Рішення № 96313464, 16.03.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4544/18

Провадження № 2/211/71/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 березня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаря Зоріної С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом виселення, зняття з реєстрації місця проживання осіб та вселення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила 09.02.2021 року, в якому просить суд усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , права користування та розпоряджання майном, а саме: житловим будинком з господарчими будівлями, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , 1973 року народження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначеного житлового будинку, із зняттям з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх місця проживання за зазначеною адресою та вселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у належний їй ОСОБА_1 на праві власності житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , 1973 року народження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1 , понесені нею судові витрати в сумі 7 114 (сім тисяч сто чотирнадцять) гривень 40 копійок, до яких входять: судовий збір у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок; витрати па професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 , є власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок з господарчими будівлями належить позивачу ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ), на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 1992 року, посвідченого Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1:5375, а також зареєстрованого КП ДОР «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі №214, сторінка 97, запис 48597, що підтверджується дублікатом цього договору, виданим 25 липня 2018 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., зареєстрованому в реєстрі під №140, а також довідкою КП ДОР «Криворізьке БТІ» № 163098 від 21.06.2018 року.

У цьому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 , була зареєстрована та проживала в ньому у період з вересня 1992 року по 28.05.2015 року, в тому числі з лютого 2000 року по 12 лютого 2014 року проживала у цьому будинку разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був зареєстрований із зазначеної дати. Потім приблизно в 2012 році в зазначений будинок за згодою позивача вселилась та проживають на теперішній час донька від попереднього шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з її чоловіком - ОСОБА_4 , 1973 р.н. та їх дітьми і онуками позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (донька від першого шлюбу), зареєструвавши у ньому місце проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . А онуку, ОСОБА_9 разом із її донькою і правнучкою позивача - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивач надала дозвіл та зареєструвала за адресою: АДРЕСА_2 з квітня 2018 року. ОСОБА_4 зареєстрований за місцем проживання його матері в с. Лозуватка.

Позивач ОСОБА_1 , з 2012 року разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_7 , за сімейними обставинами переїхали до домоволодіння, належного на праві приватної власності донці позивача - ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , де зареєстрували чоловіка - ОСОБА_7 . Незважаючи на те, що позивачка залишалась зареєстрованою за попередньою адресою по АДРЕСА_1 , однак, фактично проживала з чоловіком за адресою АДРЕСА_3 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 і ховала його з цієї ж адреси.

28.05.2015 року позивач знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєструвала в той же день своє місце проживання у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому позивач ОСОБА_1 , проживала разом із своїм наступним чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (нині покійним, померлим ІНФОРМАЦІЯ_12 ) , де і проживає з дати реєстрації, тобто з 28.05.2015 року і по теперішній час. Після смерті чоловіка - ОСОБА_11 позивач прийняла спадщину та 16 травня 2017 року домоволодіння по АДРЕСА_2 оформила на своє ім`я, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Вказаний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не має зручностей для проживання у ньому: ванної кімнати, туалету, не обладнаний будинок водопостачанням, через що позивач ОСОБА_1 , змушена страждати та терпіти великі незручності. Відповідачі по справі обіцяли обладнати її житло вище вказаними обладнаннями для зручного проживання в будинку, однак, свого слова не стримали.

Позивач ОСОБА_1 , бажає вселитись до належного їй на праві власності житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що має зручності та є комфортним для проживання у ньому.

Відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 навіть не пускають її на поріг цього будинку, чинять їй перешкоди у користуванні її власністю, змінивши замки на вхідних дверях хвіртки та в будинку, глузують та ображають позивача.

Відповідачі забрали у позивача, усі правовстановлюючі документи, в тому числі і технічний паспорт на зазначений житловий будинок протиправно утримують їх у себе, в зв`язку з чим позивач звернулась до Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області де 11.07.2018 року відкрите кримінальне провадження №12018040720001146 за ст.356 КК України та ведеться досудове слідство.

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори та отримала дублікат зазначеного договору купівлі- продажу житлового будинку від 16 вересня 1992 року.

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради із заявою про проведення державної реєстрації її права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі отриманого дублікату договору купівлі-продажу від 16 вересня 1992 року.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Вербовською К.В. було винесено рішення № 42312155 від 31 липня 2018 року про зупинення розгляду її заяви.

Зазначене рішення державного реєстратора мотивоване тим, що згідно пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, також подається технічний паспорт на такий об`єкт.

Оскільки наданий позивачем, дублікат договору купівлі-продажу від 16 вересня 1992 року містить відомості тільки про житлову площу будинку, а відомості щодо загальної площі будинку у цьому документі відсутні, тому державним реєстратором було повідомлено позивача, про необхідність надання технічного паспорту на житловий будинок, без якого неможливо провести державну реєстрацію.

Враховуючи, що технічний паспорт на належний позивачу ОСОБА_1 , вищезазначений житловий будинок знаходиться у відповідачів, а виготовити новий технічний паспорт позивач не може через те, що відповідачі не пускають техніка КП ДОР «Криворізьке БТІ» до будинку для проведення його технічної інвентаризації, тому позивач, змушена була відкликати свою заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та повернути сплачений нею адміністративний збір.

Позивач ОСОБА_1 , є єдиним власником житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і не бажає, щоб відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 проживали у цьому будинку, так само, не бажає, щоб в зазначеному будинку були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , тому відповідно до вимог чинного законодавства України позивач, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання її майном, тобто зазначеним житловим будинком, шляхом виселення відповідачів з цього будинку та зняття ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з реєстрації їх місця проживання за зазначеною адресою.

Позивач ОСОБА_1 , бажає вселитись до належного їй на праві власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструватись та проживати у ньому, про що нею вже зазначено вище.

Відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , які не є власниками житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоджають позивачу ОСОБА_1 , яка є власником цього будинку, проживати у ньому, що є неправомірним.

Після укладення шлюбу відповідач ОСОБА_12 разом із своїм чоловіком - ОСОБА_13 , новонародженим сином - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , донькою - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , проживають за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчать документи отримання ОСОБА_12 матеріалів по цивільній справі №21 1/7283/20.

Оскільки, ОСОБА_12 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та в спірному будинку АДРЕСА_1 не проживає на теперішній час, позивач уточнила позовні вимоги та просила усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1 , права користування та розпоряджання її майном, а саме: житловим будинком з господарчими будівлями, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , 1973 року народження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначеного житлового будинку, із зняттям з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх місця проживання за зазначеною адресою та вселення ОСОБА_1 , у належний їй на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , 1973 року народження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її користь, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1 , понесені нею судові витрати в сумі 7 1 14.40 (сім тисяч сто чотирнадцять) гривень 40 копійок, до яких входять: - судовий збір у розмірі 2 1 14,40 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок; - витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Ухвалою суду від 27.09.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в загальному провадженні.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року відповідачам відмовлено у продовженні строку на подання відзиву, так як він пропущений.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження по справі.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів про долучення доказів, так як пропущено строк їх подання без поважних причин.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року витребувано докази для уточнення прізвища відповідача ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 17.11.2020 року змінено прізвище відповідача ОСОБА_9 на ОСОБА_15 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивачка належним чином повідомлена про розгляд справи, не з`явилася, від її представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала, просила задовольнити їх, та вирішити питання про судові витрати на правову допомогу та судовий збір. Раніше в судових засіданнях надавала пояснення відповідно змісту позовних вимог, наполягала на задоволенні уточненого позову, а саме не підтримала позовні вимоги стосовно відповідача ОСОБА_9 , так як вона добровільно виселилася з спірного будинку та не чинить перешкоди позивачеві.

16.03.2021 року представник відповідачів ОСОБА_12 та ОСОБА_3 ОСОБА_16 до суду не з`явився, від відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надано заяви про відкладення розгляду справи.

Оскільки стороною відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , або їх представником ОСОБА_16 багаторазово були надані клопотання про відкладення розгляду справи , а саме 03.12.2019 року, 09.04.2020 року, 30.06.2020 року, 22.07.2020 року, 29.09.2020 року, 12.11.2020 року, 08.02.2021 року, та 16.03.2021 року, вказані заяви не підтверджені відповідними доказами, суд приходить до висновку про зловживання стороною відповідачів процесуальними правами, та з огляду на те, що досліджені всі докази, допитано всіх учасників по справі, позов уточнено вимоги до відповідача ОСОБА_17 позивач не підтримує, суд вважає, що можливо розглянути справу без участі відповідачів та їх представника.

В минулих судових засіданнях представник відповідачів ОСОБА_16 позовні вимоги визнавав частково, пояснював, що відносини між сторонами стали напруженими, вселятися позивачеві в будинок позивачеві ніхто не перешкоджає. В будинок відповідачі вселилися, коли відповідачеві ОСОБА_3 було лише 15 років, позивач виписала відповідачів з квартири за адресою де вони проживали в АДРЕСА_5 , в тому числі неповнолітня ОСОБА_3 .. Потім позивач зареєструвала відповідачів в придбаному нею будинку за адресою АДРЕСА_1 , як членів її родини. Потім позивач заявила, що хоче продати будинок, щоб їй було на прожиття. Направлена на лікування в ПНД позивачка через те, що її хотіли обстежити, так як була дивна поведінка, крім того вона поїхала туди добровільно. ОСОБА_18 проживає з особами ромської національності, які ведуть асоціальний спосіб життя. ОСОБА_3 іншого житла не має, том має право проживати в спірному будинку.

Відповідач ОСОБА_3 в минулих судових засіданнях пояснювала, що з мамою вони проживали добре. Мама сама говорила, що якщо вони побачать, що з нею буде щось не те, або дивна поведінка, то везти її в ПНД так як самі з нею не впораємось. Зараз вона каже, що має намір продати дім. Вони їй пропонували зробити в домі належні умови для проживання, але мама не хоче там нічого робити , а бажає продати будинок. На ПНД її забирали з АДРЕСА_2 . Коли ОСОБА_3 вийшла заміж першого разу вона з чоловіком жили по вул. Кишинівська, а коли перший чоловік помер, вона вийшла заміж за ОСОБА_4 вони купили будинок по АДРЕСА_3 , а мати тобто позивач по справі запропонувала помінятися будинками, і вони помінялися, так як в тому будинку були умови , а коли помер вітчим мама переїхала на АДРЕСА_6 вона залишила , вийшла заміж за ОСОБА_11 щоб стати його спадкоємицею по АДРЕСА_6 відповідач придбала в розстрочку, а переоформила на себе значно пізніше.

Відповідач ОСОБА_4 в минулих судових засіданнях пояснював, що ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі, яку її мама отримала на неї та дітей, однак потім продала квартиру та придбала будинок.

Від виконкому Довгинцівської районної в місті ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника виконкому, при винесенні рішення покладалися на розсуд суду.

Суд дослідивши матеріали справи, надавши оцінку усним поясненням сторін в судовому засіданні та письмовими доказами щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 , є власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений житловий будинок з господарчими будівлями належить позивачу ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ), на підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 1992 року, посвідченого Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1:5375, а також зареєстрованого КП ДОР «Криворізьке БТІ» в реєстровій книзі №214, сторінка 97, запис 48597, що підтверджується дублікатом цього договору, виданим 25 липня 2018 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., зареєстрованому в реєстрі під №140, а також довідкою КП ДОР «Криворізьке БТІ» № 163098 від 21.06.2018 року. (а. с. 10 – договір купівлі-продажу, 11 - довідка).

У цьому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 , була зареєстрована та проживала в ньому у період з вересня 1992 року по 28.05.2015 року, в тому числі з лютого 2000 року по 12 лютого 2014 року проживала у цьому будинку разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був зареєстрований із зазначеної дати. Потім приблизно в 2012 році в зазначений будинок за згодою позивача вселилась та проживають на теперішній час донька від попереднього шлюбу - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з її чоловіком - ОСОБА_4 , 1973 р.н. та їх дітьми і онуками позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (донька від першого шлюбу), зареєструвавши у ньому місце проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . А онуку, ОСОБА_9 разом із її донькою і правнучкою позивача - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , позивач надала дозвіл та зареєструвала за адресою: АДРЕСА_2 з квітня 2018 року. ОСОБА_4 зареєстрований за місцем проживання його матері в с. Лозуватка.

Позивач ОСОБА_1 , з 2012 року разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_7 , за сімейними обставинами переїхали до домоволодіння, належного на праві приватної власності донці позивача - ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , де зареєстрували чоловіка - ОСОБА_7 . Незважаючи на те, що позивачка залишалась зареєстрованою за попередньою адресою по АДРЕСА_1 , однак, фактично проживала з чоловіком за адресою АДРЕСА_3 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 і ховала його з цієї ж адреси.

28.05.2015 року позивач знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєструвала в той же день своє місце проживання у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому позивач ОСОБА_1 , проживала разом із своїм наступним чоловіком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (нині покійним, померлим ІНФОРМАЦІЯ_12 ) , де і проживає з дати реєстрації, тобто з 28.05.2015 року і по теперішній час. Після смерті чоловіка - ОСОБА_11 позивач прийняла спадщину та 16 травня 2017 року домоволодіння по АДРЕСА_2 оформила на своє ім`я, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Вказаний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не має зручностей для проживання у ньому: ванної кімнати, туалету, не обладнаний будинок водопостачанням, через що позивач ОСОБА_1 , змушена страждати та терпіти великі незручності. Відповідачі по справі обіцяли обладнати її житло вище вказаними обладнаннями для зручного проживання в будинку, однак, свого слова не стримали.

Позивач ОСОБА_1 , бажає вселитись до належного їй на праві власності житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що має зручності та є комфортним для проживання у ньому.

Відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не пускають позивача до спірного будинку, чинять їй перешкоди у користуванні її власністю, змінивши замки на вхідних дверях хвіртки та в будинку.

Відповідачі забрали у позивача, усі правовстановлюючі документи, в тому числі і технічний паспорт на зазначений житловий будинок протиправно утримують їх у себе, в зв`язку з чим вона звернулась до Довгинцівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області де 11.07.2018 року відкрите кримінальне провадження №12018040720001146 за ст.356 КК України та ведеться досудове слідство.

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори та отримала дублікат зазначеного договору купівлі- продажу житлового будинку від 16 вересня 1992 року.

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради із заявою про проведення державної реєстрації її права власності на житловий будинок з господарчими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі отриманого мною дублікату договору купівлі-продажу від 16 вересня 1992 року.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Криворізької міської ради Вербовською К.В. було винесено рішення № 42312155 від 31 липня 2018 року про зупинення розгляду її заяви.

Зазначене рішення державного реєстратора мотивоване тим, що згідно пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року, для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, також подається технічний паспорт на такий об`єкт.

Оскільки наданий позивачем, дублікат договору купівлі-продажу від 16 вересня 1992 року містить відомості тільки про житлову площу будинку, а відомості щодо загальної площі будинку у цьому документі відсутні, тому державним реєстратором було повідомлено позивача, про необхідність надання технічного паспорту на житловий будинок, без якого неможливо провести державну реєстрацію.

Враховуючи, що технічний паспорт на належний позивачу ОСОБА_1 , вищезазначений житловий будинок знаходиться у відповідачів, а виготовити новий технічний паспорт вона не може через те, що відповідачі не пускають техніка КП ДОР «Криворізьке БТІ» до будинку для проведення його технічної інвентаризації, тому позивач, змушена була відкликати свою заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та повернути сплачений нею адміністративний збір.

Позивач ОСОБА_1 , є єдиним власником житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і не бажає, щоб відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 проживали у цьому будинку, так само, не бажає , щоб в зазначеному будинку були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , тому відповідно до вимог чинного законодавства України позивач, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні її права користування та розпоряджання її майном, тобто зазначеним житловим будинком, шляхом виселення відповідачів з цього будинку та зняття ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з реєстрації їх місця проживання за зазначеною адресою.

Згідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Позивач ОСОБА_1 , бажає вселитись до належного їй на праві власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструватись та проживати у ньому.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном.

Після укладення шлюбу відповідач ОСОБА_12 разом із своїм чоловіком - ОСОБА_13 , новонародженим сином - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , донькою - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , проживають за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчать документи отримання ОСОБА_12 матеріалів по цивільній справі №21 1/7283/20, а тому, враховуючи вище зазначені зміни, суд вважає за доцільне виключити ОСОБА_12 із числа осіб-відповідачів по справі, оскільки, ОСОБА_12 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та в спірному будинку АДРЕСА_1 не проживає на теперішній час, а отже вона право власності позивача на даний час не порушує, а тому суд виключає ОСОБА_12 з числа відповідачів та не вирішує спір стосовно неї, згідно уточненого позову.

З огляду на те, що відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не є власниками житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перешкоджають позивачу ОСОБА_1 , яка є власником цього будинку, проживати у ньому, що є неправомірним, тим більше, що позивач не позбавляє відповідачів житла, та не порушує їх право на житло, адже як вбачається з позову, вона пропонує їм для проживання, вселення та реєстрації, належний їй на праві власності інший житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом виселення, зняття з реєстрації місця проживання осіб та вселення - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , права користування та розпоряджання майном, а саме: житловим будинком з господарчими будівлями, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , 1973 року народження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначеного житлового будинку, із зняттям з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх місця проживання за зазначеною адресою та вселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у належний їй ОСОБА_1 на праві власності житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , 1973 року народження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1 , понесені нею судові витрати в сумі 7 114 (сім тисяч сто чотирнадцять) гривень 40 копійок, до яких входять: -судовий збір у розмірі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок; витрати па професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.04.2021 року.

Суддя: Н. О. Сарат