Рішення № 96317473, 12.04.2021, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/1279/20 Номер провадження №2/318/115/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі: суддя Васильченко В.В.; секретар Александров М.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального Баршацького Ігора Вікторовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що предметом даного позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4996, вчинений приватним нотаріусом Баршацького Ігора Вікторовича 29.04.2020 р. щодо звернення стягнення з позивача – громадянки України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кам`янка-Дніпровська, Запорізька обл., РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», ідентифікаційний код юридичної особи: 41078230, місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 90-А грошової суми у розмірі 11980 грн. за період з 20.09.2019 р. по 31.01.2020 р.. Обґрунтовує свою позовну вимогу тим, що відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. за №1172. Із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014р. була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку). 20 грудня 2014 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 222 з д 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів із зобов`язаннями (п. 2 Переліку). Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття». А отже вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р., оскільки вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому не підлягає виконанню. Просить позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Боршацький Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити , визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боршацьким Ігорем Вікторовичем, зареєстрований за №4996 від 29 квітня 2020 р., про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», грошової суми в розмірі 11980,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_2 .

У відповідності до наказу в.о. голови Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2020 року № 45 суддю ОСОБА_2 відраховано зі складу суду у зв`язку з виходом у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.06.2020 року №1948/0/15-20 та був 07.09.2020 року проведений повторний автоматичний розподіл судової справи, для розгляду якої визначено суддю ОСОБА_3 .

Ухвалою від 07.09.2020 р. суддею ОСОБА_3 прийнято справу до провадження та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні та призначене підготовче судове засідання, витребувано докази.

Ухвалою від 07.10.2020 р. закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою від 04.01.2021 р. витребувано повторно від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. належним чином завірені копії нотаріальних документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис №4996 від 29.04.2020 р.. Зазначена ухвала залишена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацькоим І.В. без відповіді та виконання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справу у її відсутність, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Авенту Україна» та відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справу були повідомлені належним чином, на адресу суду повернулося рекомендоване поштове повідомлення про вручення рекомендованих листів відповідачам.

Представником відповідача ТОВ «Авентус Україна» адвокат Бабенкова Н.А., було надано до суду відзив на позовну заяву 29.09.2020 року, згідно якого відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити з насипних підстав. 20.09.2019 р. між ТОВ «Авентус Україна» та фізичною особою ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 було укладено Договір №1297715 про надання коштів у позику на умова споживчого кредиту (надалі - Кредитний договір, Договір), згідно якого Товариством було надано Позивачу кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. (надалі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти за користування Кредитом. Переказ коштів, здійснено 20.09.2019 р. шляхом перерахування на банківську картку Клієнта, яку було вказано особисто Клієнтом в заяві на отримання Кредиту, що підтверджується копією Інформаційної довідки №4221-ВП від 21.09.2020 р., складеної у відповідності до вимог законодавства, та яка містить усі необхідні реквізити, а сам Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію НБ на здійснення переказів грошових коштів та внесений в Державний реєстр фінансові: установ (надалі - Інформаційна довідка ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»). Товариством в повному обсязі виконано зобов`язання за кредитним Договоре та перераховано Позивачу кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Разом з цим, згідно Кредитного договору, сторони погодили істотні умови договору,а саме: строк договору - 11 днів, знижену процентну ставку Кредиту - 1,71 % від суми Позики за кожен день користування Позикою (624,15 % річних) у межах строку надано Позики та стандартну процентну ставку - 1,8% від суми кредиту за кожен день - користування Кредитом (річна процентна ставка - 657,00 % річних), що міститься в умові Кредитного договору та Паспорті споживчого кредиту. Відповідно до п.3.2. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за Позикою за фактичну кількість календарних днів користування Позикою. Проценти за користувань Позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відправки грошові: коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання Позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення Позики та сплат нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів (Додаток 1 до цього Договору). Згідно п.3.4. Договору у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою. Відповідно до п. 1.1. Договору Позивач зобов`язався повернути кошти кредиту у строк встановлений Договором, а саме: до 01.10.2019мр., сплатити відсотки за користування коштами та виконати зобов`язання за кредитним Договором, однак Клієнтом належним чином не було виконано договірні зобов`язання, а саме: не повернуто кошти в строк та на умовах, встановлених Кредитним договором та не сплачено відсотки. Жодного платежу Клієнтом не було здійснено на виконання умов Кредитного договору. Посилаючись на приписи п. 1 ст. 1049, п. 1 ст. 1048, п. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зазначає, що невиконання Клієнтом зобов`язань за Кредитним договором призводить до порушення прав Товариства як кредитора. У позивача перед Товариством станом на 30.01.2020р. (дату відправлення письмової вимоги про усунення порушень) виникла заборгованість у розмірі 11980 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., яка складається з: 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту по Кредитному договору; 1980 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. - заборгованість по процентах, які були нараховані за користування Кредитними коштами у період з моменту укладення Кредитного договору по 30.01.2020 р. У зв`язку з тим, що Клієнтом належним чином не виконано умови Договору, Товариством на адресу Клієнта направлено Письмову Вимогу про усунення порушень за Кредитним договором від 30.01.2020р. вих. № 367/20 (докази направлення додаються, номер відправлення рекомендованого листа 0306211517923) та повідомлено, якщо протягом тридцяти денного терміну з моменту відправлення повідомлення або з моменту отримання (у разі його отримання), Клієнт не направить свої письмові заперечення щодо суми заборгованості, яка вказана у письмовій вимозі про усунення порушень, вказана сума буде вважатися погодженою до стягнення у примусовому порядку (БЕЗСПІРНОЮ), а строк повернення кредиту таким, що настав. Зазначає, що також позивача було одночасно повідомлено, що у разі не виконання Письмової вимоги про усунення порушень, Товарством буде розпочато дії щодо примусового стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Для захисту порушених цивільних прав Товариство звернулось до нотаріуса із заявою для вчинення виконавчого напису на борговому документі випадках і в порядку, встановлених законом. Вважає, що нотаріусом було дотримано вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису, а Товариством було надано всі необхідні документи для його вчинення, а також надано документи які підтверджують безспірність суми заборгованості позивача перед Товариством та визнаються прострочення виконання зобов`язання. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

29.09.2020 року позивачем подано на адресу суду Відповідь на відзив, в якому зазначено, що договір який вона отримала 26.09.2020 року не підписаний нею особисто, і вона його бачить вперше, електронним підписом не користується. Від відповідача вона не отримувала документу з банку, що картка належить їй і на неї дійсно зайшли кошти від Товариства, замість цього їй надіслано копію інформаційної довідки від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» яка не є банківською установою. Копію виконавчого напису їй не надсилали, лише в листі на замовлення надійшла заява від Товариства про вчинення виконавчого напису до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацькому І.В.. Зазначає, що здійснення виконавчих написів нотаріусів на не засвідчених нотаріально кредитних договорах є не законним. У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 29 квітня 2020 року приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем вчинено виконавчий напис №4996, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , заборгованість за договором про надання коштів в позику на умовах споживчого кредиту №127715 від 20.09.2019 року (далі – Кредитний договір), за період з 20.09.2019 року по 31.01.2020 року включно, суму заборгованості, яка підлягає стягненню 11980,00 грн., у тому числі 10000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту по Кредитному договору, 1980,00 грн. – заборгованість за відсотками, які були нараховані за користування кредитними коштами у період з моменту укладення Кредитного договору по 31.01.2020 року; за вчинення виконавчого напису 1000,00 грн., загальна заборгованість боржника становить 11980,00 грн. ( а. с. 9 ).

На підставі виконавчого напису №4996 від 29.04.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитром Юрійовичем була винесена постанова 19.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62119005 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позивач зазначає, що такий порушує його законне право на захист своїх законних прав та інтересів, оскільки вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.4, 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі N 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. N 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі N 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Відтак вказана норма «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» застосуванню не підлягала, оскільки була визнана незаконною та нечинною.

В той же час, відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються оригінал нотаріально посвідченого договору; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 299/1160/16-ц, провадження № 61-22900св18).

Крім цього, слід зазначити, що оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи те що приватним нотаріусом не надано документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис для з`ясування наявності безспірності заборгованості, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис необхідно визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, вважаю за можливе стягнути з відповідача ТОВ «Авентус Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн., враховуючи, що позивача було звільнено від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 131, 141, 263, 265, 273, 280-289 ЦПК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боршацьким Ігорем Вікторовичем, зареєстрований за №4996 від 29 квітня 2020 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», грошової суми в розмірі 11980,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230), адреса: 03062, м. Київ, вул. проспект Перемоги, 90-А, на користь держави 840,80 грн. судового збору.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя: В. В. Васильченко