Рішення № 96308280, 16.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2021Справа № 910/699/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (Україна, 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код: 30859524)

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681)

про стягнення 23 289,46 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) про стягнення 23 289,46 грн, з яких 19 300,00 грн страхового відшкодування, 2 697,78 грн пені, 742,69 грн інфляційних втрат та 548,99 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

15.02.2021 (надісланий засобами поштового зв`язку 10.02.2021) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що ним було правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки водій забезпеченого за договором обов`язкового страхування транспортного засобу, станом на дату ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ "Ексімлізинг", відтак, на думку відповідача, відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок виконання особою своїх трудових обов`язків покладається на ТОВ "Ексімлізинг", як роботодавця вказаної особи. З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що первісний кредитор (страхувальник за договором добровільного страхування) і боржник (страхувальник за договором обов`язкового страхування) збігаються в одній особі, на думку відповідача, за завдану шкоду не виникає цивільно-правової відповідальності.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд поновити строк на його подання, натомість, як встановлено судом, відзив на позовну заяву подано відповідачем у встановлений судом строк, відтак вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не пропущено процесуальний строк на подання відзиву.

12.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що оскільки цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала забезпеченим за договором обов`язкового страхування транспортним засобом була застрахована відповідачем, виконання обов`язку з відшкодування шкоди, завданої водієм вказаного автомобіля покладається на страховика (винної особи) у межах, встановлених законом та договором обов`язкового страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

07.07.2019 о 23.00 год. на вул. Кузнецька, 199 в м. Миколаєві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

За фактом ДТП водіями вищевказаних транспортних засобів було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 07.07.2019.

Як вбачається із вказаного повідомлення, водій автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час заїзду на місце стоянки допустив зіткнення із передньою частиною автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автобус МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-00351 від 15.05.2019 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за Договором добровільного страхування, відповідно до Додаткового договору № 1 від 17.05.2019 до вказаного договору, є АТ "Державний експортно-імпортний банк України".

10.07.2019 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 10.07.2019 в результаті ДТП автобус МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав пошкодження (тріщину) скла вітрового.

Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком на оплату ТОВ "Оріон Гласс Плюс" №1724 від 02.08.2019 вартість скла вітрового МАЗ 203/206 становить 17 500,00 грн, а відповідно до рахунку ремонтної організації (ФОП Волохової Н.Ю.) № 121 від 10.07.2019 вартість заміни автоскла на автобус МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 1 800,00 грн.

Листом від 17.10.2019 № 21800/25327-19 вигодонабувач надав згоду на виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування в розмірі 19 300,00 грн на рахунки ТОВ "Оріон Гласс Плюс" та ФОП Волохової Н.Ю. для відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу.

На підставі Страхового акту № ПСКА-9712 від 21.10.2019 та Розрахунку суми страхового відшкодування, відповідно до яких розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 19 300,00 грн, позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 19 300,00 грн, з яких 17 500,00 грн було перераховано на рахунок ТОВ "Оріон Гласс Плюс" та 1 800,00 грн - на рахунок ФОП Волохової Н.Ю., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 25399 від 22.10.2019 та № 25400 від 22.10.2019.

Як зазначає позивач, оскільки цивільно-правова відповідальність водія автобуса, винного в ДТП, була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування, позивачем було направлено відповідачу заяву № 11/19529 від 28.10.2019 на виплату страхового відшкодування в розмірі 19 300,00 грн, на яку відповідач у відповіді на заяву вих. № 947/18 від 25.03.2020 повідомив позивача, що за шкоду, завдану юридичній особі її працівником, цивільно-правова відповідальність не настає, відтак правові підстави для визнання вказаної події страховим випадком і виплати страхового відшкодування у відповідача відсутні.

З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 19 300,00 грн страхового відшкодування, 2 697,78 грн пені, 742,69 грн інфляційних втрат та 548,99 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного страхування та виплати, на підставі заяви, Страхового акту № ПСКА-9712 від 21.10.2019, страхового відшкодування в розмірі 19 300,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 25399 від 22.10.2019 та № 25400 від 22.10.2019.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов`язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Централізованої бази даних М(Т)СБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/003661984, що не заперечується відповідачем.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18).

