
Справа № 146/1198/20
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" квітня 2021 р. смт.Томашпіль Вінницької області
Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В., з участю секретаря Бойко Т.Є., прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Гюмюшлю М.Г., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Чудака В.Д., представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Семка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12020020000000373 від 26 жовтня 2020 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, учасником АТО, депутатом, особою з інвалідністю не є, неодруженого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого;
до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
26 жовтня 2020 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Oktavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням с.Горишківка – смт. Томашпіль Томашпільського району Вінницької області, поблизу перехрестя автодороги сполученням с.Комаргород – смт. Шпиків, під час випередження попутного автомобіля не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу де допустив зіткнення із технічно справним автомобілем «ИЖ-21251», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався у зустрічному напрямку.
Внаслідок зіткнення водій ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці події.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №078 від 23.11.2020 року ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої сполучної травми тіла: закритої – тупої травми грудної клітини (множинних переломів ребер зліва, з пошкодженнями пристінкової плеври, розриву стінки лівого шлуночка серця та тканини лівої легені, забиття тканини легень, лівобічного гемотораксу 1000 мл); закритої тупої травми живота (розриву селезінки, розриву лівої долі печінки). Поверхневих ран голови та обличчя. Відкритого перелому правої гомілки в нижній третині. Зазначена сполучна травма тіла ускладнилася комбінованим (травматичним та геморагічним) шоком. Вказана сполучна травма тіла у громадянина ОСОБА_3 має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент її заподіяння. Смерть громадянина ОСОБА_3 настала внаслідок вищевказаної важкої сполучної травми тіла. Між смертю та сполучною травмою є прямий причинний зв`язок. При судово-токсологічній експертизі крові трупа громадянина ОСОБА_3 наявність спиртів не виявлено, що свідчить про тверезий його стан на момент настання смерті.
Згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу №776 від 06.11.2020 року на момент експертного огляду робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля «Skoda Oktavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться у працездатному стані . У деталях та вузлах робочої гальмівної системи, рульового керування автомобіля «Skoda Oktavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП, не виявлено.
Відповідно до висновку експертизи технічного стану транспортного засобу №777 від 12.11.2020 року у деталях та вузлах робочої гальмівної системи, рульового керування автомобіля «ИЖ - 21251», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникли до ДТП та могли вплинути на некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку події ДТП, не виявлено, тобто системи перебували у працездатному стані.
Згідно з висновком авто-технічної експертизи №838 від 19.11.2020 року в заданій дорожній обстановці дії водія автомобіля «Skoda Oktavia A5» ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху та вимогами горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, яку перетинати заборонено. В заданій дорожній обстановці дії водія автомобіля «ИЖ – 21251» ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. Зіткнення автомобіля «ИЖ – 21251» та автомобіля «Skoda Oktavia A5» сталося на проїзній частині автодороги сполученням с.Горишківка – смт. Томашпіль на смузі руху в напрямку смт. Томашпіль в районі початку подряпин асфальтного покриття. Швидкість руху автомобіля «Skoda Oktavia A5», яка відповідає слідовій інформації, виявленій та зафіксованій перед датою ДТП, була більшою за 73 км/год. Можливість попередження виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля «Skoda Oktavia A5» ОСОБА_1 з технічної точки зору, забезпечувалась відповідністю його дій вимогам п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «ИЖ-21251» ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити зіткнення шляхом термінового гальмування з зупинкою автомобіля «ИЖ - 21251» до смуги руху автомобіля «Skoda Oktavia A5», тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Skoda Oktavia A5» ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п.10.1, 12.1 та вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху. Дії водія автомобіля «Skoda Oktavia A5» ОСОБА_1 , які не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «ИЖ-21251» ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Водій ОСОБА_1 за вищевказаних обставин порушив вимоги п.п. 2.1 (а), 2.3. (б), 2.9. (а), 10.1, 12.1. Правил дорожнього руху України та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1,де вказано:
- Дорожню горизонтальну розмітку перетинати заборонено;
- п.2.1. – «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі : а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;
- п. 2.3. – «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний : б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі»;
- п.2.9. – «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних речовин чи токсичних речовин»;
- п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п.12.1 – «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо – транспортної пригоди.
За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_1 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винність в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом, допитом потерпілої сторони, дослідженням характеризуючих даних про особу обвинуваченого та судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченого та потерпілої, а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинуваченого, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив наступне: 26 жовтня 2020 року зранку, близько 09 години, повертався додому в с.Горишківка з відпочинку, де вживав спиртні напої. Їхав він за кермом автомобіля «Skoda»,який належить його товаришеві. Не доїжджаючи до перехрестя в напрямку с.Горишківка, оскільки він цілу ніч не спав, його почало тягнути на сон. Тому в нього почали закриватися очі за кермом. Пам`ятає, що відкрив очі та побачив перед собою на невеликій відстані автомобіль ЗІЛ. Ухиляючись від зіткнення з даним автомобілем, він різко вивернув кермо праворуч. Таким чином з`їхавши на узбіччя вкрите травою, де його автомобіль став некерованим і його боком винесло на проїжджу частину, де в цей час на зустріч рухався автомобіль Москвич зеленого кольору з яким відбулося зіткнення. Після зіткнення обвинувачений відразу прибіг до водія ОСОБА_4 , який перебував без ознак життя. Далі він відразу зателефонував в швидку та викликав працівників поліції та разом з іншими людьми перебував на місці до їх прибуття. ОСОБА_1 вказав, що посвідчення водія на право керування транспортним засобом не отримував. Обвинувачений щиро кається, шкодує про наслідки.
Цивільний позов ОСОБА_1 визнає частково, а саме позов в частині відшкодування матеріальної шкоди визнає повністю, в частині моральної шкоди не визнав та вказав, що з сумою моральною шкоди не згоден, оскільки вона занадто велика.
Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.
Представник потерпілої ОСОБА_2 , адвокат Семко В.М. в судовому засіданні просив призначити покарання пов`язане з позбавленням волі. Цивільний позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, останній винний у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.
Мотиви призначення покарання.
Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. (ч.2 ст. 4 КК України).
Відповідно до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 ( з наступними змінами і доповненнями ) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Пом`якшуючою обставиною, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обтяжуючою обставиною, згідно ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_1 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, а тому перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк вважається можливим та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб).
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності та тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, селищна рада щодо обвинуваченого компрометуючих матеріалів не має та характеризує його позитивно, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, думку представника потерпілої, який просив призначити покарання пов`язане з позбавленням волі, те, що ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом, як наслідок, це потягло за собою тяжкі наслідки у виді смерті ОСОБА_3 , а також беручи до уваги досудову доповідь про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Додаткове покарання призначенню не підлягає, оскільки посвідчення водія на право керування транспортним засобом, обвинувачений не отримував.
При вирішенні судом заявленого потерпілою цивільного позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 42097,88 гривень, моральної шкоди в сумі 1000000 гривень, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.1 статті 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Згідно Постанови № 3 від 31.03.1989 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі обвинуваченого в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, та визначити суму, що підлягає стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням доказів, як наявних у кримінальній справі, так і додатково представлених при розгляді справи.
В обґрунтування своїх вимог потерпіла ОСОБА_2 вказала, що внаслідок протиправних дій з боку обвинуваченого потерпіла ОСОБА_2 мала витрати на поховання чоловіка.
З цивільного позову та доданих до нього прибуткового касового ордер, товарного чек, розписки, накладної, актів купівлі – продажу вбачається, що дійсно потерпілою були понесені витрати пов`язані з похованням чоловіка в зазначеній в позові сумі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги в частині матеріальної шкоди визнав, тому суд вважає за необхідне вимоги в вказаній частині задоволити. повністю
Разом з тим, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Потерпіла ОСОБА_2 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь 1000000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь моральних страждань та переживань ОСОБА_2 , яких вона зазнала у зв`язку зі смертю її чоловіка внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_1 , а саме те, що потерпіла була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, втратила душевну рівновагу і спокій, в зв`язку зі смертю її чоловіка, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи. (ВП/ВС у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020), суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає до відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 слід визначити в сумі 200000 грн.
При вирішенні цивільного позову судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену постанові по справі № 344/10730/15-ц від 14.02.2018 р., відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, суд не вправі відмовити в такому позові з таких підстав.
Рішення щодо речових доказів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
За матеріалами справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року під час проведення досудового розслідування у цій справі було накладено арешт на майно, а саме на автомобіль «Skoda Oktavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , автомобіль «ИЖ - 21251», державний номерний знак НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 , що перебувають на території майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Відділення поліції №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області.
У зв`язку із вищевказаним, арешт накладений на транспортні засоби на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року, на автомобіль «Skoda Oktavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль «ИЖ - 21251», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав загиблому ОСОБА_3 та документи – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , згідно ст. 174 КПК України підлягає скасуванню та поверненню за належністю володільцям.
Рішення щодо відшкодування процесуальних витрат.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12020020000000373 до висновку експерта від 06 листопада 2020 року № 776, вартість проведення експертизи становить 1144,15 грн, відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в кримінальному провадженні № 12020020000000373 до висновку експерта від 12 листопада 2020 року № 777, вартість проведення експертизи становить 1144,15 грн, відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12020020000000373 до висновку експерта від 19 листопада 2020 року № 838, вартість проведення експертизи становить 1144,15 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
Обраний запобіжний захід слід залишити незмінним до набрання даним вироком законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та шість місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, а саме з 26 жовтня 2020 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 42097 грн. 88 коп. (сорок дві тисячі дев`яносто сім гривень вісімдесят вісім копійок) матеріальної шкоди та 200000 грн. ( двісті тисяч гривень) моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Скасувати накладений за ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року, арешт на речові докази, а саме: на автомобіль «Skoda Oktavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 та автомобіль «ИЖ - 21251», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належав загиблому ОСОБА_3 та документи – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Речовий доказ - автомобіль ««Skoda Oktavia A5», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , що перебуває на території майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області повернути за належністю ОСОБА_5 , як законному володільцю; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 - повернути за належністю ОСОБА_5 , як законному володільцю; автомобіль «ИЖ - 21251», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , що перебуває на території майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів відділення поліції №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області повернути за належністю володільцю ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3432 грн. 45 коп. (три тисячі чотириста тридцять дві гривні сорок п`ять копійок) витрат, пов`язаних з проведенням по справі експертизи.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: О. В. Пилипчук
Судове рішення № 96312613, Томашпільський районний суд Вінницької області було прийнято 15.04.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 146/1198/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: