Рішення № 96317880, 02.04.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7547/20

Провадження № 2/333/1372/21

рішення

Іменем України

02 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Бобко О.В.,

представника позивача Шевкопляс Т.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 б, ЄДРПОУ 20490012) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії,

встановив:

ГУ ПФУ в Запорізькій області звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останнього надмірно виплачену пенсію у розмірі 27 172,14 грн. Посилається на те, що в ГУ ПФУ в Запорізькій області з 10.03.2005 року на обліку як отримувач пенсії за віком перебуває ОСОБА_1 . Підчас перевірки пенсійної справи відповідача було виявлено, що при проведенні автоматичного масового перерахунку пенсій з 01.03.2019 року, що пов`язане з осучасненням заробітної плати, в електронній пенсійній справі відповідача помилково встановлено коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35. В період з 01.12.2018 року по 31.03.2019 року, відповідач отримував пенсію в більшому розмірі ніж та, що йому належала, в результаті чого утворилася переплата пенсії у розмірі 27 172,14 грн. ОСОБА_1 відмовився добровільно повертати переплачену суму. Безпідставно набута позивачем пенсія понад розмір, визначений законодавством, фактично, є завданням майнової шкоди державному бюджету та призводить до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України. Оскільки, до теперішнього часу сума переплати по пенсії не була повернута, позивач в судовому порядку просить стягнути її з відповідача.

Ухвалою суду від 29.12.2020 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін.

08.02.2021 року до суду надійшов відзив на позов.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

ВідповідачОСОБА_1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що причиною безпідставності набуття пенсії в більшому розмірі є не його протиправні дії, а допущення працівниками пенсійного фонду помилки.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 10.03.2005 року перебуває на обліку в Шевченківському відділі обслуговування громадян м. Запоріжжя, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку за період з 01.12.2018 року по 30.04.2020 року, розмір виплаченої ОСОБА_1 пенсії становить 223 084,37 грн., переплата становить 27 172,14 грн.

Встановлена переплата в сумі 27 172,14 грн. виникла за період з 01.12.2018 року по 31.03.2019 року у зв`язку з некоректним вводом в електронну пенсійну справу ОСОБА_1 коефіцієнту величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

В силу ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку. Представник позивача, зазначаючи причину переплати пенсії відповідачу, вказує про те, що при проведенні масового перерахунку пенсій з 01.03.2019 року, що пов`язаний з осучасненням заробітної плати, виникла автоматична помилка в результаті якої в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 залишився коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує позивач, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Отже, факт того, що в автоматичній програмі було помилково встановлено коефіцієнт величини оцінки страхового стажу, не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення такої помилки.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуттяОСОБА_1 коштів у розмірі 27 172,14грн., як і не встановлено наявності рахункової помилки, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, поверненню Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 б, ЄДРПОУ 20490012) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення надмірно виплаченої пенсії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.04.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод