Ухвала суду № 96308133, 15.04.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/379/20

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву від 01.04.2021 про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист"

до Приватного підприємства "Сузір`я"

про стягнення 199092,60 грн,

за участю представників сторін:

від стягувача: не прибув;

від боржника: Штундюк О.А. - ордер №050245 від 14.04.2021,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.05.2020, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, позов ТОВ "Поділляагрозахист" до ПП "Сузір`я" задоволено частково. Вирішено стягнути з Приватного підприємства "Сузір`я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" 103439,70 грн пені, 94211,11грн річних, 2964,76грн судового збору.

На виконання вказаного рішення 24.09.2020 видано наказ.

05.04.2021 на адресу суду надійшла заява від 01.04.2021 про розстрочення виконання судового рішення, згідно якої боржник зазначає, що підприємство в основному займається вирощуванням зернових та бобових культур і лише після зібрання та реалізації урожаю має дохід. На даний час підприємство займається закупівлею посівного матеріалу, добрив та паливно-мастильних матеріалів для того, щоб вчасно провести посів, підживлення і майбутній збір урожаю, а зняття коштів з рахунку підприємства унеможливить вчасне проведення посівної компанії і може призвести до його банкрутства. На підставі вказаного, зсилаючись також на негативний вплив карантинних заходів, просить розстрочити виконання судового рішення від 13.05.2020 та затвердити наступний графік його виконання:

- з 01 квітня по 30 серпень 2021 року - у розмірі 10 000грн щомісячно;

- з 01 вересня по 30 листопада 2021 року - у розмірі 40 000грн щомісячно;

- з 01 грудня по 30 грудня 2021року - у розмірі 30 615,57грн.

До заяви додано, зокрема, копію податкової декларації та три, підписані керівником підприємства довідки з податку на прибуток за 2020 на підтвердження фінансового становища боржника.

Ухвалою від 05.04.2021 суд прийняв заяву про розстрочку виконання рішення суду та призначив судове засідання для її розгляду на 15.04.2021.

13.04.2021 на електронну адресу суду від стягувача надійшли заперечення щодо розстрочки виконання рішення суду, згідно яких останній вказує, що ТОВ "Поділляагрозахист", окрім вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, займається також і іншими видами економічної діяльності, згідно КВЕД 2010, тому зсилання боржника на дану обставину не свідчить про винятковість випадку та неможливість займатися іншими видами економічної діяльності. На думку стягувача, подана податкова декларація з податку на прибуток не може бути доказом в розумінні ст. 91 ГПК України, а зазначені в ній відомості вказують на неефективне ведення підприємницької діяльності боржником, що свідчить про наявність його вини, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 331 ГПК України. Окремо звертає увагу суду, що відповідно до ч. 6 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В судове засідання 15.04.2021 представник стягувача не прибув. У запереченнях від 13.04.2021 просив суд здійснювати розгляд заяви без його участі.

Представник боржника заяву про розстрочку виконання рішення підтримав. Просив суд врахувати тяжке фінансове становище підприємства, його характер діяльності та розстрочити виконання рішення суду згідно графіка. На запитання судді про причини не проведення розрахунків зі стягувачем у минулому сезоні, враховуючи, що рішення було прийнято судом ще 13.05.2020, пояснив, що у зв`язку з введенням на території України карантинних обмежень, спричинених коронавірусом (SARS-CoV-2), велику кількість товару не було реалізовано.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд враховує таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1,2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

За ч.3 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Отже, законом, а саме ГПК України, встановлено, що розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення і суд не має права встановлювати інший строк для розстрочення виконання рішення. Ухвала про розстрочку виконання рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті.

В той же час, відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2020, із графіком, згідно якого навіть перший визначений граничний термін часткового виконання рішення суду - по 30.08.2021, значно виходить за межі одного року з дня ухвалення вказаного рішення.

Також суд враховує, що згідно зі ст. 331 ГПК України, умовою надання відстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання відстрочки є не тільки підтверджені належними доказами обставини щодо ускладнення чи об`єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин, а також реальна можливість виконання такого рішення в подальшому. Причому обов`язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки рішення.

Так, в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржник зсилається на тяжке фінансове становище, на підтвердження якого надав: податкову декларацію з податку на прибуток за 2020; довідку №4 від 30.03.2021 про те, що на підприємстві працює 8 сезонних працівників, яким необхідно сплачувати заробітну плату; №5 від 30.03.2021, згідно якої на балансі підприємства знаходяться основні засоби, на які повністю нараховано знос та які потребують капітального ремонту; №6 від 30.03.2021, згідно якої повідомляє, що на рахунках підприємства коштів немає, кошти надходять на рахунки від реалізації сільгосппродукції, яка вирощується на орендованих землях, у зв`язку з кліматичними умовами у 2020 році підприємство не отримало очікуваний результат урожайності (а.с.164-173).

Однак вищевказані документи не можуть бути доказами неможливості виконання рішення суду, в розумінні ГПК України, оскільки відповідно до ч. 1 п. ІІ Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Міністерством Фінансів України від 07.02.2013 № 73, на виконання ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (І квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Всупереч наведеному, заявником не було надано зазначених документів.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Абзацом 5 частини 1 статті 44 ГК України також встановлено, що принципом підприємництва є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Також суд враховує, що рішення суду було ухвалено 13.05.2020, а тому боржник мав достатньо часу для проведення розрахунків.

Водночас судом взято до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру зобов`язань. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що, зокрема, можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

За вказаного та з урахуванням того, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення; зважаючи на необхідність дотримання принципу збалансованості інтересів обох сторін та враховуючи матеріальні інтереси кожної із них; з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів як щодо ускладнення чи об`єктивної неможливості виконання рішення суду, так і щодо винятковості таких обставин, а також щодо реальної можливості виконання такого рішення в подальшому, суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 233-235, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства "Сузір`я" від 01.04.2021 про розстрочення виконання судового рішення у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Ухвалу підписано 15.04.2021

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.).