Рішення № 96308221, 13.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/14/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 Справа № 908/166/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.,

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/166/21

за позовом Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17; адреса для листування: 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 152) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -

позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14) в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Кічігіна Геннадія Олексійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

За участю представників учасників справи:

Від прокуратури: Чекаліна О.С. - службове посвідчення № 058630 від 14.12.2020

від позивача: не з`явився

від відповідача: Каракуша С.М. - Ордер серії АР № 1040295 від 16.03.2021

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.01.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 33-104-60-21 від 15.01.2021) Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Фізичної особи-підприємця Кічігіна Геннадія Олексійовича про стягнення до державного бюджету плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 1815 Євро, що еквівалентно 63652,05 грн., відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку 16.01.2018.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/166/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.01.2021 у справі № 908/166/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 08.02.2021 від Запорізької місцевої прокуратури № 1 надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2021 розгляд справи відкладений на 13.04.2021.

У судове засідання 13.04.2021 з`явилися представники прокуратури та відповідача. Представник позивача не з`явився, причини неявки суду невідомі.

На підставі ст. 222 ГПК України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 13.04.2021 справу розглянуто по суті, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що уповноваженою особою 16.01.2018 Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу, виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на приписи ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 5, 29 Бюджетного кодексу України, ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", ст.ст. 1, 33, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.ст. 15, 22, 1166 ЦК України та ст.ст. 217, 224 ГК України.

Відповідач у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, що надійшов до суду 23.03.2021. Зазначено, що подані до позову акти та довідка не є належними доказами, оскільки не відповідають фактичним обставинам надання відповідачем 16.01.2018 послуг з перевезення вантажу на замовлення ТОВ «Запоріжжявторресури», зокрема щодо маршруту перевезення, замовника перевезень та вантажу. 15.01.2018 між відповідачем (перевізник) та ТОВ «Запоріжжявторресури» (замовник) укладений договір-заявка № 15/01 про надання транспортних послуг, копія якого долучена до позовної заяви. Перевезення вантажу за обумовленим маршрутом м. Бердянськ - м. Маріуполь здійснювалось 16.01.2018, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 047465 від 15.01.2018. Враховуючи масу транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення (маса тягачу та напівпричепу - 6800 кг + 5900 кг), та масу вантажу (23100 кг), що перевозився, загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 35800 кг, тому транспортний засіб не був великоваговим, що виключало необхідність отримання відповідного дозволу на його рух та внесення плати за проїзд. При цьому у поданих прокурором актах та довідці зазначено, що згідно з товарно-транспортною накладною № 9 від 15.01.2018 замовником перевезення є ПрАТ «Ілліча», маршрут перевезення: м. Дніпро - м. Маріуполь, вид вантажу - алюмофлокс подільний, фактична вага транспортного засобу - 45670 кг, загальне навантаження на одинарну вісь складає 13350 кг, на строєну - 26000 кг. Вказане не підтверджене будь-якими доказами, не відповідає фактичним обставинам, наданих відповідачем 16.01.2018 транспортних послуг з перевезення вантажу загальною масою 23,1 т на замовлення ТОВ «Запоріжжявторресури» за маршрутом м. Бердянськ - м. Маріуполь. Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.01.2018 та копія чеку взагалі не містять відомості про вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю, на якому проводився такий контроль транспортного засобу з напівпричепом, проведення його повірки та клеймування (пломбування). Додані до позовної заяви сертифікати відповідності та перевірки не є доказами, що саме вказаним вимірювальним засобом здійснювалося зважування транспортного засобу та вимірювання навантаження на вісь. Довідка про результати контролю водію транспортного засобу не видавалась, а була направлена відповідачу лише 26.01.2018 разом із повідомленням про заборгованість. Будь-які штрафи до позивача за порушення законодавства про автомобільний транспорт не застосовувались. Також рух транспортного засобу після проведення перевірки, як це передбачено п. 21 Порядку 879, не заборонявся, що підтверджує відсутність порушень з боку відповідача при здійсненні перевезення вантажу та відсутність підстав для внесення плати за проїзд. Відповідач вважає необґрунтованим здійснений розрахунок, оскільки для розрахунку взято пройдену транспортним засобом відстань від м. Дніпро до м. Маріуполь у 340 км. Місцем проведення габаритно-вагового контролю був 620 км автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», пост ДАІ «Мангуш». Відставнь від м. Бердянськ до смт. Мангуш становить 66,6 км, що підтверджує необґрунтованість розрахунку.

