Рішення № 96318462, 14.04.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/3573/17

2/337/942/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Бойко Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

19.09.2017р. ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , який мотивував тим, що між ними 16.01.2013р. було укладено кредитний договір № ICKGMCUI.80963.004, відповідно до якого банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 2000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 11.09.2017р. в сумі 23877,38грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 3412,88грн., заборгованості за процентами – 6063,87грн., заборгованості за штрафами та пенею – 14400,63грн.

Просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00грн.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29.11.2017р. вказаний позов був задоволений повністю та з ОСОБА_1 стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 23887,38грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00грн., усього 25477,38грн.

Ухвалою суду від 04.03.2021р. заочне рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29.11.2017р. скасовано, справа призначена до нового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» як правонаступник первісного позивача ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку».

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав повністю та просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Трофимова Г.М. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов не визнає повністю і просить в його задоволенні відмовити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд встановив, що між сторонами 16.01.2013р. було укладено кредитний договір №ICKGMCUI.80963.004, відповідно до якого Банк зобов`язався протягом 60 днів з моменту укладання цього договору встановити кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у розмірі 2000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий на підставі приєднання Позичальника до Умов та Правил надання банківських послуг із нарахуванням відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% річних, крім пільгового періоду. Пільговий період складає 30 днів по кожній платіжній операції. Процентна ставка під час пільгового періоду становить 0,0001% річних (п.2.2,2.3, 2.8 Договору)

Відповідно до п.2.5 кредитного договору щомісячний мінімальний платіж складає 10% від суми заборгованості і підлягає сплаті Позичальником щомісячно до 25 числа за попередній місяць.

Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом 3-х років, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим договором (п.3.2 договору).

Відповідно до п.5.2.2 кредитного договору Позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом в порядку та строки, зазначені цим кредитним договором.

Згідно з п.6.1, 6.2 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом Банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвоєної процентної ставки, що встановлена п.2.3, і за порушення строків сплати процентів за користування кредитом - пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з Додатком №1 до кредитного договору «Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки» термін користування кредитом становить 36 місяців, тобто до 16.01.2016р. включно.

16.01.2013р. відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-договір на відкриття платіжної картки, чим підтвердив та прийняв пропозицію Банку на оформлення платіжної картки, ознайомився і згоден з умовами Анкети-договору на оформлення платіжної картки, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №ICKGMCUI.80963.004 від 16.01.2013р. та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 на підставі зазначеного кредитного договору, станом на 11.09.2017р. заборгованість за цим кредитним договором становить 23877,38грн. і складається із заборгованості за тілом кредиту – 3412,88грн., заборгованості за процентами – 6063,87грн., заборгованості за штрафами та пенею – 14400,63грн.

06.02.2018р. між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладений Договір №103 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» як новий кредитор набуло право вимоги за кредитними договорами, в т.ч. до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №ICKGMCUI.80963.004 від 16.01.2013р.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає встановленим та доведеним, що 16.01.2013р. ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір.

Вказаний договір оформлений письмовим документом та підписаний сторонами, містить усі істотні умови кредитного договору, а саме, визначає розмір кредиту, його цільове призначення, строк та порядок його повернення, розмір та порядок нарахування/сплати процентів за користування ним та інших обов`язкових платежів, права та обов`язки сторін, встановлює відповідальність за їх порушення.

Крім того, цей кредитний договір містить ознаки договору приєднання, оскільки передбачає надання кредиту на підставі Заяви позичальника на отримання кредитної картки та застосування до нього Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів.

Факт підписання зазначеного кредитного договору та Анкети-договору на оформлення платіжної картки відповідачем ОСОБА_1 та його представником не оспорений і жодними доказами не спростований.

Отже, кредитний договір є чинним та обов`язковим для виконання.

Також судом встановлено, що Банк виконав свої зобов`язання за укладеним кредитним договором – видав відповідачу платіжну картку та встановив на неї кредитний ліміт. Відповідач ОСОБА_1 активно користувався кредитним лімітом, частково здійснював повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування ними, однак належним чином свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів у визначені договором порядку та строки не виконував, вносив платежі в меншому розмірі та несвоєчасно, у визначений сторонами кінцевий строк кредит не повернув, зв`язку з чим Банк звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 на підставі зазначеного кредитного договору, яка є первинним бухгалтерським документом, та розрахунком заборгованості, який повністю узгоджується з умовами кредитного договору та вищезазначеної випискою. Ці докази суд вважає належними та допустимими, тому приймає їх до уваги при ухваленні цього рішення.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 та його представник зазначені вище обставини також не оспорював.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в силу вимог ст.631,1050,1054,1056-1 ЦК України сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, пені за порушення строків внесення платежів лише протягом строку дії такого договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інші платежі припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

У зв`язку з неповерненням позичальником грошових коштів за кредитним договором в межах визначеного в договорі строку кредитування права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, сторонами був обумовлений строк дії кредитного договору – 3 роки, тобто до 16.01.2016р., тобто право Банку нараховувати проценти та інші платежі відповідно до погоджених сторонами умов кредитування припинилось 16.01.2016р.

З розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку вбачається, що на момент закінчення строку дії кредитного договору (16.01.2016р.) відповідач ОСОБА_1 кредит не повернув і мав заборгованість за тілом кредиту в загальному розмірі 3412,88грн. (поточна 1681,03грн. + прострочена 1731,85грн.), за простроченими процентами – 1963,15грн. та пенею – 2350,71грн.

Після 16.01.2016р. Банк продовжував нараховувати відповідачу проценти та пеню в порядку та розмірі, визначеними кредитним договором, і за на даний час вимагає стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась станом на 11.09.2017р.

Але, за вищевикладених обставин суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами та пенею за період з 17.01.2016р. по 11.09.2017р., у зв`язку з чим ці вимоги не підлягають задоволенню.

Також суд враховує, що в межах даної цивільної справи відповідач ОСОБА_1 ( в заяві про перегляд заочного рішення суду) заявив про застосування строку позовної давності.

Так, згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.252-255 ЦК України.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.1,3 ст.266 ЦК України).

Згідно з ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд враховує, що за договором про надання банківських послуг, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.

Як вже зазначалось, відповідно до п.2.5 кредитного договору відповідач зобов`язаний був вносити щомісячний мінімальний платіж на повернення кредиту та сплату процентів в розмірі 10% від суми заборгованості до 25 числа кожного наступного місяця, з кінцевим строком повернення кредиту 16.01.2016р.

Відповідно 3-річний строк позовної давності щодо прострочених щомісячних платежів повинен обчислюватись з 26 числа місяця, в якому відбулось прострочення, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – з 17.01.2016р.

До суду з цим позовом Банк звернувся 13.09.2017р. (штамп на поштовому конверті) і, враховуючи вказане, суд вважає, що в межах 3-річного строку позовної давності Банком заявлені вимоги щодо заборгованості за щомісячними платежами за період з 13.09.2014р. по 16.01.2016р., та суми заборгованості за кредитом та процентами, яка виникла станом на 16.01.2016р. (кінцевий строк повного повернення кредиту)

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку вбачається, що станом на 13.09.2014р. відповідач допустив прострочення щомісячних платежів за тілом кредиту в травні-серпні 2014р. на загальну суму 835,79грн.

Однак, 21.11.2014р. він здійснив часткову сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 780,31грн. Такі дії свідчать про визнання ним свого боргу і відповідно до ст.264 ЦК України є підставою для переривання строку позовної давності. У зв`язку з цим 3-річний строк позовної давності щодо простроченої заборгованості за тілом кредиту, яка виникла станом на 13.09.2014р., почав свій перебіг заново з 22.11.2014р.

