Рішення № 96310901, 15.04.2021, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/25/21

Провадження № 2/507/121/2021

Номер рядка звіту 61

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді: Вужиловського О.В.

за участю секретаря судового засідання - Вододюка В.В.

представника відповідача - Бурлаки В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ҐВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися 13 січня 2021 року до суду з позовом до відповідача про визнання права майнових прав на фермерські господарства «Лілія» та « Долоків » після смерті їх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В обґрунтування своїх вимог позивачі вказують, що їх батько ОСОБА_6 за життя отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства. В подальшому він створив і був засновником фермерського господарства «Долоків». Мати - ОСОБА_7 також за життя отримала земельну ділянку для створення фермерського господарства та створила фермерське господарство «Лілія». ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони звернулись для оформлення спадкового майна, а саме фермерських господарств, до нотаріальної контори, однак їм було відмовлено в зв`язку з відсутністю статутів фермерських господарств та правовстановлюючих документів на майно. Фермерські господарства не ліквідовані, а тому вони просили визнати за ними їх майнові права на зазначені фермерські господарства в рівних частинах по 1/3 частині за кожним.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, так як відсутня державна реєстрація фермерських господарств, а крім того позивачі не надали доказів прийняття спадщини, а також в позовні заяві невірно зазначено засновників фермерських господарств та є розбіжності в кількості землі, яка була їм нібито виділена. В судовому засіданні представник відповідача надав аналогічні пояснення та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Процесуальні дії у справі.

28 січня 2021 року ухвалою судді Любашівського районного суду Одеської області Вужиловським О.В. провадження по даній справі було відкрито і постановлено провести розгляд справи за правила загального позовного провадження.

25 лютого 2021 року ухвалою суду було замінено неналежного відповідача Ясенівський старостинський округ на Зеленогірську селищну раду.

02 квітня 2021 року підготовче судове засідання по даній справі було закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

З рішення № 16 від 24 вересня 1993 року Любашівської районної ради Любашівського району Одеської області видно, що для діяльності фермерських господарств виділено земельні ділянки: ОСОБА_6 - 27 га ріллі; ОСОБА_7 - 25 га ріллі (а.с. 34-36).

Згідно статуту, зареєстрованому в Любашівській районній раді 31.03.1993 року за № 29 було створено фермерське господарство «Лілія». Засновником вказаного господарства є ОСОБА_6 . Вказане фермерське господарство зареєстроване в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер справи НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 22509187 (а.с. 19-25).

Згідно статуту, зареєстрованому в Любашівській районній раді 08.08.1994 року за № 67 було створено фермерське господарство «Долоків». Засновником вказаного господарства є ОСОБА_7 (а.с. 12-18).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видно, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38.)

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 видно, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 37.)

Із довідки Ясенівського старостинського округу Зеленогірської селищної ради № 32 Д від 18 січня 2021 року, свідоцтв про народження позивачів видно, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дійсно є батьками позивачів.

Із листа приватного нотаріуса видно, що позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові права у фермерських господарствах «Лілія» та « Долоків » після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в зв`язку з відсутністю статутів та правовстановлюючих документів на майно (а.с. 39).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

На час надання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прав постійного користування земельною ділянкою діяв ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою: постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів.

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ. Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства.

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому, таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року по справі № 179/1043/16-ц.

Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до Державного акту на право постійного користування землею виданого Любашівською районною радою народних депутатів 24 березня 1993 року ОСОБА_6 отримав в постійне користування земельну ділянку площею 8.5 гектари для ведення фермерського господарства с.Ясенове-2 Ясенівської сільської ради (а.с. ).

Із статуту, зареєстрованому в Любашівській районній раді 31.03.1993 року за № 29 було створено фермерське господарство «Лілія». Засновником вказаного господарства є ОСОБА_6 . Вказане фермерське господарство зареєстроване в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційний номер справи 154100058259, код ЄДРПОУ 22509187 (а.с. 19-25).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видно, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38).

З Витягу з єдиного реєстру юридичних осіб видно юридична особа - фермерське господарство «Лілія» не виключено з єдиного реєстру юридичних осіб. Суд не може прийняти доводи відповідача, що вказане господарство ліквідоване, так як згідно ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Запис про недійсність свідоцтва про реєстрацію не свідчить про ліквідацію вказаного господарства. (а.с. 26-33).

А тому, фермерське господарство «Лілії», як юридична особа, є об`єктом спадкування в розумінні ст. 1218 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі дійсно є дітьми померлого ОСОБА_6 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження, а тому мають право на спадкування після його смерті відповідно до ст. 1261 ЦК України як спадкоємці першої черги за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З довідки Ясенівського старостинського округу № 3 Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області № 320 від 04 квітня 2021 року видно, що позивачі проживали однією сім`єю та вели спільне господарство на момент смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а тому відповідно до ст. 1268 ЦК України вважаються такими що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , а тому суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо пропуску позивачами строку для прийняття спадщини (а.с. 112).

За таких обставин, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачами в рівних частках на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_6 , а саме на майнові права у фермерському господарстві «Лілія» (код ЄДРПОУ 22509187).

Що стосується вимоги про спадкування майнових прав у фермерському господарстві « Долоків », що було створено ОСОБА_7 суд вважає, що вказана вимога необґрунтована і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно Державного акту на право постійного користування землею виданого Любашівською районною радою народних депутатів 24 березня 1993 року ОСОБА_7 отримала в постійне користування земельну ділянку площею 8.4 гектари для ведення фермерського господарства на території с.Ясенове-2 Ясенівської сільської ради (а.с. 102).

Згідно статуту, зареєстрованому в Любашівській районній раді 08.08.1994 року за № 67 було створено фермерське господарство «Долоків». Засновником вказаного господарства є ОСОБА_7 (а.с. 12-18).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 видно, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 37.)

Однак, в подальшому фермерське господарство «Долоків» не було зареєстровано в установленому законом порядку та не внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, а тому відповідно до ст. 80 ЦК України не набуло статусу юридичної особи і відповідно не являється об`єктом спадкування.

Тому, в задоволенні позовних вимог в частині спадкування майнових прав у фермерському господарстві «Долоків» належить відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сторони не заявляли вимог про стягнення судових витрат, тому судові витрати необхідно залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 1218 ЦК України.

Керуючись Законом України «Про селянське фермерське господарство», ЗК УРСР (в ред. 1992 року), ст.ст. 1218-1219, 1261, 1268 ЦК України ст.ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за кожним на 1/3 частину майнових прав у фермерському господарстві «Лілія» (код ЄДРПОУ 22509187).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.В. Вужиловський

Повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2021 року о 15 годині 00 хвилин.