Ухвала суду № 96314820, 16.04.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2482/21

№ 2-з/183/59/21

16 квітня 2021 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Гончарової С.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву фермерського господарства «Самара» про забезпечення позову Фермерського господарства «Самара» до Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новомосковська районна державна адміністрація, Фермерське господарство “Вільне Агро”, Фермерське господарство “Фірма Агромир”, про скасування рішення та визнання права постійного користування землею,

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2021 року Фермерське господарство «Самара» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, який передано судді 16 квітня 2021 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій позивач просить накласти арешт на земельну ділянку площею 34,3 га кадастровий номер 1223281500:01:009:0001, власниками якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; накласти арешт на земельну ділянку площею 18,69 га кадастровий номер 1223281500:01:009:0002., власниками якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилався на те, що предметом позову є визнання за позивачем права на постійне користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення про передачу відповідачам у власність спірної земельної ділянки. Позивач побоюється, що фізичні особи, які набули право спільної сумісної власності на спірні земельні ділянки по справі можуть вчинити дії, направлені на виділення земельних ділянок внатурі зі спільної сумісної власності, що призведе до розділення спірних земельних ділянок на декілька окремих земельних ділянок та присвоєння нових кадастрових номерів кожній окремо виділеній земельній ділянці бо ж укладуть договори оренди спірних земельних ділянок з третіми особами.

Заява розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, тобто, не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову, а суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, отже, вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Як вже зазначалось, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду посилаючись на те, що має побоювання стосовно того, що відповідачі можуть вчинити дії, направлені на виділ земельних ділянок зі спільної сумісної власності чи укладуть договори оренди.

Разом з тим, заявником у заяві про забезпечення позову не зазначено якими доказами підтверджується намір відповідачів вчинити такі дії стосовно спірних земельних ділянок, а самі лише побоювання позивача не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, на підтвердження того факту, що власниками спірних земельних ділянок є відповідачі – фізичні особи позивачем надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які сформовано у лютому 2021 року, проте з позовом та заявою про забезпечення позову звернувся 15 квітня 2021 року. Тобто, на підтвердження обставин, викладених у заяві не надано актуальну інформацію станом на час звернення до суду.

Отже, суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права і врахувавши зміст позовних вимог, проходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

При цьому, заявник не позбавлений права повторно звернутися з відповідною заявою у разі наявності належних та допустимих доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 149-151, 247 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви фермерського господарства «Самара» про забезпечення позову Фермерського господарства «Самара» до Губиниської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новомосковська районна державна адміністрація, Фермерське господарство “Вільне Агро”, Фермерське господарство “Фірма Агромир”, про скасування рішення та визнання права постійного користування землею - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Ухвала суду складена і підписана 16 квітня 2021 року .

Суддя Оладенко О.С.