01.04.2021 від прокуратури надійшла відповідь на відзив. Зазначено, зокрема, що будь-які зауваження щодо неправомірності складання зазначених відповідачем документів водієм в акті від 16.01.2018 № 017807 не вказано, водій від підпису не відмовився. Таким чином, обставини, викладені в матеріалах органу Укртрансбезпеки, засвідчені водієм. Як вбачається з акту від 16.01.2018 № 017807 водієм під час проведення перевірки надано ТТН від 15.01.2018 (замовник ПрАТ «Ілліча»), відомості якої покладені в розрахунок завданої шкоди. Похибки у розрахунку не можуть бути підставою визнання факту відсутності такої шкоди, а лише впливають на визначення її розміру. Застереження щодо відсутності пломбування обладнання (його несправності тощо), яким здійснювалось зважування транспортного засобу, в акті від 16.01.2018 відсутні. Вважає, що наведені у відзиві доводи відповідача не спростовують факту перевезення ним 16.01.2018 вантажу з перевищенням допустимих вагових норм, у зв`язку з чим державі завдано майнову шкоду, яка підлягає стягненню.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. Про розгляд справи у господарському суді позивач повідомлений належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі направлена позивачу на адресу: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 11-1, отримана представником позивача 18.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, належне повідомлення позивача про судовий розгляд справи, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.01.2018 № 22 затверджений графік проведення рейдових перевірок у період з 15.01.2018 по 21.01.2018, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті.

12.01.2018 начальником Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області видано направлення на перевірку № 015999 для проведення комплексної, рейдової перевірки м. Маріуполь ДП «ММТП», ТОВ «АСРЗ», а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 620 км з 16.01.2018 по 16.01.2018.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області 16.01.2018 о 10 год. 30 хв. на 620 км а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ проведено перевірку транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , та причіпу марки BENALU, номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Зазначений автомобіль згідно даних НАІС Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 17.12.2020 належить Кічігіну Геннадію Олексійовичу .

За даним фактом посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області складений акт від 16.01.2018 № 017807 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.01.2018, акт серії АПВ № 20224 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Згідно з актом № 017807 від 16.01.2018 (автомобіль марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом марки BENALU, номерний знак НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 ) виявлено порушення: під час надання послуг з перевезень вантажів згідно ТТН № 9 від 15.01.2018 (замовник ПрАТ «Ілліча») допустив перевищення вагових обмежень, а саме: навантаження на одинарну вісь склало 13350 кг, на строєну вісь 26020 кг, загальна маса 45670 кг.

У довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.01.2018 зазначені результати вагового контролю автомобіля відповідача: навантаження на вісі, тонн: 1) 6300 т; 2) 13350; 3) 8570; 4) 8810; 5) 8640; повна маса транспортного засобу 45670 тонн. Вказана довідка підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль, та оператором вагового комплексу.

Відповідно до акту серії АПВ № 20224 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів нормативно допустима маса 40000 т, фактична - 45670 т; осьові навантаження допустимі: 11 т, 11 т., 22 т., фактичне - 6300 т, 13350 т, 8570, 8810 т, 8640 т.

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Управління складений розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до акту ППГВК № 2 № 20224 від 16.01.2018) та нарахована плата за проїзд у розмірі 1815 євро. За перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 16.01.2018 1815 євро еквівалентно 63652,05 грн. (на день проведення розрахунку, а саме на 16.01.2018 курс гривні до 100 євро становив 3507 гривень).

Листом від 26.01.2018 вих. № 220/22-18 Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області повідомило ФОП Кічігіна Г.О. про зобов`язання протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати, внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у розмірі 1815 євро. Також вказаним листом відповідачу було направлено копію акту № 20224 про перевищення та копію розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1815 євро.

Вказана сума грошових коштів у визначений термін у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до органів прокуратури, лист від 23.12.2020 вих. № 4534/7.3/23-20.