Після цього відповідач продовжував допускати порушення строку внесення щомісячних платежів за тілом кредиту, коштів на погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту не вносив і станом на 16.01.2016р. (строк дії кредитного договору) кредит не повернув.

Станом на 16.01.2016р. розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту становив 3412,88грн., в т.ч. поточна заборгованість за тілом кредиту – 1681,03грн., прострочена - 1731,85грн.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3412,88грн. заявлені позивачем в межах 3-річного строку позовної давності.

Щодо процентів за користування кредитом, то станом на 13.09.2014р. відповідач допустив прострочення щомісячних платежів за процентами в травні-серпні 2014р. на загальну суму 528,80грн. 21.11.2014р. він здійснив сплату заборгованості за процентами в сумі 719,69грн., що також сприймається судом як визнання ним свого боргу і є підставою для переривання строку позовної давності, у зв`язку з чим 3-річний строк позовної давності щодо заборгованості за простроченими процентами, яка виникла станом на 13.09.2014р., почав свій перебіг заново з 22.11.2014р.

Після цього відповідач продовжував допускати порушення строків сплати процентів, коштів на погашення заборгованості за процентами не вносив і станом на 16.01.2016р. (строк дії кредитного договору) її не погасив.

Станом на 16.01.2016р. розмір заборгованості відповідача за процентами становив 1963,15грн. і суд вважає, що позовні вимоги про стягнення цієї суми заявлені в межах 3-річного строку позовної давності.

Вирішуючи питання про стягнення пені, суд виходить з того, що за змістом ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з правової природи пені та аналізу норм ст.258,266 ЦК України, позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму. Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Так, умовами укладеного між сторонами кредитного договору (п.6.3) передбачено право банку нараховувати пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Факт порушення відповідачем строків сплати процентів знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

З розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку вбачається, що Банк почав нараховувати пеню з 25.02.2014р. і станом на 16.01.2016р. (строк дії кредитного договору) вона становила 2350,71грн. Платежів на погашення пені відповідач не вносив.

Враховуючи, що Банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, в т.ч. пені, 13.09.2017р., суд вважає, що заборгованість за пенею станом на 16.01.2016р. в розмірі 2350,71грн. заявлена поза межами 1-річного строку позовної давності, у зв`язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд відхиляє доводи відповідача та його представника про те, що сторонами в п.6.5.2 кредитного договору погоджений строк дії кредиту 30 днів і відповідно строк позовної давності повинен відраховуватись після спливу цього строку.

Такі доводи спростовуються змістом укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема, п.3.2, де прямо вказано на строк дії кредитного договору – 3 роки і це узгоджується з Додатком №1 до кредитного договору, в якому вказана дата останнього платежу 16.01.2016р. П.6.5.2 кредитного договору вказує на строк дії короткострокового кредиту, який надається за передбачених п.6.5 умов.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що цей позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 16.01.2016р. в загальному розмірі 5376,03грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 3412,88грн., заборгованості за процентами – 1963,15грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Так, позивач первісно просив стягнути заборгованість в розмірі 23877,38грн. Судом позов задоволено частково і стягнуто з відповідача 5376,03грн. що становить 22,52% від первісно заявлених вимог (5376,03грн. х 100% : 23877,38грн.).

У зв`язку з цим, пропорційно задоволеним вимогам (22,52%) підлягають відшкодуванню позивачу судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 360,32грн. (1600,00грн х 22,52% : 100%).

Керуючись ст.3,6,11,15,16,257,258,261,266,267,526,530,625-629,631,634,638,1049,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ЄРДПОУ 38750239, місце знаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б.8, заборгованість за кредитним договором №ICKGMCUI.80963.004 від 16.01.2013р. в розмірі 5376,03грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 360,32грн., усього 5736,35грн (п`ять тисяч сімсот тридцять шість гривень 35 копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.04.2021р.

Суддя Н.А. Мурашова

14.04.2021