Рішення № 96308256, 16.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/22/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2021 Справа № 908/321/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех», (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Дружби, буд. 24, кв. 56), представник позивача адвокат Шашликов Денис Геннадійович, (53213, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Першотравнева, буд. 1, оф. 1)

до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (71503, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 1337)

про стягнення 268479,92 грн.

09.02.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № б/н від 04.02.2021 (вх. № 341/08-07/21 від 09.02.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех», м. Нікополь Дніпропетровської області до Державного підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 268479,92 грн. заборгованості (основного боргу) за договором поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 09.02.2021 справу № 908/321/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/321/21 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/22/21, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 655, 691, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 173, 193, 265, 266 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних № 189 від 30.07.2020 (товарно-транспортна накладна № Р189 від 30.07.2020) та № 213 від 31.08.2020 (товарно-транспортна накладна № Р213 від 31.08.2020) у відповідача утворилася заборгованості в розмірі 268479,92 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 268479,92 грн. основного боргу за поставлений товар. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 4027,20 грн. судового збору. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та витрати, пов`язані з участю представника позивача - фахового адвоката - в судових засіданнях в розмір 5000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2021 у справі № 908/321/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 04.03.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 17.03.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 31.03.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

09.03.2021 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву за вих. № 28-23/5032 від 03.03.2021 (вх. № 4919/08-08/21 від 09.03.2021) з відповідними додатками до нього.

За приписами ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові коти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як вбачається з поштової накладної «Укрпошта Стандарт» № 7150305609959 та конверту, в якому відзив на позовну заяву за вих. № 28-23/5032 від 03.03.2021 надійшов до служби діловодства суду, до відділення поштового зв`язку він наданий для відправлення 04.03.2021.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем у встановлений судом строк виконано вимоги ухвали господарського суду Запорізької області від 15.02.2021 у справі № 908/321/21 та подано суду відзив на позовну заяву. У зв`язку із цим, відзив на позовну заяву за вих. № 28-23/5032 від 03.03.2021 (вх. № 4919/08-08/21 від 09.03.2021) приймається судом до розгляду та залучається до матеріалів справи № 908/321/21.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та зазначив, що умовами договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 120 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. Так, 30.07.2020 позивач за видатковою накладною № 189 поставив ВП ЗАЕС товар загальною вартістю 4778,16 грн. з ПДВ (3981,80 грн. - вартість продукції та 796,36 грн. - розмір ПДВ). Крім того, 31.08.2020 за видатковою накладною № 213 позивач поставив ВП ЗАЕС товар загальною вартістю 264498,12 грн. з ПДВ (220415,10 грн. - вартість продукції та 44083,02 грн. - розмір ПДВ). При цьому, щодо оплати ПДВ, як частини вартості продукції, то відповідач зазначає, що за умовами договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 ПДВ сплачуються покупцем після отримання ним від постачальника податкової накладної. Відповідач вважає, що позивачем на надані належні докази виконання ним п. 3.2 договору в частині надання податкової накладної на суму ПДВ, які є підтвердженням виникнення обов`язку ВП ЗАЕС зі сплати суми ПДВ. За таких обставин, відповідач вважає, що строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ не настав. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити. Також відповідач заперечує проти покладення на нього 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає витрати в заявленій позивачем сумі неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними до предмета спору. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а таму заявлення позивачем до стягнення витрат, пов`язаних з участю представника позивача - фахового адвоката - в судових засіданнях в розмір 5000,00 грн. є безпідставним.

Позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву № б/н від 22.03.2021 (вх. № 6043/08-08/21 від 23.03.2021), в якій позивач зазначає, що твердження відповідача щодо строку оплати товару за договором є безпідставними, необґрунтованими та помилковими. Пункт 3.2 договору визначає конкретний строк оплати поставленого товару: 120 календарних днів з моменту поставки. Стосовно оплати вартості ПДВ, то вказаним пунктом визначено, що така оплата можлива після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку. При цьому, в п. 3.2 договору, який визначає порядок оплати, жодним чином не вказано, що отримання податкової накладної має здійснюватися шляхом її надсилання засобами електронної пошти сторін, а наголошено, що прядок оформлення та реєстрації податкових накладних має відбуватись у встановлених ПК України випадках та порядку. Стосовно поставки товару за видатковою накладною № 189 від 30.07.2020, то позивачем не надано відповідачу належним чином складену та зареєстровану податкову накладну щодо цієї поставки, а тому позивачем заявлена до стягнення лише вартість товару за видатковою накладною № 189 від 30.07.2020 в розмірі 3981,80 грн. без ПДВ. Щодо поставки товару за видатковою накладною № 213 від 31.08.2020, то позивачем на цю поставку була складена податкова накладна № 22 від 31.08.2020 на суму 264498,12 грн., яка направлялася на електронну пошту відповідача, яка зазначена в п. 4.4 договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020. Крім того, 25.11.2020 прийнято рішення № 2169556/40049277 про реєстрацію податкової накладної № 22 від 31.08.2020 на суму 264498,12 грн. з ПДВ, отже відповідач має сплатити позивачу заборгованість за видатковою накладною № 22 від 31.08.2020 в розмірі 264498,12 грн. з урахуванням ПДВ. Також позивач просить суд врахувати, що факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними № 189 від 30.07.2020 і № 213 від 31.08.2020 відповідачем не оспорюється. Стосовно судових витрат на правничу допомогу, то позивач вважає, що заявлені ним до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., є обґрунтованими, доведеними і співмірними до предмету спору у даній справі. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 17.03.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 16.04.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

22.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Промспецтех», (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 (підписаний обома сторонами 02.06.2020) (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в червні - вересні 2020 року поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар на загальну суму 839988,00 грн. з ПДВ. (пункти 1.1 і 1.2 Договору)

Найменування, код УКТ ЗЕД, код ЕСМО, технічні характеристики, одиниці виміру, кількість товару та ціна визначені сторонами в п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє на протязі одного року з моменту укладення.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Вартість Договору становить 699990,00 грн., крім того ПДВ 20 % 139998,00 грн. Загальна сума договору складає 839988,00 грн. (п. 3.1 Договору)

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 Договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

За умовами п., п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP – м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад). Вантажоодержувач – ЗВ ВП «Складське господарство». Поставка товару відбувається в строки згідно п. 1.2 Договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 позивачем поставлений відповідачу обумовлений Договором товар, а саме:

- за видатковою накладною № 189 від 30.07.2020 поставлено товар на загальну суму 4778,16 грн., в тому числі 3981,80 грн. - вартість товару та 796,36 грн. - розмір ПДВ;

- за видатковою накладною № 213 від 31.08.2020 поставлено товар на загальну суму 264498,12 грн., в тому числі 220415,10 грн. - вартість товару та 44083,02 грн. - розмір ПДВ.

Видаткові накладні № 189 від 30.07.2020 і № 213 від 31.08.2020 підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та скріплені печатками сторін.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цих видаткових накладних.

Поставка товару підтверджується також товарно-транспортними накладними (форма № 1-ТН) № Р189 від 30.07.2020 і № Р213 від 31.08.2020, які також підписані уповноваженими особами з боку позивача і відповідача та скріплені печатками сторін.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними № 189 від 30.07.2020 і № 213 від 31.08.2020 по Договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 на загальну суму 269276,28 грн. не заперечив.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Виходячи зі змісту Договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020, зокрема пункту 3.2 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом 120 календарних днів з моменту постачання товару на склад відповідача.

Отже, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № 189 від 30.07.2020 (дати підписання сторонами у справі цієї видаткової накладної), враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є 27.11.2020, а з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару за видатковою накладною № 213 від 31.08.2020 (дати підписання сторонами у справі цієї видаткової накладної), враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар є 29.12.2020.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Як вже зазначалося раніше за текстом рішення, за загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 1.1 Договору відповідач зобов`язався прийняти і оплатити поставлений товар.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 269276,28 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.

Доводи відповідача стовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 120 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у п., п. 3.1, 3.2 розділу 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що розрахунок за продукцію, здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 269276,28 грн.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (120 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.2 розділі 3 Договору необхідності передачі постачальником покупцю податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку (120 календарних днів з дати поставки).

Будь-яких доказів звернення до позивача з приводу непередання податкової накладної відповідач суду не подав.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар. При цьому судом встановлено та не заперечується відповідачем, що товар ним отримано, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 120 календарних днів з моменту отримання товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення 268479,92 грн. заборгованості (основного боргу) за Договором поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, на поставку товару за видатковою накладною № 189 від 30.07.2020 позивачем не надано відповідачу належним чином складену та зареєстровану податкову накладну щодо цієї поставки, а тому позивачем заявлена до стягнення лише вартість товару за видатковою накладною № 189 від 30.07.2020 в розмірі 3981,80 грн. без ПДВ. Щодо поставки товару за видатковою накладною № 213 від 31.08.2020, то позивачем на цю поставку була складена податкова накладна № 22 від 31.08.2020 на суму 264498,12 грн., яка направлялася на електронну пошту відповідача, яка зазначена в п. 4.4 Договору поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020. Крім того, 25.11.2020 прийнято рішення № 2169556/40049277 про реєстрацію податкової накладної № 22 від 31.08.2020 на суму 264498,12 грн. з ПДВ. Отже, відповідач має сплатити заборгованість за видатковою накладною № 22 від 31.08.2020 в розмірі 264498,12 грн. з урахуванням ПДВ.

У зв`язку із викладеним, позивачем заявлена до стягнення заборгованість (основний борг) за Договором поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 в розмірі 268479,92 грн. (3981,80 грн. + 264498,12 грн.).

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 268479,92 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 5000,00 грн., про які зазначено у позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п., п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме: позивачем здійснено звернення до суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу одночасно із зверненням до суду з позовною заявою.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., позивачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії наступних документів: договору про надання правової допомоги № 1/2021 від 04.01.2021, укладеного ТОВ «Промспецтех» з Адвокатським бюро «Шашликов та партнери», прайс-листа (розмірів адвокатського гонорару), затвердженого керівником Адвокатського бюро «Шашликов та партнери» Шашликовим Д.Г. 01.09.2020, акту про надання правової допомоги від 04.02.2021 по договору про надання правової допомоги № 1/2021 від 04.01.2021 на суму 5000,00 грн., детального опису виконаних робіт від 22.03.2021.

Також, в матеріалах справи міститься копія Ордеру серія АЕ № 1053905 від 03.02.2021 на надання правової допомоги адвокатом Шашликовим Д.Г.

Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в Акті про надання правової допомоги від 04.02.2021 по договору про надання правової допомоги № 1/2021 від 04.01.2021 на суму 5000,00 грн., в якому в графі «Правова допомога» зазначено: «Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за договором поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020» та в Детальному описі виконаних робіт від 22.03.2021.

При цьому, в Детальному описі виконаних робіт від 22.03.2021 зазначено, що згідно п. 6.2 прайс-листа підготовка позовної заяви у справі по ГПК (до 5 годин) – вартість 2500 грн. та згідно п. 6.6 прайс-листа вартість наступної години підготовки процесуальних документів у справі по ГПК становить 500 грн. Загалом було витрачено 6 годин на підготовку позовної зави ТОВ «Промспецтех» до господарського суду Запорізької області, а саме: 3 години обробка первинної документації та складання за нею описової частин позову; 3 години – правовий аналіз нормативного обґрунтування позовних вимог з урахуванням останніх змін у чинному законодавстві України, правовий аналіз практики Верховного сулу та Європейського суду с прав людини, аналітична робота з Єдиним реєстром судових рішень, складання матеріальної процесуальної частини позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява складена і підписана адвокатом Шашликовим Д.Г., що підтверджує факт надання послуг, зазначених в Акті про надання правової допомоги від 04.02.2021 по договору про надання правової допомоги № 1/2021 від 04.01.2021 та в Детальному описі виконаних робіт від 22.03.2021.

Оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правову допомогу, з огляду на визначені нормами ГПК України та практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, тобто відповідає критерію реальності таких витрат.

Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правову допомогу, не можуть бути враховані судом при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що представник позивача надав обумовлені Договором про надання правової допомоги № 1/2021 від 04.01.2021 послуги. Також, суд вважає, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката наданої адвокатом у даній справі.

При цьому вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу в заявленому позивачем розмірі 5000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., які відповідають умовам договору про надання правової допомоги.

Стосовно витрат, пов`язані з участю представника позивача - фахового адвоката - в судових засіданнях в розмір 5000,00 грн., про які зазначено у позовній заяві, то оскільки дана справа розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи і представник позивача не здійснював представництво інтересів позивача безпосередньо в судових засіданнях, то заявлені позивачем витрати, пов`язані з участю представника позивача в судових засіданнях, до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех», м. Нікополь Дніпропетровської області до Державного підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 268479,92 грн. заборгованості за договором поставки товару № 226(2)20УК/53-121-01-220-09414 від 02.06.2020 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецтех», (53200, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Дружби, буд. 24, кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 40049277) 268479 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 92 коп. основного боргу, 4027 (чотири тисячі двадцять сім) грн. 20 коп. судового збору та 5000 (п`ять тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 16» квітня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.