визнання заповіту недійсним подав заяву про забезпечення позову.

13.04.2021 року позивачем ОСОБА_1 до канцелярії Якимівського районного суду Запорізької області разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер його батько, ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, складено 27.10.2020 року відповідний актовий запис №04. Після його смерті, позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Але приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Тимченко Є.С., було повідомлено, що мій батько ОСОБА_3 , в 2018 році склав заповіт, в якому все належне йому майно заповідав виключно, відповідачу - ОСОБА_2 . Заповіт був складений 16 травня 2018 року та посвідчений секретарем виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області Северин О.П., зареєстровано в реєстрі за №13. Позивач зазначає, що його батько, ОСОБА_3 , в період складання спірного заповіту знаходився у важкому стані здоров я та він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними в повній мірі. Вважає, що видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_2 , яка вже звернулася за отриманням свідоцтва про право власності за заповітом до закінчення розгляду справи судом, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Таким чином, з метою захисту свої законних прав та інтересів, позивача, як спадкоємця першої черги за законом, та з метою уникнення будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам, що, в свою чергу, унеможливить виконання можливого рішення, вважаю за необхідне вжити заходи забезпечення позову. На підставі наведеного, просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони приватному нотаріусу Якимівського районного нотаріального округу Тимченко Євгену Семеновичу вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 щодо спадкового майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорювань право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Відповідно до статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: заборона вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.( постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі №200/12227/17).

З огляду на викладене, застосування заходів забезпечення позову у виді заборони приватному нотаріусу вчиняти дії по оформленню права на спадщину в рамках спадкової справи, яка відкрилась після смерті спадкодавця, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , неможливе без надання заявником доказів того, що наявні обставини для обґрунтованого припущення, що відповідач має намір вчинити дії пов`язанні із отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом, крім того матеріали справи не містять і доказів звернення відповідача до приватного нотаріуса про прийняття спадщини.

Крім того, за обставинами викладеними у позовній заяві у жовтні 2020 року помер батько позивача, позивач оспорює право відповідача на спадкування за заповітом у зв`язку із чим і подав до суду позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Між тим, ч. 2 ст.8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк(до вирішення справи судом), за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Судом встановлено, що позивачем шляхом подання до суду позовної заяви до відповідача про визнання заповіту недійсним, фактично оспорюється право спадкоємця відповідача по справі на спадкування належного спадкодавцю майна.

Доказів звернення позивача з відповідною заявою до приватного нотаріуса з повідомленням про необхідність зупинення нотаріального провадження та вчинення нотаріальних дій по спадковій справі №62305018 через перебування у суді справи, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду не надано.

З огляду на викладене та враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом заборони приватному нотаріусу вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 щодо спадкового майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач не позбавлений права звернутися до приватного нотаріуса із відповідною заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

За приписами ч. ч. 7, 11 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. 153, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області про визнання заповіту недійсним – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: Т.В. Нестеренко