Ухвала суду № 96317922, 16.04.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.04.2021

Справа № 334/7606/20

Провадження № 2/334/1280/21

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПІДГОТОВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

16 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Турленко К.С.

-представника позивача – Ульмова Р.Г. (голова правління),

-представника позивача – Шлецера А.А. (адвокат),

-відповідача – Глупанової Г.Ю.,

-представника відповідача – Гончаренка П.П. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар В» до ОСОБА_1 про стягнення суми та за зустрічною позовною вимогою ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар В» про визнання недійсним рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар В», оформлене протоколом №1 від 13.05.2018 року,

установив:

Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05.01.2021 року відрито провадження у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар В» до ОСОБА_1 про стягнення суми у порядку спрощеного провадження, судове засідання у справі призначено на 04.02.2021 року.

До початку першого судового засідання по суті від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до ОСББ «Бульвар В» про визнання недійсним рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар В», оформлене протоколом №1 від 13.05.2018 року. Пов`язаність зустрічної позовної вимоги із первісним позов, ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що оскаржуваним нею рішенням затверджено розмір внесків на утримання будинку і у відповідності до якого з неї просять стягнути суму боргу.

Ухвалою суду від 11.02.2021 року вказану зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання у справі.

У судовому засідлані, яке відбулось 09.04.2021 року представником ОСББ «Бульвар В» заявлено клопотання про закриття провадження у справі за зустрічним позовом, оскільки такі вимоги мають розглядатись у порядку господарського судочинства. В обґрунтування свого клопотання, представник позивача посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №145/1885/15-ц, від 10.04.2019 року у справі №510/456/17 та від 20.09.2018 року у справі №813/6286/15.

Відповідач за первісним позовом та його представник заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Також у судовому засідання учасники справи вказали на те, що усі наявні у них докази подані до суду і виконанні усі дії щодо підготовки справи до розгляду по суті, а тому просили суд про закриття підготовчого судового засідання.

Положеннями ст. 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що судом вирішено усі питання, передбачені ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, заперечень проти закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті не надійшло, до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті додаткових процесуальних дій вчиняти не потрібно, тому суд вважає, що слід призначити справу до розгляду по суті, визначивши дату, час та місце проведення судового засідання.

Стосовно клопотання про закриття провадження у справі, заслухавши думки учасників справи, суд дійшов до висновку про таке.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства – цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів.

Так, у ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Іншими словами, законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге – суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі – спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами потрібно розуміти відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Суд наголошує тому, що у тексті статті 20 ГПК України законодавцем вжито словосполучення «у тому числі», яке має роз`яснювальний, допоміжний характер, а не доповнюючий. Тобто, визначаючи юрисдикцію господарських судів при розгляді спорів з приводу корпоративних відносин, законодавець не розширив це поняття, але лише деталізував його, водночас, підкреслюючи, що первісним є саме наявність корпоративних прав.

Відповідно до ст. 55 ГК України господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку – юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання й використання спільного майна.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюють як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Об`єднання є юридичною особою, яку створюють відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Частиною 7 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Отже, співвласники будинку не мають корпоративних прав, а саме об`єднання не має на меті здійснення підприємницької діяльності, тобто отримання та розподілу прибутку, що, в принципі виключає можливістю розгляду цього спору в господарській юрисдикції, яка має вирішувати спори саме з приводу діяльності, направленої на отримання прибутку.

З урахуванням того, що чинне законодавство містить чітке визначення поняття «корпоративні права» і відповідно «корпоративні відносини» застосування аналогії у цьому випадку неможливе, адже співвласники ОСББ не володіють корпоративними правами, а відносини між ними та самим об`єднанням не містять ознак корпоративних.

Щодо посилання позивача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц та від 10.04.2019 у справі №510/456/17 то слід вказати про таке.

Спір у вказаних справах мав корпоративний характер, а саме: вирішення спору між товариством (юридичною особою, створеною з метою отримання прибутку) та її керівником, який призначений особами, володіючими корпоративними правами для ефективного управління таким товариством і з кінцевою метою отримати прибуток.

Будь-яких висновків щодо юрисдикції розгляду спорів між ОСББ та його членом названі вище постанови не містять.

Щодо посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, то знову ж таки спір у цій справі стосувався вирішення спорів, пов`язаних із припиненням юридичної особи – товариства, створеного з метою отримання прибутку, а не об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Суд наголошує на тому, що ототожнення відносин між співвласниками та об`єднанням з одного боку, та між учасниками товариства, створеного з метою отримання прибутку, і самим товариством у даному випадку неможливе, оскільки вони є різними і за змістом, і за метою створення відповідних юридичних осіб.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку жодним чином не в змозі контролювати порядок набуття особою статусу співвласника будинку і, відповідно, члена об`єднання, адже це не залежить від його волі, а відбувається автоматично і пов`язано виключно із набуттям особою права власності на житлове чи нежитлове приміщення у будинку у якому створено відповідне об`єднання. Натомість, учасники товариства, які дійсно володіють корпоративними правами, мають можливість вирішувати питання щодо «членства» інших осіб у такому товаристві.

Відтак, апріорі неможливі спори, наприклад, між ОСББ та колишнім співвласником з приводу порядку вибуття такого співвласника з числа членів ОСББ, чи спір між «старими» співвласниками та «новим» співвласником з приводу набуття останнім статусу члена об`єднання.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку покликано забезпечити належне утримання власності особи, у порядку та на умовах, які визначаються самими власниками. Суд дійшов до висновку, що відносини, які склались між об`єднанням та його членами у даному випадку, мають похідний характер від реалізації особою права власності на нерухоме майно, а тому, враховуючи суб`єктний склад сторін, цей спір має цивільно-правовий характер.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 255, 260 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволені клопотання представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бульвар В» про закриття провадження за зустрічним позовом у справі.

Закрити підготовче провадження у справі.

Призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 17.05.2021 року на 10:00 годину у приміщенні Ленінського районного суду м. Запоріжжя, за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України 1/2, каб. 2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.04.2021 року

Суддя Ю.Ю. Бредіхін