Рішення № 96314014, 15.04.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6604/20

Провадження № 2/202/658/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

головуючої судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 звернулися до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення міської ради від 14.11.2012 року № 53/28 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.05.2012 року, № 35/24 «Про припинення як юридичної особи КП «Жилсервіс-3» гуртожиток по проспекту Слобожанському, 108 в місті Дніпрі перебуває на балансі та обслуговуванні КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради. В кімнаті № НОМЕР_1 даного гуртожитку зареєстрований позивач ОСОБА_1 . Підставою для вселення в кімнату № НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 є ордер, виданий на підставі договору № 51 від 11.01.2010 року, тобто ОСОБА_1 вселилася до кімнати у встановленому законом порядку. Окрім ОСОБА_1 в спірній кімнаті гуртожитку зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які не є членом його родини. Актами від 22.01.2020 року, 20.10.2020 року, 02.04.2020 року встановлений факт непроживання відповідачів у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку та відсутність їх речей. Отже, відповідачі не проживають у спірній кімнаті понад 6 місяців. У зв`язку з реєстрацією відповідачів позивач ОСОБА_1 вимушений сплачувати за них комунальні послуги, також порушується його право на приватизацію житла. Оскільки відповідачі понад шість місяців не проживають в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_2 , позивачі вважають, що відповідно до статті 71 ЖК України вони втратили право користування вказаним житловим приміщенням.

Представник комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 надали заяви, в якій позові вимоги підтримали та не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у судове засідання не з`явилися, неодноразово викликалася судом у судове засідання як шляхом направлення судових повісток за місцем їх реєстрації місця проживання, так і шляхом розміщення оголошення на веб-порталі Судової влади, відзив на позов не надали, у зв`язку з чим судом проведено заочний розгляд справи, яка вирішується на підставі наявних доказів.

Представники третіх осіб - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та органу опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської радив судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на балансі Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради перебуває гуртожиток, розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 108.

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час у кімнаті 109 вказаного гуртожитку зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 .

Підставою проживання ОСОБА_1 у вищевказаній кімнаті є ордер на зайняття житлової площі № 51 від 11.01.2010 року, виданий Дніпропетровським домобудівельним комбінатом.

Згідно з долученими до позову копіями актів від 22.01.2020 року, 20.10.2020 року, 02.04.2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_2 , не проживають понад 1 рік.

Статтею 47 Конституції України та статтею 9 ЖК України гарантовано право громадянина на житло, відповідно до якого ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи з вказаних положень закону, особа може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у випадку, коли вона була відсутня в ньому понад шість місяців і без поважних причин.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 зареєстровані в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_2 , але понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, за вказаною адресою не проживають. Доказів наявності поважних причин свого непроживання в кімнаті гуртожитку суду не надали.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним позов задовольнити в частині визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Підстава, на якій місце проживання малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєструвалося в спірній кімнаті, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вона набула право користування цим житлом на законних підставах.

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її непроживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Не можна вважати неповажною причину непроживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Враховуючи, що малолітня ОСОБА_11 , не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт її не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання її такою, що втратили право користування зазначеним житлом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітня ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.

Отже, позовні вимоги комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 не підлягають задоволенню.

Відповідно до довідки № 6/5-1626 від 11.12.2020 року, виданої департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур, довідки від 14.04.2021 року, від 20.11.2020 року, виданої адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС УДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 не значиться.

Враховуючи, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 не значиться, позовні вимоги в цій частині визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи: Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.В. Бєсєда