Рішення № 96313736, 12.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1167/21

2/212/1638/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за участю представника позивача - адвоката Меланчука І.В., представника відповідача - Артеменко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , з яким під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача - шахті «Родіна» ІНФОРМАЦІЯ_1, стався нещасний випадок, внаслідок якого останній загинув. Відповідно до Акту про нещасний випадок встановлено, що син позивача загинув при виконанні трудових обов`язків на підприємстві відповідача. Причиною смерті ОСОБА_2 стала дія рухомої вагонетки. Вказав, що внаслідок смерті сина позивачу завдана моральна шкода, оскільки позивач пережив сильний емоційний стрес, на час загибелі сину виповнився лише 21 рік. Позивач перебував у тісних сімейних стосунках із сином, вони відчували взаємне почуття любові та поваги один до одного, син позивача був дуже енергійною, життєрадісною людиною, мав плани на майбутнє, щодо створення сім`ї та народження дітей. Смерть сина призвела до втрати життєвого зв`язку батька з сином, позивач вже ніколи не зможе відчути любов та турботу сина, не зможе отримати від нього піклування та допомогу, дані блага втрачені для позивача назавжди, оскільки внаслідок нещасного випадку позивач залишився без сина, який був найріднішою людиною, і ця втрата є неосяжною та невідновною. Вказує, що незважаючи на те, що з моменту настання трагічних подій минуло майже 15 років позивача переповнюють почуття розпачу, жалю, скорботи, самотності та відчаю, до теперішнього часу він не може відновити свою душевну рівновагу, думки про сина постійно переслідують його, позивач втратив жагу до життя, практично перестав спілкуватися зі своїми знайомими та сусідами. Просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 454 000 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів.

Ухвалою суду від 11 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02 березня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач обґрунтовуючи моральну шкоду не надав доказів щодо спільного проживання з сином однією сім`єю на час його смерті, доказів спільної реєстрації за однією адресою на час смерті сина, медичні документи щодо заподіяння позивачу моральної шкоди. Зазначив, що вина роботодавця у настанні нещасного випадку із сином позивача відсутня, оскільки згідно Акту визначені особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а вина відповідача як роботодавця, за незабезпечення безпечних умов праці у даній справі відсутня, і відповідач не може нести відповідальність у вигляді моральної шкоди. Вказав, що покладення обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди на відповідача без наявності причинного зв`язку між неправомірною поведінкою останнього та завданою шкодою суперечить нормам чинного законодавства. Також зазначив, що позивачем не доведено факту моральної шкоди та її розміру.

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року, за клопотанням представника відповідача, постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін, а також витребувано докази по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, аналогічні обставинам викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, справу розглянути за його відсутності.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача Меланчук І.В. в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у позові в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 08 лютого 1985 року (а.с.22).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00.30 годині на Шахтобудівельному управлінні відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з ОСОБА_2 , внаслідок якого останній помер, від 10 грудня 2006 року, встановлено, що нещасний випадок з прохідником дільниці №9 ОСОБА_2 вважається страховим, пов`язаним з виробництвом і на нього складається акт форми Н-1 (а.с.16-21).

Згідно Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 10 грудня 2006 року, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 00.30 годин на підприємстві ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «КЗРК», з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер. Вказано, що потерпілий не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Також зазначені особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_5 - прохідник дільниці №9, ОСОБА_6 - гірничий майстер -гірничий майстер дільниці №9, ОСОБА_7 - в.о. начальника дільниці №9, ОСОБА_8 - начальник проходки ш. «Родіна» (а.с. 11-15).

Згідно довідки квартального комітету №7 Центрально-міської районної ради, датованої 09.12.2006 встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та син ОСОБА_2 , 1985 року народження проживав разом із батьком до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23).

Відповідно до інформації Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області за №20.1-16/1858 від 22.03.2021, встановлено, що ОСОБА_1 станом на 15.03.2021 на обліку не перебував та страхових виплат не отримував (а.с.57).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Позивач ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

На думку суду відповідач ПАТ «КЗРК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди батьку померлого, оскільки у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку при виконанні трудових обов`язків, батько померлого переносить моральні страждання, змінився ритм його життя, зі смертю сина він переніс та переносить психоемоційний стрес і усвідомлення безповоротності втрати завдає позивачу душевного болю. Позивач втратив близьку людину та залишився без його турботи, смерть сина спричиняє йому хвилювання і по теперішній час, оскільки батько втратив сина, якому на час настання нещасного випадку виповнився лише 21 рік, і син був для позивача дуже близькою людиною.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Так, батько втратив сина, який займав важливе місце в його житті. Його смерть спричинила психологічну травму позивачу. Його смерть однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушено його нормальний спосіб життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Враховуючи наведене, а також виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму його життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень, тим самим задовольняючи позов частково.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача ПАТ «КЗРК» на користь держави судовий збір у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 16 квітня 2021 року.

Суддя: О. В. Колочко