За доводами відповідача, враховуючи ту обставину, що водій забезпеченого за договором обов`язкового страхування транспортного засобу ( ОСОБА_2 ), станом на дату ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ "Ексімлізинг", цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну юридичній особі її працівником, не настає, оскільки боржник і первісний кредитор збігаються в одній особі.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору обов`язкового страхування (полісу), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третім особам внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній взяв на себе зобов`язання відшкодувати за винуватця завдану потерпілому шкоду у зв`язку із настанням страхового випадку.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором обов`язкового страхування (полісом), які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, порядок здійснення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування (полісом) визначено Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним у спірних правовідносинах.

За приписами статей 5, 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором обов`язкового страхування (полісом) узятих на себе зобов`язань не є безумовним.

Згідно з п. 32.1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Вирішуючи питання щодо виникнення та існування зобов`язання (цивільно-правової відповідальності) внаслідок делікту, спричиненого ДТП за участю двох транспортних засобів, які належать одній особі, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Поняття "інша особа" в цивільному законодавстві використовується для визнання особи, яка є відмінною, не тотожною особі, про яку йде мова в п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Аналогічне тлумачення має застосовуватися до словосполучення "друга сторона", зазначеного в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України.

За змістом пунктів 1.1, 1.3 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодуванню підлягає шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, майну третьої особи.

Отже, зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок делікту (спричинення шкоди) наступає виключно у тому випадку, якщо відповідальною особою за відшкодування такої шкоди є особа, відмінна від особи, яка має право на таке відшкодування.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

Правом на одержання відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу в ДТП, має особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом.

Суд встановив, що ТОВ "Ексімлізинг" є власником автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем за Договором добровільного страхування, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

У свою чергу, страхувальником за Договором обов`язкового страхування, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність водія автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_2 , також є ТОВ "Ексімлізинг", що вбачається зі змісту Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 07.07.2019, яке страховик за Договором добровільного страхування прийняв як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним страхове відшкодування.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

У відповіді на відзив позивачем не заперечується та обставина, що власником автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ТОВ "Ексімлізинг".

За змістом статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У той же час, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вказаною нормою покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Разом із цим, відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Суду не надано доказів на підтвердження неправомірності володіння забезпеченим за Договором обов`язкового страхування транспортним засобом, що виключає можливість висновку про зворотне.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що наданими доказами, що також не заперечується позивачем, підтверджується та обставина, що власником автобуса МАЗ 206086, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ТОВ "Ексімлізинг".

Оскільки судом встановлено, що транспортні засоби - учасники ДТП належали одній особі (ТОВ "Ексімлізинг"), то цивільно-правова відповідальність внаслідок такого ДТП не виникає, а п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України виключає виникнення в такому випадку зобов`язання через відсутність "іншої особи", якій спричинено шкоду.

В розумінні статей 11, 1166, 1187 Цивільного кодексу України ситуація з якої виник спір підпадає під юридичне визначення коли майно пошкоджено, проте цивільно-правова відповідальність не настає.

З огляду на вищенаведене, відповідно до п. 32.1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, спричинена майну потерпілого, не підлягає відшкодуванню страховиком за полісом, оскільки така шкода заподіяна транспортним засобом, який належить потерпілому.

Отже, шкода в даному випадку не відшкодовується страховиком за полісом ні потерпілому, ні позивачу, який на виконання Договору добровільного страхування відшкодував вартість пошкоджень, спричинених застрахованому ним транспортному засобу.

Доводи позивача стосовно того, що положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не обмежують страхувальника в отримані страхового відшкодування у разі нанесення забезпеченим транспортним засобом шкоди іншому транспортному засобу, що належить страхувальнику, судом відхиляються з вищевказаних підстав.

Посилання відповідача на поєднання боржника і кредитора в одній особі згідно зі статтею 606 Цивільного кодексу України також є безпідставними, оскільки інститут припинення цивільного зобов`язання може бути застосований до зобов`язання, яке виникло та існує. В той же час, суд дійшов висновку, що в цьому спорі зобов`язання внаслідок делікту не виникало, а відтак і не може бути припинено.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 19 300,00 грн задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 697,78 грн пені, 742,69 грн інфляційних втрат та 548,99 грн 3 % річних також не підлягають задоволенню, як похідні від основної вимоги, наявність правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн та на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн та на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.04.2021

Суддя О.В. Нечай