Ухвала суду № 96311972, 16.04.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2224/20

УХВАЛА

Іменем України

16 квітня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ спільного майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, та позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в частині зазначення покупцем ОСОБА_1 , визнання ОСОБА_3 покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на майно,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказана цивільна справа.

Так, позивач за первісним позовом ОСОБА_2 просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку площею 0, 1352, кадастровий номер 0520680200:05:001:0048 в АДРЕСА_1 , автомобіль Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , обладнання, встановлене на спірній земельній ділянці загальною вартістю 425 007, 00 грн., та грошові кошти в сумі 184 475, 90 грн, отримані відповідачкою за Договором купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 17.05.2019, укладеним між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 та поділити вказане майно, а також стягнути з відповідачки грошові кошти в сумі 92 237, 95 грн., що становить 1/2 грошових коштів від суми, отриманої відповідачкою за Договором купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 17.05.2019 за № 452-4, укладеним між ТОВ «Енера Вінниця» та відповідачкою; виділити у приватну власність позивачу спірний автомобіль Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_1 та стягнути на користь відповідача грошову компенсацію половини його вартості в сумі 161 470, 00 грн., та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 63 344 ,79 грн. в рахунок компенсації 1/2 частки боргових зобов`язань за договором про іпотечний кредит, укладеним 25.10.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить суд визнати її особистою приватною власністю обладнання, встановлене на земельній ділянці, площею 0, 1352 га, кадастровий номер 0520680200:05:001:0048, в АДРЕСА_1 , та визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не введений в експлуатацію цегляний гараж, площею 0, 0035 кв.м., розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 0520680203:02:002:0307, яка розташована в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , на який відсутні правовстановлюючі документи.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 1352 га, кадастровий номер 0520680200:05:001:0048, в АДРЕСА_1 , в частині зазначення покумцем за даним договором ОСОБА_1 та визнати покупцем за ним ОСОБА_3 , просить визнати за ним право власності на дану земельну ділянку, а також визнати за ним право власності на цегляний гараж площею 0, 0035 кв.м., розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 0520680203:02:002:0307, яка розташована в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 .

Відповідач за первісним позовом, а також позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подала суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов ОСОБА_2 до неї про поділ спільного майна подружжя та її зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності шляхом накладення арешту на автомобіль Nissan X-Trail, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та заборони ОСОБА_2 користуватися (експлуатувати) даний автомобіль.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що зазначений автомобіль належить до спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 та після припинення шлюбних відносин залишився у користуванні ОСОБА_2 . Таким чином, на думку відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , позивач за первісним позовом ОСОБА_2 має всі можливості самовільно розпорядитися даним автомобілем на власний розсуд, зокрема зняти автомобіль з обліку в Регіональному сервісному центрі МВС України у Вінницькій області. Та крім того, ОСОБА_2 використовує автомобіль, який потрапляв в дорожньо-транспортні пригоди, що призводить до зменшення його вартості, при цьому ОСОБА_2 не надає згоди на користування нею спільним автомобілем. Зустрічне забезпечення просить не застосовувати.

З огляду на вимоги ст. 153 ЦПК України, оскільки заява про забезпечення позову була подана суду 14.04.2021, останнім днем розгляду даної заяви є 16.04.2021.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Умови для вжиття заходів забезпечення позову встановлені ст. 149 ЦПК України, та ними є наявність між сторонами дійсного спору та наявність ризиків істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, заявник, яка є позивачем за зустрічним позовом, просить забезпечити первісний позов ОСОБА_2 , пред`явлений до неї та її зустрічний позов до ОСОБА_2 .

Щодо забезпечення первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , суд зазначає, що забезпечення позову за заявою відповідача, до якого пред`явленого даний позов, суперечить самій меті заходів забезпечення позову, яка крім іншого передбачає охорону матеріально-правових інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, вказаний автомобіль є предметом лише первісного позову ОСОБА_2 , який не ставить під сумнів можливість виконання рішення суду щодо заявлених ним вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, щодо позовних вимог, які стосуються даного автомобіля, без вжиття заходів забезпечення позову щодо вказаного автомобіля.

При цьому, суд звертає увагу, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені щодо обладнання, встановленого на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , та щодо не введеного в експлуатацію цегляного гаража. Тобто автомобіль Nissan X-Trail, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не є предметом зустрічного позову ОСОБА_1 та жодних вимог щодо даного автомобіля ОСОБА_1 не заявлено. Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , підстави для забезпечення її позову у вказаний в заяві спосіб відсутні.

Також, заявляючи вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на автомобіль та заборони позивачу користуватись автомобілем, відповідач ОСОБА_1 посилається на майбутні дії, які, як вона вважає, може вчинити позивач ОСОБА_2 , не зазначаючи жодних доказів наміру вчинення таких дій з боку позивача ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи та матеріали заяви про забезпечення позову не містять жодного доказу на наявність в позивача наміру відчужити вказаний автомобіль до вирішення спору, а також що його умисні дії мали наслідком суттєве зменшення вартості автомобіля.

Відповідно, вбачається, що обґрунтування заяви про забезпечення позову є такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами в межах розгляду заяви про забезпечення позову і не встановлюють на даний час обставин, якими законодавець визначає можливість вжиття заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

В даному випадку застосування судом заходів забезпечення позову у вигляді арешту на автомобіль та заборони позивачу користуватися автомобілем, про які просить ОСОБА_1 , призведе до непропорційного обмеження прав позивача ОСОБА_2 та фактично означатиме вирішення судом долі спірного майна до вирішення спору по суті за ініціативи учасника процесу, яким вимоги щодо такого спірного майна не заявлені взагалі, при тому що арешт майна полягає у здійсненні його опису та передачі на зберігання відповідним особам, в тому числі обмежує право використання арештованого майна, доцільності якого суду не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам, а невжиття такого заходу забезпечення позову не може бути перешкодою до виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі з підстав, які вказані і обґрунтовані в заяві про забезпечення позову, зважаючи на заявлені позовні вимоги та на відсутність підстав вважати, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову в справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог, та враховуючи, що вказані заходи забезпечення позову не співмірні заявленим позовним вимогам, суд вважає, що правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 149 - 153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ спільного майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, та позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в частині зазначення покупцем ОСОБА_1 , визнання ОСОБА_3 покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на майно відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: