Рішення № 96308420, 08.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021Справа № 910/579/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан"

до Міністерства оборони України

про стягнення 239 715, 80 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 239 715, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 286/1/20/35 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (моторні оливи) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 30.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

11.02.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що позивачем було поставлено продукцію у більшому обсязі, ніж це передбачено договором № 286/1/20/35 від 30.04.2020, тому у Міністерства оборони України відсутні підстави для оплати.

10.03.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що відповідач отримав товар за одним договором до всіх військових частин в більшій кількості, ніж передбачено рознарядкою на постачання товару, проте виконав умови договору щодо сплати вартості отриманого товару лише за постачання товару до чотирьох військових частин із п`яти.

Також, 10.03.2021 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд призначити розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2020 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" (далі - постачальник) укладено договір № 286/1/20/35 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (моторні оливи) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується постачити у 2020 році мастильні засоби (09210000-4) (моторні оливи) (лот 1: (09211100-2) моторні оливи (олива моторна 5w40 АРІ СІ-4/SL), а саме: олива моторна універсальна - «АРІАН УЛЬТРА» SAE 5W-40 АРІ СІ-4/SL) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації, а саме: найменування продукції - Олива моторна універсальна «АРІАН УЛЬТРА» SAE 5W-40 АРІ СІ-4/SL (61-003-6037); строк постачання - 30 календарних днів з дати підписання договору, в термін до 30.05.2020 включно; загальна кількість - 20, 0 т. Загальна вартість продукції без ПДВ - 784 000, 00 грн, ПДВ - 156 800, 00 грн, з ПДВ складає: 940 800, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядками Міністерства оборони України, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, ціна договору становить: без ПДВ 784 000, 00 грн, крім того ПДВ 156 800, 00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 940 800, 00 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерств оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

За умовами п. 4.2. договору, постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції комплект наступних документів:

4.2.1. Рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, яка підписана керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

4.2.2. Акт приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).

4.2.3. Видаткову накладну постачальника, яка містить обов`язкові реквізити та підписана Сторонами із зазначенням одержувачем замовника фактичної дати надходження продукції.

4.2.4. Повідомлення-підтвердження (додаток 12.4. договору), яке оформлюється одержувачем замовника (відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міноборони України від 31.12.2016 № 757).

4.2.5. Акт прийому-передачі продукції (додаток № 12.3. договору).

Без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації, оплата постаченої продукції не здійснюється та такі документи повертаються постачальнику (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що відповідно до статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, постачальник зобов`язаний надавати документи, які є підставою для оплати продукції протягом 5 банківських днів з часу отримання продукції від замовника.

Відповідно до п. 4.5. договору, замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати продукції у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні продукції одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачено рознарядкою та специфікацією.

Згідно п. 5.4. договору, продукція, яка буде постачена без згоди замовника, з порушенням положень договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації договору) чи постачена, якщо одержувач замовника відмовився від її прийняття, приймається одержувачем замовника на відповідальне зберігання за винятком випадків, коли відповідно до вимог законодавства одержувач замовника вправі відмовитися приймати її від органів транспорту. Всі витрати, пов`язані з відповідальним зберіганням такої продукції відшкодовується за рахунок постачальника.

Постачальник зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня отримання письмового повідомлення від замовника (одержувачів замовника) про прийняття продукції на відповідальне зберігання, розпорядитися не прийнятою до використання одержувачем замовника продукцією.

При неотриманні в зазначені строки відповіді, одержувач замовника повідомляє замовника та розпоряджається продукцією, постаченою з порушення умов договору, відповідно до рішення замовника.

За умовами п. 6.1.1 договору, замовник зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів передбачених договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).

Додатком № 12.1. до договору № 286/1/20/35 від 30.04.2020 сторони погодили порядок приймання продукції, відповідно до якого прийняття продукції за кількість та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2. договору, є підтвердженням прийняття продукції (п. 1 додатку № 12.1).

Прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України), який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт приймання-передачі є підтвердженням приймання продукції (п. 3 додатку № 12.1).

Додатком № 12.2. до договору № 286/1/20/35 від 30.04.2020 сторони погодили Рознарядку на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" оливи моторної універсальної «АРІАН УЛЬТРА» SAE 5W-40 АРІ СІ-4/SL, ТУ У 19.2-20574128-156:2019, а саме:

- Військова частина А 2791, станція призначення: Біла Церква, Південно-Західна залізниця, у кількості 5 т;

- Військова частина А 1361, станція призначення: Індустріальна, Південно залізниця, у кількості 5 т;

- Військова частина А 2678, станція призначення: Куликів, Львівська залізниця, у кількості 3 т;

- Військова частина А 2756, станція призначення: Одеса Застава 1, Одеська залізниця, у кількості 3 т;

- Військова частина А 2110, станція призначення: Нікополь, Придніпровська залізниця, у кількості 4 т.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 958 863, 32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі № 119 від 27.05.2020, № 29 від 28.05.2020, № 59 від 25.06.2020, № 37 від 24.06.2020, № 113 від 17.11.2020 та видатковими накладними № А-00000374 від 21.05.2020 на суму 145 541, 76 грн, № А-00000400 від 27.05.2020 на суму 145 541, 76 грн, № А-00000392 від 26.05.2020 на суму 188 348, 16 грн, № А-00000373 від 21.05.2020 на суму 239 715, 84 грн та № А-00000387 від 25.05.2020 на суму 239 715, 84 грн, що підписані представниками сторін.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 719 147, 50 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахункам позивача, внаслідок чого за Міністерством оборони України утворилась заборгованість у розмірі 239 715, 80 грн за поставлену продукцію за видатковою накладною № А-00000387 від 25.05.2020.

Позивач звертався до відповідача з листом № 678/3 від 28.12.2020, в якому просив відповідача здійснити оплату за поставлений товар в сумі 239 715, 80 грн за видатковою накладною № А-00000387 від 25.05.2020 згідно договору № 286/1/20/35 від 30.04.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку, та отриманий відповідачем 15.02.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 239 715, 80 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.664 Цивільного кодексу України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 958 863, 32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі № 119 від 27.05.2020, № 29 від 28.05.2020, № 59 від 25.06.2020, № 37 від 24.06.2020, № 113 від 17.11.2020 та видатковими накладними № А-00000374 від 21.05.2020 на суму 145 541, 76 грн, № А-00000400 від 27.05.2020 на суму 145 541, 76 грн, № А-00000392 від 26.05.2020 на суму 188 348, 16 грн, № А-00000373 від 21.05.2020 на суму 239 715, 84 грн та № А-00000387 від 25.05.2020 на суму 239 715, 84 грн, що підписані представниками сторін.

Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 719 147, 50 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахункам позивача, внаслідок чого за Міністерством оборони України утворилась заборгованість у розмірі 239 715, 80 грн за поставлену продукцію за видатковою накладною № А-00000387 від 25.05.2020.

В свою чергу заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що договором передбачено поставку продукції на суму 940 800, 00 грн, відповідачем сплачено 719 147, 52 грн, проте 15.12.2020 постачальником надано документи на оплату за поставлену продукцію до Військової частини А 1316 у кількості 5,096 т на суму 239 715, 84 грн, що перевищує загальний обсяг до постачання, оскільки з урахуванням поставленої та оплаченої продукції залишок до постачання становить 4, 712 т на суму 221 652, 48 грн, тож враховуючи що позивачем поставлено продукцію у більшому обсязі, ніж передбачено договором, Міністерство оборони України не вбачає підстав для оплати поставлено до Військової частини А 1316 продукції у розмірі 239 715, 84 грн.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Так, умовами укладеного між сторонами договору № 286/1/20/35 від 30.04.2020 передбачено, що позивач зобов`язується поставити у 2020 році мастильні засоби (09210000-4) (моторні оливи) (лот 1: (09211100-2) моторні оливи (олива моторна 5w40 АРІ СІ-4/SL), а саме: олива моторна універсальна - «АРІАН УЛЬТРА» SAE 5W-40 АРІ СІ-4/SL) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а відповідач забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації, а саме: найменування продукції - Олива моторна універсальна «АРІАН УЛЬТРА» SAE 5W-40 АРІ СІ-4/SL (61-003-6037); строк постачання - 30 календарних днів з дати підписання договору, в термін до 30.05.2020 включно; загальна кількість - 20, 0 т. Загальна вартість продукції без ПДВ - 784 000, 00 грн, ПДВ - 156 800, 00 грн, з ПДВ складає: 940 800, 00 грн.

Додатком № 12.2. до договору № 286/1/20/35 від 30.04.2020 сторони погодили Рознарядку на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" оливи моторної універсальної «АРІАН УЛЬТРА» SAE 5W-40 АРІ СІ-4/SL, ТУ У 19.2-20574128-156:2019, а саме: Військова частина А 2791, станція призначення: Біла Церква, Південно-Західна залізниця, у кількості 5 т; Військова частина А 1361, станція призначення: Індустріальна, Південно залізниця, у кількості 5 т; Військова частина А 2678, станція призначення: Куликів, Львівська залізниця, у кількості 3 т; Військова частина А 2756, станція призначення: Одеса Застава 1, Одеська залізниця, у кількості 3 т; Військова частина А 2110, станція призначення: Нікополь, Придніпровська залізниця, у кількості 4 т.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено до Військової частини А 2791, Військової частини А 2678, Військової частини А 2756, та Військової частини А 2110 продукцію у кількості 15,288 т на загальну суму 719 147, 52 грн, яка оплачена відповідачем, що підтверджується зазначеними вище актами приймання-передачі та видатковими накладними, тож залишок до постачання становив 4,712 т на суму 221 652, 48 грн.

Також позивачем поставлено до Військової частини А1361 продукцію у кількості 5,096 т на суму 239 715, 84 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00000387 від 25.05.2020, товарно-транспортною накладною № 84 від 25.05.2020 та актом приймання-передачі № 113 від 17.11.2020 (дата закінчення приймання), які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 4.5. договору, замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати продукції у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні продукції одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачено рознарядкою та специфікацією.

Згідно п. 5.4. договору, продукція, яка буде постачена без згоди замовника, з порушенням положень договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації договору) чи постачена, якщо одержувач замовника відмовився від її прийняття, приймається одержувачем замовника на відповідальне зберігання за винятком випадків, коли відповідно до вимог законодавства одержувач замовника вправі відмовитися приймати її від органів транспорту. Всі витрати, пов`язані з відповідальним зберіганням такої продукції відшкодовується за рахунок постачальника.

Постачальник зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня отримання письмового повідомлення від замовника (одержувачів замовника) про прийняття продукції на відповідальне зберігання, розпорядитися не прийнятою до використання одержувачем замовника продукцією.

При неотриманні в зазначені строки відповіді, одержувач замовника повідомляє замовника та розпоряджається продукцією, постаченою з порушення умов договору, відповідно до рішення замовника.

Тобто, умовами укладеного між сторонами договору передбачено право відповідача відмовитися від прийняття продукції поставленої у більшій кількості з прийняттям її на відповідальне зберігання та подальшим повідомленням позивача про прийняття продукції на відповідальне зберігання.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від приймання поставленої позивачем продукції до Військової частини А1361 у більшій кількості, як і відсутні докази передання продукції поставленої у більшій кількості на відповідальне зберігання та повідомленням позивача про прийняття такої продукції на відповідальне зберігання.

Додатком № 12.1. до договору № 286/1/20/35 від 30.04.2020 сторони погодили порядок приймання продукції, відповідно до якого прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2. договору, є підтвердженням прийняття продукції (п. 1 додатку № 12.1).

Прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України), який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт приймання-передачі є підтвердженням приймання продукції (п. 3 додатку № 12.1).

Суд зазначає, що поставлена до Військової частини А1361 продукція у кількості 5, 096 т на суму 239 715, 84 грн була прийнята відповідачем без зауважень та заперечень щодо кількості, що підтверджується актом приймання-передачі військового майна № 113, затвердженого Командиром військової частини А 1361 полковником Дячук П. 17.11.2020, вказаний акт скріплений печаткою відповідача.

Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення-підтвердження № 30 від 03.06.2020 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України у централізованому порядку до Військової частини А1361 у розмірі 239 715, 84 грн.

При цьому, рознарядкою на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" оливи моторної універсальної «АРІАН УЛЬТРА» SAE 5W-40 АРІ СІ-4/SL, ТУ У 19.2-20574128-156:2019 (додаток № 12.2. до договору № 286/1/20/35 від 30.04.2020) передбачено, що допускається коригування обсягів продукції (збільшення або зменшення до 0,2 т) між одержувачами, тобто позивачем поставлено товар до Військової частини А1361 на 96 кг більше, що в межах договору.

В той же час, суд звертає увагу відповідача, що до всіх Військових частин (А 2791, А 2678, А 2756, А 2110) було поставлено товар у більшій кількості, ніж передбачено вищезазначеною рознарядкою, що вбачається з актів приймання-передачі № 119 від 27.05.2020 у кількості 3,094 т, № 29 від 28.05.2020 у кількості 3,094 т, № 59 від 25.06.2020 у кількості 4, 004 т, № 37 від 24.06.2020 у кількості 5, 096 т та видаткових накладних № А-00000374 від 21.05.2020, № А-00000400 від 27.05.2020, № А-00000392 від 26.05.2020, № А-00000373 від 21.05.2020 та прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що лист № 678/3 від 28.12.2020 не надходив на адресу Міністерства оборони України, оскільки як вбачається з матеріалів справи, отримання зазначеного листа 15.02.2021 підтверджується описом вкладення у цінний лист (номер поштового відправлення: 0315804216350) та копією фіскального чеку.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від прийняття поставленої позивачем продукції до Військової частини А1361 у більшій кількості, як і відсутні докази передання продукції поставленої у більшій кількості на відповідальне зберігання та повідомлення позивача про прийняття такої продукції на відповідальне зберігання, приймаючи до уваги що позивачем відповідно до умов договору було надано передбачені договором документи на оплату, а саме: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію № 20/348 від 25.05.2020, товарно-транспортну накладну № 84 від 25.05.2020, видаткову накладу № А-00000387 від 25.05.2020 на суму 239 715, 84 грн, яка підписана відповідачем без зауважень та заперечень, в свою чергу відповідачем складено та затверджено акт приймання-передачі № 113 від 17.11.2020 (дата закінчення приймання) продукції у кількості 5,096 т у розмірі 239 715, 84 грн та повідомлення-підтвердження № 30 від 03.06.2020 про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України у централізованому порядку до Військової частини А1361 у розмірі 239 715, 84 грн., суд дійшов висновку що відповідач зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару до Військової частини А1361 у кількості 5,096 т у розмірі 239 715, 84 грн.

За умовами п. 6.1.1 договору, замовник зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів передбачених договором.

Суд зазначає, що як встановлено ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

У відповідності до ч. 3 вказаної статті, розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Суд звертає увагу на приписи ст.1 Бюджетного кодексу України, згідно яких бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Тобто, норми бюджетного законодавства не регулюють зобов`язальних правовідносин сторін, які виникли з договорів поставки товару та ніяким чином не можуть спростовувати права постачальника на отримання плати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності; не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні норми містить ст. 617 Цивільного кодексу України, згідно якої, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладені в постановах Верховного Суду у справі №910/4377/18 від 01.07.2019, №910/2144/18 від 01.07.2019, №910/4375/18 від 08.07.2019р.

Тож, прийняття товару на більшу суму ніж передбачено договором не звільняє відповідача від обов`язку оплатити такий товар.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 239 715, 80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 286/1/20/35 від 30.04.2020 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 239 715, 80 грн.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан"- задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код - 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" (вул. Поліграфічна, буд. 12, м. Фастів, Київська обл., 08500, ідентифікаційний код - 20574128) 239 715 (двісті тридцять дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 80 коп. - заборгованості та 3 595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 74 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков