Рішення № 96314280, 14.04.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

14.04.2021 Єдиний унікальний номер 205/10086/20

Провадження № 2/205/1148/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Артьомова К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 18.12.2020 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона до 13.01.2020 року працювала на зазначеному підприємстві на посаді контролера складання електричних машин, апаратів і приладів. 13.01.2020 року згідно наказу № 5 від 13.01.2020 року позивача було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2020 року із ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 55717,53 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 19724,96 грн.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 38815,32 грн.

У заяві від 11.02.2021 року позивач просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача – ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами трудового законодавства, а саме: Кодексом законів про працю України.

Судом встановлено, що 06.07.1981 року ОСОБА_1 згідно наказу № 382 від 06.07.1981 року було прийнято на роботу до ДП «Дніпропетровський електровозобудівний завод» (а.с. 7).

13.01.2020 року згідно наказу № 5 від 13.01.2020 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 12).

Відповідно до довідки № 607 від 07.10.2020 року, виданої ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», середньоденна заробітна плата позивача складає 348 грн. 46 коп. (а.с. 27).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2020 року із ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 55717,53 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 19724,96 грн. (а.с. 4-6).

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Також в ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, остаточний розрахунок при звільнення з ОСОБА_1 проведений не був, у зв`язку з чим, затримка розрахунку при звільненні становила 168 робочих дні (за період з 13.01.2020 року по 11.09.2020 року).

Середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 становить 58 541 грн. 28 коп. (348 грн. 46 коп. х 168 робочих днів).

Оскільки, відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2020 року із ДП «Дніпровський електровозобудівний завод» на користь позивача було стягнуто суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, в межах заявлених нею позовних вимог, у розмірі 19724,96 грн., позивач просить стягнути заборгованість за середнім заробітком за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 38816,32 грн. (58541,28 грн. - 19724,96 грн.).

В абзаці 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, закріплено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 6 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням викладеного, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Позивач у своєму позові просила суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає квитанцію про оплату правової допомоги наданої адвокатом.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних доказів, на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, а тому, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 1). Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 4, 12-13, 81, 82, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 32495626, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 32495626, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 38816,32 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот шістнадцять гривень 32 копійки).

Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (код ЄДРПОУ: 32495626, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. віднести за рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 16 квітня 2021 року.

Суддя Н.В. Басова