Рішення № 96313624, 12.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10660/20

Провадження № 2др/201/9/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

12 квітня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Гоц Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по сплаті аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по сплаті аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 34 046 (тридцять чотири тисячі сорок шість) грн., за період з 01 березня 2018 року по вересень 2020 року включно. Вирішено питання щодо судових витрат.

Проте, під час ухвалення вищевказаного рішення судом не вирішено одну з позовних вимог, а саме заявлену вимогу щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

26.03.2021 надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 5 200 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно будь-якої позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

В судове засідання, належним чином повідомлені учасники справи, не з`явились.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання , не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36),від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом позивача надано суду: договір про надання правовї допомоги від 15 червня 2020 року, додаткова угода №2 від 15 червня 2020 року, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 25 лютого 2021 року, прибутковий касовий ордер № 1 від 15.03.2021.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази в обґрунтування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу розмірі 5 200 грн. з відповідача, адже крім того, що розмір таких витрат має бути доведений і документально обґрунтований, він також повинен відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Надані докази зокрема акт приймання-передачі наданих юридичних послуг складено 25 лютого 2021 року тобто через 23 дні після винесеня рішення, що не може бути враховано судом як належний доказ, також слід зазначити, що до самої позовної заяви та під час розгляду справи представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5200 гривень.

Також вказана заява про ухвалення додаткового рішення подана не з підстав передбачених вимогами ст. 246 ЦПК України та не у визначений цією нормою строк.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення, оскільки у резолютивній частині повного тексту рішення не вирішенно питання про стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 201/10660/20 (провадження № 2/201/814/2021) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по сплаті аліментів.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 5 200 грн. – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Батманова