Рішення № 96317028, 14.04.2021, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/832/16

Провадження № 2/347/44/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді – Гордія В.І.,

з секретарем – Корбутяк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Косові справу за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

Представник ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним.

Свої позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» мотивує тим, що 23.08.2007року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №IFU0GA00000403. Згідно вказаного договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 34025,00 доларів США на термін до 23.08.2017 року, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості мало здійснюватися у вигляді щомісячного платежу у розмірі по 468,60 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, який складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. А у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідачка має сплатити Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Однак відповідачка умов кредитного договору не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 22081,59 доларів США, що за курсом 25,41 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.04.2016 року складає 561093,32 грн.

В судове засідання представник ПАТ КБ «Приват Банк» не з`явився, однак, в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

Зустрічну позовну заяву подану в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , її представник адвокат Курило В.Г. мотивує тим, що дійсно 23.08.2007року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк» було укладено кредитний договір №IFU0GA00000403 про надання їй кредиту у розмірі 34025,00 доларів США на споживчі цілі з кінцевим терміном погашення до 23.08.2017 року. Проте вважає, що зміст кредитного договору суперечить діючому законодавству України, оскільки, відповідно до умов кредитного договору укладеного сторонами, банк надав їй кредит на споживчі цілі. Тобто особливості регулювання відносин сторін, в даному випадку, визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». А згідно ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Зазначені зміни були внесені до Закону України «Про захист прав споживачів» 22 вересня 2011 року. Але згідно рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

А оскільки банк не виконав переддоговірної роботи з позичальником щодо надання споживачу інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, вважає, що банк при укладенні із позичальником ОСОБА_1 кредитного договору, ввів її в оману щодо суми виданого та фактично отриманого кредиту. Цим самим банк спонукав її до укладення цього правочину, зокрема ввів її в оману щодо розміру процентної ставки за кредитним договором, що є істотною умовою кредитного договору. А тому вважає, що це є підставою для визнання кредитного договору недійсним в цілому, як такого, що укладено з введенням в оману позичальника. В зв?язку із цим, просить визнати недійсним кредитний договір №IFU0GA00000403 укладений 23.08.2007року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк», а також стягнути понесені нею судові витрати.

Крім того, представник ОСОБА_1 адвокат Кулешір С.О., після скасування заочного рішення по справі та призначення її до розгляду, подала відзив на позов ПАТ КБ «Приват Банк» та клопотання про застосування до позовних вимог банку строків позовної давності, у зв?язку із чим, просить відмовити у задоволенні позову банку.

В судове засідання відповідачка та її представники не з?явилися, від адвоката Курило В.Г. поступила заява про розгляд справи без участі представника відповідача, у задоволенні позовних вимог банку просить відмовити.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дана справа розглядається судом тривалий час, а саме, первісний позов було подано 19.05.2016 року, під час розгляду якого, провадження у справі було зупинено з 26.11.2016 року по 13.01.2020 року до вирішення іншої цивільної справи. Після скасування 06.08.2020 року ухваленого судом 31.03.2020 року заочного рішення по справі, банком не подавалося ні відзиву на зустрічну позовну заяву, ні будь-яких інших заяв про уточнення чи зміну позовних вимог, окрім відзиву на заяву про перегляд заочного рішення по справі із випискою по рахунку позичальника.

Водночас, зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним, ухвалою Косівського районного суду від 31.03.2020 року було залишено без розгляду за неявкою ОСОБА_1 та її адвокатів в судове засідання повторно поспіль, яку 14.07.2020 року було скасовано судом апеляційної інстанції та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Однак, починаючи з 04.09.2020 року (перше судове підготовче засідання по справі при новому розгляді), від представників позивачки адвокатів Курило В.Г. та Кулешір С.О. неодноразово, в закономірній черговості (на одне засідання від одного представника, на наступне засідання – від іншого) поступали заяви та клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин, що унеможливлювало розгляд справи по суті та вказує на намагання сторони відповідача та зустрічного позивача на затягування розгляду справи. На даний час в матеріалах справи є заява представника ОСОБА_1 адвоката Курило В.Г. про розгляд справи без участі відповідача та її представника, в задоволенні позову банку просять відмовити (а.с.163 Т.2).

А тому, з урахуванням вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, суд прийшов до переконання про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов ПАТ КБ «Приват Банк» слід задоволити частково, а в позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю, з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд виходив з наступного.

Як передбачено ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ч.2 ст.1054 ЦК України та згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було встановлено судом, 23.08.2007року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №IFU0GA00000403 (а.с.11-13 Т.1).

Відповідно до умов вказаного договору, зокрема п.7.1 договору, ПАТ КБ «Приват Банк» зобов?язався надати позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 23.08.2007 року по 23.08.2017 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 29500 доларів США на ремонт житлового будинку, а також у розмірі 4525 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п..6.2. даного договору.

Періодом сплати вважати період з “15" по “20" число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 468.60 доларів США для погашення заборгованості та кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Банк свої зобов?язання по вказаному договору виконав та надав відповідачці кредит у розмірі 29500 доларів США, що стверджується наявною в матеріалах справи копією ордера розпорядження №1 від 23.08.2007 року та копією касового ордера №1 від 23.08.2007 року (а.с.14 Т.1).

Вподальшому, 06 серпня 2012 року та 26 березня 2013 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди (а.с.15-16, 17-18), відповідно до яких сума кредиту була зменшена та було встановлено новий графік погашення кредиту і відповідно, змінено суму щомісячного платежу.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відзиві представника банку на заяву про перегляд заочного рішення вказано, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Розрахунок заборгованості було проведено автоматизованою системою і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору. Тому банк до заяви надає виписку по рахунку, яка містить інформацію про рух коштів відповідача - всі проведені операції. Виписка є первинним бухгалтерським документом.

В зв?язку із таким твердженням представника відповідача у останній поданій банком по справі заяві, суд приходить до переконання, що зважаючи на те, що справа розглядається судом уже понад чотири роки (позов подано 19.05.2016 року), і поданий разом із позовом розрахунок заборгованості позичальника, як стверджено представником позивача у заяві, є лише інформаційним документом, а первинним бухгалтерським документом є долучена банком виписка по рахунку ОСОБА_1 , то суд приходить до переконання, що розрахунок суми заборгованості відповідачки по кредиту слід здійснювати з урахуванням саме виписки по її рахунку (а.с.98-105 Т.2), а не згідно розрахунку заборгованості (а.с.4-9 Т.1).

Відповідно до проведеного судом математичного розрахунку сумарного розміру сплачених відповідачкою сум на погашення кредиту, починаючи з 19.04.2013 року, тобто дати першого платежу після укладення сторонами 26 березня 2013 року додаткової угоди до кредитного договору (а.с.17-18Т.1), яким було внесено зміни до кредитного договору укладеного сторонами 23.08.2007 року, та проведено новацію боргу і погоджено новий графік погашення узгодженої суми боргу, – ОСОБА_1 здійснювала щомісячні платежі (з урахуванням сум комісії та відсотків) починаючи з 19.04.2013 року по 20.01.2016 року, і повернула банку 24524,93 доларів США.

А згідно загальної суми узгоджених сторонами щомісячних платежів за умовами додаткової угоди від 26 березня 2013 року та графіку погашення кредиту, який є невід?ємною частиною додаткової угоди, ОСОБА_1 мала б повернути банку 38453,74 доларів США.

Таким чином, якщо від сукупної суми кредиту згідно Графіка погашення кредиту (38453,74 доларів США) відняти суму повернутих позичальником коштів (24524,93 доларів США), то виходить, що ОСОБА_1 повинна повернути банку ще 13928,81 доларів США.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі №373/2054/16-ц (провадження 14-446цс18) висловлено наступний правовий висновок.

«Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.»

Зважаючи на те, що укладеним сторонами договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, суд вважає, що борг слід стягувати у валюті кредитування, тобто в доларах США, і правових підстав для перерахунку у гривні зазначеного боргу в розмірі 13928,81 доларів США, за офіційним курсом НБУ не вбачається.

При цьому, суд вважає, що при зверненні із позовом до суду банком не було порушено строків позовної давності, а тому заява представника відповідачки в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд приходить до переконання, що двічі укладаючи із банком додаткові угоди до кредитного договору №IFU0GA00000403 від 23.08.2007 року позичальник ОСОБА_1 була в повній мірі проінформована банком щодо істотних умов кредитного договору, в тому числі, і щодо зміни відсоткової ставки, яка зросла із 0,92% до 1,09 % на місяць, і погодилась на такі умови.

А тому, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення вимоги по зустрічному позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору №IFU0GA00000403 від 23.08.2007 року недійсним – немає.

Крім того, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути оплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5309,03 грн.

На підставі наведеного, ст.ст.15, 16, 1046-1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , – на користь ПАТ КБ «Приват Банк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №IFU0GA00000403 від 23.08.2007 року в розмірі – 13928 (тринадцять тисяч дев?ятсот двадцять вісім), 81 доларів США, а також 5309 (п?ять тисяч триста дев?ять) грн. 03 коп. оплаченого судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживача та визнання правочину недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В.І. Гордій