Рішення № 96316340, 14.04.2021, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1474/20

2/287/209/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона з відповідачем перебуває з 14.07.2012 року у зареєстрованому шлюбі. Від вказаного шлюбу мають неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, а тому вона просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше встановленого законом мінімуму. Також, просить звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

21.10.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 04.11.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.03.2021 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення проти позову про стягнення аліментів на утримання дитини. У вказаному запереченні відповідач вважає вимоги викладені у позовній заяві незаконними та необґрунтованими, оскільки він розуміє свій обов`язок утримувати дитину та не має наміру від нього ухилятися. Зазначає, що відповідально відноситься до обов`язку по утриманню дитини, постійно допомагає дитині матеріально, купує їй продукти харчування, слідкує в якому одязі ходить дитина і відповідно до потреби купує новий одяг. На його думку, рішення про стягнення аліментів необхідне позивачці для оформлення субсидії, соціальної допомоги, що не може бути підставою для стягнення аліментів, а тому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка в судовому засіданні позовну заяву підтримала та просить суд її задоволити з підстав наведених у ній, зазначила, що дійсно залишає дитину час від часу з відповідачем, коли знаходиться на роботі, не забороняє спілкуватися з дитиною, проте відповідач не надає у добровільному порядку матеріальної допомоги для забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення вимог позовної заяви заперечив з підстав наведених у запереченні на позовну заяву, зазначив, що він доглядає дитину, коли позивачка знаходиться на роботі, купує дитині одяг при потребі, іноді дає дитині кишенькові кошти на харчування у школі, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до п. п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Олевського районного суду Житомирської області від 01.09.2020 року по справі № 287/1087/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 14.07.2012 року виконкомом Кулішівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області за актовим записом № 4 розірвано.

Від спільного проживання в шлюбі сторони мають неповнолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 9).

Відповідно до довідки Олевської міської ради Житомирської області від 24.06.2020 року № 3509 неповнолітня дочка проживає разом із позивачкою (а.с.10).

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права і обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідачем у судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, того що він на даний час забезпечує дитину, надає їй матеріальну допомогу або того, що дитина знаходиться на його утриманні. Крім того, доводи відповідача що час від часу дитина залишається з ним та що він їй дає кишенькові кошти не заслуговують на увагу та не звільняють його від обов`язку утримувати неповнолітню дитину.

Судом достовірно встановлено, що договору про участь в утриманні дитини батьки між собою не укладали, між позивачкою та відповідачем не узгоджений розмір аліментів, а тому згідно положень Сімейного кодексу України відповідач зобов`язаний утримувати неповнолітню дитину, надавати їй необхідну матеріальну допомогу у вигляді аліментів, які сплачуються з усіх видів заробітку (доходу).

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аналогічні обставини викладені в п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України N 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

В даному випадку суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання батьківського обов`язку по утриманню дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний, інтелектуальний, соціальний та моральний розвиток, не надає добровільно належної матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини, хоча має таку можливість, оскільки має відповідний молодий вік, не є інвалідом, не страждає на тяжке захворювання та має можливість утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, належним чином, як того вимагає Закон, а тому аліменти на утримання неповнолітньої дитини повинні бути стягнуті з відповідача в судовому порядку, згідно вимог ст. 183 СК України, у частці від заробітку, а саме у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви та до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, суд враховує положення сімейного законодавства, яким визначено, що аліменти у розмірі 1/4 частини доходів можуть бути стягнуті судом у порядку наказного (безспірного) провадження (ч. 5 ст. 183 СК України), що є фактичним законодавчим визначенням оптимального і звичайно прийнятого розміру аліментів на одну дитину.

Згідно до ч.1 ст.191 СК України слідує, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду 27.08.2020 року. Тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, отже згідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 183, 191 СК України та ст.ст.7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 27.08.2020 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн., які перерахувати на р/р UA158999980313111206000006741, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485 , отримувач: ГУК у Жит.обл/ТГ м.0левськ/22030101, код класифікації доходів бюджету - 22030101 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN), «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050).

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ID-картка № НОМЕР_1 , видана 23.01.2019 року органом видачі № 1828, ІПН НОМЕР_2 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 06.03.2015 року Олевським РС УДМС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

З повним текстом рішення суду сторони мають право ознайомитися 15.04.2021 року.

Повний текст рішення складено і оголошено 15 квітня 2021 року.

Суддя: Л.В.Винар