З урахуванням вищевикладеного підставою для представництва Запорізькою місцевою прокуратурою № 1 інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 1815 євро, що еквівалентно 63652,05 грн., та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформований правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернулась листом вих. № 4534/7.3.23-20 від 23.12.2020 до Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької обласної прокуратури щодо розгляду можливості звернення прокуратури до суду в порядку представництва інтересів держави з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, у т.ч. з ФОП Кічігіна Г.О. В обгрунтування Укртрансбезпекою зазначалось про відсутність закріпленого на законодавчому рівні права на звернення з даного питання до суду з позовами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відтак, управління Укртрансбезпеки у Донецькій області як територіальний орган Укртрансбезпеки мало повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області та Управління Укртрансбезпеки у Луганській області у Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не має статусу юридичної особи.

Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті, а також міжрегіональних (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць), зокрема Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки. Повноваження Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки поширюються на територію Донецької і Луганської областей. Територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п.п. 1.1, 1.8, 3.17 Положення).

Разом з тим, листом від 23.12.2020 Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила Запорізьку місцеву прокуратуру № 1, що у Укртрансбезпеки відсутнє закріплене на законодавчому рівні право на звернення до суду з відповідним позовом, що визначено також Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.

Вказане і стало підставою для звернення прокурора з позовом у даній справі.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурором було направлено Державній службі України з безпеки на транспорті та Східному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки повідомлення від 14.01.2021 у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Кічігін Г.О. (відповідач) здійснює господарську діяльність за видом діяльності п. 49.41 (вантажний автомобільний транспорт).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 48 даного Закону передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Також частиною четвертою статті 48 цього Закону у редакції станом на 16.01.2018 встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" у редакції станом на 16.01.2018 передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пп. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку, у редакції станом на 16.01.2018, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п.п. 2, 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м, за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п.п. 23, 24 Порядку № 879).

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач, як власник транспортного засобу, скористався своїм правом на приведення вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

У відзиві, з посиланням на пункт 5 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, відповідач зазначив, що його транспортний засіб, враховуючи його масу та масу вантажу, не був великоваговим, що виключало необхідність отримання відповідного дозволу на його рух та внесення плати за проїзд.

Відповідно до вказаного пункту Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу. Відомості про маршрути руху зазначених транспортних засобів оприлюднюються Укравтодором та Національною поліцією в газеті "Урядовий кур`єр".

Доказів того, що відповідач здійснював перевезення на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 Правил № 30, матеріали дійсної справи не містять.

Відтак, суд не приймає до уваги вказане заперечення відповідача.

Згідно з п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно -, двох - та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до п. 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Зі змісту пунктів 28, 30, 31-1 Порядку № 879 слідує, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування залежить від протяжності маршруту. При цьому, пункт 31-1 Порядку № 879 лише уточнює, що, за відсутності дозволу на проїзд, плата за проїзд має бути визначена незалежно від того виконав транспортний засіб маршрут чи тільки має намір його виконати.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.

Враховуючи те, що скаржник взагалі не мав дозволу на рух великовагового транспортного засобу на зазначеному маршруті (з м. Бердянськ Запорізької області до м. Маріуполь) позивачем правомірно розраховано плату за проїзд. Разом з тим, плату за проїзд розраховано, виходячи з відстані 340 км.

Із матеріалів справи слідує, що 15.01.2018 фізичною особою-підприємцем Кічігіним Г.О. (перевізник) та ТОВ «Запоріжжявторресурси» (замовник) укладений договір-заявка про надання транспортних послуг за № 15/01, за умовами якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно наступних умов: вантаж, його маса та об`єм: склобій 23 т; тип кузова та особливі умови: самоскид, верхнє завантаження; пункт завантаження: м. Бердянськ, Запорізька область; дата завантаження та час подання транспорту 15.01.2018, пункт розвантаження: м. Маріуполь, дата розвантаження 16.01.2018, автомобіль МАН 8381 ЕВ, пп НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1 .

На виконання умов зазначеного договору, як стверджував відповідач, та не спростовано прокурором та позивачем, 16.01.2018 позивачем здійснювалось перевезення навалом вантажу - склобій. Загальна маса вантажу складала 23,1 т. Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною № 047465 від 15.01.2018, в якій зазначено: замовник, вантажовідправник - ТОВ «Запоріжжявторресурси», автомобільний перевізник - ФОП Кічігін Г.О., водій - ОСОБА_1 , пункт навантаження - м. Бердянськ, пункт розвантаження - м. Маріуполь.

Як зазначив відповідач у відзиві, транспортний засіб не був великоваговим, що виключало необхідність отримання відповідного дозволу на його рух та внесення плати за проїзд. Також вказав, що для розрахунку плати за проїзд взято пройдену транспортним засобом відстань від м. Дніпро до м. Маріуполь у 340 км. Місцем проведення перевірки був 620 км автомобільної дороги М-14 Одеса - Мелітополь, Новоазовськ, пост ДАІ Мангуш. При цьому відстань від м. Бердянськ до смт. Мангуш становить 66,6 км, що вказує на необґрунтованість розрахунку плати за проїзд, яка заявлена до стягнення.

За результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, посадовими особами Укртрансбезпеки зафіксовано здійснення відповідачем перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів на одинарну вісь (нормативно допустиме 11 тон, при фактичному навантаженні 13350 кг) та строєну вісь (нормативно допустиме 22 тон, при фактичному навантаженні 26020 кг) без оформлення відповідного дозволу.

Суд погоджується із твердженням відповідача, що пройдена автомобілем частина маршруту з місця завантаження у м. Бердянськ до місця проведення габаритно-вагового контролю автомобіля смт. Мангуш не може становити 340 км, оскільки відстань від м. Бердянськ до смт. Мангуш, згідно з даними електронної карти «Googl maps», що перевірено судом, становить 66,6 км.

Докази на підтвердження того, що 340 км - це пройдена автомобілем відповідача частина маршруту, у матеріалах справи відсутні, що свідчить про необґрунтованість розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у частині взяття відстані у 340 км. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що відстань у 340 км - це частина маршруту, яку перевізник має намір проїхати. Зокрема, відсутні докази того, що між м. Бердянськ та м. Маріуполь (маршрут перевезення) відстань 340 км.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 16.01.2018, день проведення розрахунку, 1 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, складало 35,07 грн.

Окрім цього, п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Згідно перерахунку суду, зробленого виходячи з фактично пройденої автомобілем відстані 66,6 км, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом відповідача склала 355,64 євро, що еквівалентно 12472,29 грн., відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку 16.01.2018.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 355,64 євро, що еквівалентно 12472,29 грн., відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку 16.01.2018. У стягненні 1459,36 євро судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позову у цій частині.

Щодо інших заперечень відповідача суд зазначає таке.

До матеріалів справи долучено докази, а саме копія сертифіката відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання, що відповідає вимогам вимірювальної техніки та Сертифікату перевірки типу № UA.TR.113-0115-17. Сертифікат виданий ДП «Харківстандартметрологія» за № UA.TR.002.СВ.0300-17 від 27.11.2017.

Посилання в акті № 017807 від 16.01.2018 на ТТН № 9 від 15.01.2018 (замовник ПрАТ «Ілліча») та в акті серії АПВ № 20224 від 16.01.2018 на найменування вантажу: алюмофлюкс подільний не спростовують висновку суду щодо здійснення перевезення вантажу відповідачем з перевищенням транспортним засобом нормативних вагових параметрів, оскільки це є незначними недоліками. Крім того, до позовної заяви в якості доказів прокурором подані копії договору-заявки № 15/01 від 15.01.2018 та ТТН № 047465 від 15.01.2018, згідно яких, як зазначив відповідач, ним здійснювалося перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає викладені вище заперечення відповідача на позов безпідставними внаслідок встановлених судом обставин справи, наданих учасниками судового доказів та вимог законодавства України.

На підставі викладеного вище, позов задовольняється судом частково.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кічігіна Геннадія Олексійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) до державного бюджету (UA528999980313151216000008003 в управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області, код ЄДРПОУ 38025440, МФО 899998, призначення платежу 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 355,64 Євро, що еквівалентно 12472 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 29 коп., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку 16.01.2018.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кічігіна Геннадія Олексійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької місцевої прокуратури № 1 (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок UA43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 16 квітня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко