Рішення № 96310760, 08.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/30418/19

Провадження № 2/947/835/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.М.

Представника позивача Мацко В.В.

Представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства « Комерційний індустріальний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп», ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач просить суд скасувати запис про право власності 17262647 дата, час державної реєстрації 31.10.2016 року 14:26:59, вчинений державним реєстратором: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською Ольгою Сергіївною , яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказана реєстрація права власності на іпотекодержателя як позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки була здійснена із порушенням вимог законодавства: відсутнє передбачене договором та Законом повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця про початок процедури позасудового звернення на предмет іпотеки у зв`язку із порушеннями з боку іпотекодавця умов кредитного або іпотечного договорів; іпотекодавець не укладав окремого договору про можливість позасудового стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності; звернення стягнення було здійснено по кредитному договору , строк давності якого минув та нотаріус який здійснив відповідну перереєстрацію перевищив свої повноваження.

Представником відповідача ОСОБА_1 надано до суду письмовий відзив, який було підтримано у судовому засіданні, та відповідно до якого відповідачем заперечується проти задоволення позовних вимог з посиланням на відсутність будь яких порушень під час позасудового звернення іпотекодержателем на предмет іпотеки: наявність порушення позичальником своїх зобов`язань по належному виконанню умов кредитного договору забезпеченому іпотекою, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя яке міститься у іпотечному договорі, наявність відповідного повідомлення, направленого іпотекодавцю самим нотаріусом та отриманого іпотекодавцем свідчить про виконання всіх умов передбачених договором та законом щодо здійснення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права на іпотечне майно за іпотекодержателем. Крім того представником відповідача звернуто увагу суду на наявність інших чисельних звернень ОСОБА_3 із позовними вимогами у задоволенні яких їй було відмовлено, що на думку представника відповідача свідчить на навмисне зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Від представників ПАТ « комерційний індустріальний банк», ТОВ « Стандарт Фінанс Групп» та третій особи, які були належними чином повідомлені про час і місце розгляду справи, заяв по суті справи та клопотань не надходило.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 11.12.2019 року та оплачена судовим збором у розмірі 768,40 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 року головуючим визначено Луняченко В.О.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження..

Крім того ухвалою суду від 13.01.2020 року задоволено частково клопотання представника позивача та вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 , її представникам або уповноваженим особам чи іншим третім особам вчиняти будь-які дії направлені на проникнення до житла, виселення мешканців квартири, забороною перебувати, змінювати замки, чинити опір у користуванні мешкання ОСОБА_3 та її родині, виселяти ОСОБА_3 або її родину, вчинювати будь-які реєстраційні дії або вселення інших осіб у кватиру АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.

Також ухвалою від 13.01.2020 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса Янковської О.С. копію реєстраційної справи щодо перереєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 .

Копія реєстраційної справи надійшла до суду 31.01.2020 року.

10.02.2020 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.05.2020 року в якості правонаступника відповідача АТ « Райффайзен Банк Аваль» залучено ПАТ « Комерційний індустріальний Банк».

19.08.2020 року було закрито підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.04.2021 року відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

Також у судовому засіданні судом за участю позивача. представників позивача та відповідача ОСОБА_1 оглянуті матеріали цивільної справи №520/14534/16ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни про визнання недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке ухвалою суду від 14.06.2018 залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача та її представника у судове засідання.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні 27.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/79729/74/83318, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 585655 грн. строком до 27.09.2027 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних ( т.1 а/с 12).

Згідно з п. 8.6 вказаного кредитного договору, кредитор має право повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов`язання за цим договором, а також за договорами, пов`язаними із забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором третій особі без додаткового отримання згоди позичальника.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.11.2013 року по справі №1522/12768/11 було задоволено позов, поданий 16.03.2010 року, ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 27.09.2007 року №014/79729/74/83318 у загальному розміру 706134,19 грн. та судових витрат у сумі 1820.00 грн. ( т.2 а/с 57).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 28.09.2007 р., ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір іпотеки ( Договір ), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., реєстровий № 4634, згідно з яким вона передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ( т.1 а/с 68).

Пунктом 4.1 Договору сторонами визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі повинно бути зазначено стислий зміст порушених зобов`язань , вимога про виконання порушеного зобов`язання у не більш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до вимог п.4.4 Договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: - за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса» - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя ( п.4.5 цього договору ).

За змістом п. 4.5 Договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов`язань за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження, згідно ст.ст. 36,37 Закону України « Про іпотеку», визначено сторонами договором про задоволення вимог іпотекодержателя, і є правовою підставою для реєстрації право власності іпотекодержателем на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Згідно з п.7.5 Договору, відступлення прав за цим Договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав іпотекодержателем за цим договором здійснюється за правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена).

24.03.2016 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було відступлено право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк».

ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» в свою чергу відступив 24.03.2016 року право вимоги за Кредитним договором та за Договором іпотеки на користь ТОВ «Стандарт Фінанс Групп».

24.03.2016 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Стандарт Фінанс Груп», було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, за якими ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» передало права вимоги за зазначеними договорами ОСОБА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року по справі №520/12657/16ц ( набрало законної сили 22.12.2018 року ) було відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ТОВ «Стандарт Фінанс Групп», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» від 24.03.2016 р., між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» від 24.03.2016 року та між ТОВ «Стандарт Фінанс Групп» та ОСОБА_1 від 24.03.2016 року ( т.1 а/с 139).

31.10.2016 року о 14:26:59 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською Ольгою Сергіївною здійснена відкриття розділу запису про право власності:17262647 та згідно рішення про державну реєстрацію, індексний номер 32205676 від 03.11.2016 року о 16:18:31 проведена реєстрація права власності на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки, серія та номер 4634, виданий 28.09.2007, видавник приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гурська О.В.; договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Серія та номер 422, виданий 24.03.2016, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Немм О.В. ( т.1 а/с 8).

За змістом реєстраційної справи щодо реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 , завірена копія якої 31.01.2020 року надана суду приватним нотаріусом Янковською О.С. ( т.1 а/с 64) у матеріалах справи наявні договір про відступлення право вимоги за іпотечним договором від 24.03.2016 року ТОВ « Стандарт Фінанс Групп » на ОСОБА_1 ; акт прийому-передачі договору іпотеки між АТ « Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_3 від 28.09.2007 року; договір іпотеки від 28.09.2007 року укладеного між АТ « Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_3 ; свідоцтво видане приватним нотаріусом Янковською О.С. 26.10.2016 року , яка посвідчила що 07.09.2016 року передала ОСОБА_3 заяву ОСОБА_1 з відомостями щодо вимоги достроково, протягом 30 календарних днів з дати направлення цієї вимоги, погасити заборгованість за кредитним договором № 014/79729/74/83318 від 27.09.2007 року, іпотечним договором від 28.09.2007 року, в розмірі 3 971 901,75 грн., а якщо у визначений період заборгованість не буде погашена у повному обсязі, ОСОБА_1 ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу третім особам або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.. 37,38 Закону України « Про іпотеку». У свідоцтві посвідчено що заява була передана поштою на адресу ОСОБА_3 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та отримана, згідно відомості про вручення поштового відправлення (заяви ), 12 вересня 2016 року ( а/с 70).

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із захистом права власності та звершенням стягнення на предмет іпотеки врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК) а також Законом України « Про іпотеку» ( далі Закон 898-VI) а правовідносини пов`язані із державною реєстрацією права власності нерухомого майна врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( далі Закон 1952-IV) .

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ч.1 ст. 509 ЦК ).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 та ч.1 ст. 514 ЦК внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, до якої переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч.1 ст. 526 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ( ч.1 ст. 572 ЦК).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( ч.1 ст. 575 ЦК).

Згідно ч.1 ст. 589 ЦК у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону № 898-IV.

Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом статті 36 Закону № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IVвизначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IVперелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

У справі, що розглядається, спір виник з приводу порушення права власності позивача на нерухоме майно внаслідок дій іпотекодержателя і приватного нотаріуса з реєстрації такого права за іпотекодержателем у порядку досудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки.

Тобто предметом розгляду є спір про право, що виник з договірних відносин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на захист майнового права позивача і зазначена категорія справ відноситься до спорів щодо права на предмет іпотеки, тобто про право цивільне, має приватноправовий характер і, як наслідок, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду , яка у постанові від 20.03.2019 року у справі №306/2053/16ц зазначила по аналогічним правовідносинам, що оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з належним виконанням умов цивільного договору (договору іпотеки), Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Позовні вимоги мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав є похідними від спору щодо права на майно, як передбачено у частині першій статті 19 ЦПК України.

При розгляді справи по суті спору суд вважає доведеним факт укладення кредитного та іпотечного договорів між Ат « Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , у відповідності до яких у ОСОБА_3 виникло зобов`язання щодо повернення кредитних коштів з урахуванням строку та порядку погашення кредиту, оплати за користування кредитними коштами у вигляді сплати процентів та забезпечення даних зобов`язань іпотечним майном, на яке може бути звернуто стягнення внаслідок неналежного виконання даних зобов`язань.

Враховуючи наявність судового рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року по справі №520/12657/16ц , яке набрало законної сили, суд вважає доведеним і факт правомочності передачі ОСОБА_1 прав вимоги по вказаному кредитному договору з отриманням прав іпотекодержателя.

Крім того, при розгляді даного спору судом враховується правомочність нотаріуса виконувати функції державного реєстратора, а тому дії нотаріуса по реєстрації права власності за іпотекодержателем були здійснені у межах повноважень.

Також суд критично відноситься до твердження сторони позивача про відсутність договору про можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно, так як у п. 4.4 і 4.5 Договору іпотеки сторони узгодили що застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у випадку порушення умов кредитного або іпотечного договорів є фактичним договором , який надає правові підстави для реєстрації право власності іпотекодержателем на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом. Дані положення договору відповідають вимогам законодавства про те, що відповідне застереження у певних випадках може вважатись договором про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Що стосується позовних вимог стосовно неналежного виконання іпотекодержателем вимог законодавства та умов договору стосовно направлення іпотекодавцю вимоги про порушення зобов`язань та можливі наслідки у випадку не виконання у строк визначений іпотекодержателем зобов`язань по погашенню заборгованості, суд приходить до наступного висновку.

Згідно умов п. 4.1 Договору іпотеки сторони договору узгодили право іпотекодержателя при наявності відповідних порушень основного зобов`язання спочатку здійснити повідомлення іпотекодержателя шляхом направлення вимоги та попередження , а після невиконання умов вимоги у зазначені строки здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки.

А ні у договорі а ні у Законі не визначено чіткий механізм направлення такої вимоги із попередженням. Тому факт звернення іпотекодержателя до приватного нотаріуса яка за їх проханням від їх імені здійснила відправлення відповідної заяви, яка за змістом відповідає вимогам такої вимоги-попередження , не може вважатись порушенням умов договору іпотеки.

Як вбачається з відповідного свідоцтва нотаріуса представники іпотекодержателя звернулись до неї 07 вересня 2016 року, поштою заява була направлена на адресу іпотекодавця, який відповідає як місцю реєстрації її проживання так і адресі визначеної самою іпотекодавцем у договорі іпотеки, та згідно змісту зворотного повернення, за місцем проживання/реєстрації іпотекодавця заява була отримана 12 вересня 2016 року.

Тому на момент відкриття 31.10.2016 року розділу про здійснення реєстрації права власності за іпотекодержателем іпотечного майна у нотаріуса, яка виконувала функції державного реєстратора були відомості про направлення такої вимоги та спливу 30 днів з дня її отримання.

Посилання позивача у судовому засіданні що вона фактично не проживає за зазначеною адресою а тому не могла отримати повідомлення не приймається судом, так як зазначена адреса була зазначена самою іпотекодавцем у договорі іпотеки як адреса її проживання, а крім того оглянуті матеріали іншої цивільної справі за позовом цієї ж особи свідчать про те, що у власних заявах ОСОБА_3 зазначала саме цю адресу як місце свого проживання та крім того як з`ясовано у судовому засіданні вона не повідомляла а ні кредитодавця а ні іпотекодержателів стосовно зміни адреси свого проживання. Факт обізнаності позивачем ще у 2017 році про наявність такого повідомлення, в якому зазначено про особисте вручення заяви/повідомлення 12 вересня 2016 року підтверджується матеріалами справи №520/14534/16ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни про визнання недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно, у матеріалах якої міститься копія даного повідомлення із відомостями про ознайомлення із даним документом як представника позивача так і ОСОБА_3 самостійно, а тому судом було відмовлено у задоволені клопотання про проведення у 2021 році експертного дослідження даного документа, на предмет відповідності підпису.

Одночасно із цим суд приймає до увагу наступну позицію Верховного суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13ц визначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Таким чином звернення Ат « Райффайзен Банк Аваль» із позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором до суд у 2010 році змінило порядок, умови і строк дії кредитного договору, а рішенням суду від 12.11.2013 року по справі №1522/12768/11 встановлений остаточний розмір заборгованості по кредитним зобов`язанням ОСОБА_3 яки визначений у загальній сумі 706 134,19 грн.

Після отримання рішення суду у кредитодавця виникло право на отримання заборгованості визначеної рішенням суду шляхом примусового виконання рішення суду, а також між сторонами виникли нові правовідносини які стосуються виконання не кредитних зобов`язань, а погашення грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що вимоги направлені іпотекодержателем іпотекодавцю про необхідність погашення заборгованості по кредиту урозмірі 3 971 901,75 грн., не відповідає дійсному розміру заборгованості , та перевищує її більш ніж у п`ять разів.

Крім того під час здійснення реєстрації права власності на іпотечне майно було вістуне визначення дійсної вартості даного майна, що суперечить вимогам статті 37 Закону № 898-IV якою визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Про необхідність такої оцінки та наявність порушення прав іпотекодавця при здійснені стягнення шляхом реєстрації права власності при відсутності такої оцінки зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №306/2053/16ц. Згідно правових висновків визначених Верховним Судом відсутність подібної оцінки унеможливлює відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Також в даному випадку суд враховує , що сторонами у договорі іпотеки від 28.09.2007 року було узгоджена оцінка іпотечного майна, та визначена що її вартість еквівалентна 145009,00 доларів США, що на момент стягнення згідно курсу валют НБУ на 03.11.2016 року ( момент рішення про державну реєстрації ) відповідало 3 706 430,04 гривні, тобто в рахунок забезпечення заборгованості у розмірі 706 134,19 грн. було здійснено звернення стягнення на квартиру, узгоджена між сторонами вартість якої перевищує розмір заборгованості більш ніж у п`ять разів, що безумовно є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведене суд вважає що під час проведення державної реєстрації предмета іпотеки було здійснено звернення стягнення на заставлене майно вартість якого значно перевищує розмір зобов`язання, а також здійснення такої державної реєстрації було по значно завищеному розміру зобов`язання та без проведення відповідної оцінки заставного майна на момент звернення стягнення, що є підставою для визнання незаконним подібного позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки а зазначена державна реєстрація підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Зазначений правовий висновок визначений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року по справі № 916/1986/18.

В даному випадку суд вважає доведеним відсутність пропорційності під час здійснення втручання у вільне володіння майном ОСОБА_3 з боку нотаріуса який виконував функції державного реєстратора, так як звернення стягнення на предмет іпотеки у даному випадку не можу вважатись таким що виправданим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів власника та кредитодавця.

6.Питання скасування забезпечення позову

Згідно вимог ч.7 ст. 158 ЦПК у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства « Комерційний індустріальний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Групп», ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковської Ольги Сергіївни про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Скасувати запис про право власності 17262647 дата, час державної реєстрації 31.10.2016 року 14:26:59 вчиненого державним реєстратором: приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською Ольгою Сергіївною , яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено судом 16.04.2021 року.

Суддя Луняченко В. О.