Ухвала суду № 96302868, 15.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9405/21

Провадження № 2-з/752/363/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

за участю секретаря Чабанюк І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Муконіним Олександром Вікторовичем, про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна при розірванні шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна при розірванні шлюбу.

Одночасно з позовною заявою представник ОСОБА_1 - адвокат Муконін О. В. подав заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на автомобіль марки AUDI, A5, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); накласти арешт на грошові кошти на карткових рахунках відкритих в банківських установах на ім`я ОСОБА_2 , зокрема, але не виключно на картці НОМЕР_3 в акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», МФО 305229, ЄДРПОУ: 14360570, в межах суми заявлених позовних вимог.

Заява обґрунтована тим, що відповідач за час перебування у шлюбі став власником корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметснаб» (код ЄДРПОУ: 357645558), корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Лайн М» (код ЄДРПОУ: 43965570), автомобіля марки AUDI, A5, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Крім того, позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу здає в оренду наймачам квартири за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які були придбані під час шлюбу та оформлені на нього. Однак, з цього доходу жодних дивідендів не декларує та дружині на дітей коштів не передає, хоча від здачі в оренду спільної нерухомості подружжя відповідач отримує дохід майже в 4000,00 дол. США щомісяця, що в силу вимог статті 60 СК України є спільним сумісним майном подружжя. На даний час відповідач зареєстрований як ФОП згідно даних ЄДРЮО і згідно відомостей щорічної декларації за 2020 рік загальна сума доходу задекларована в розмірі 929 517,59 грн.

Крім того, позивачу стало відомо, що відповідач використовує банківську картку НОМЕР_3 в акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», МФО 305229, ЄДРПОУ: 14360570.

Позивач має обґрунтовані припущення вважати, що відповідач може розпорядитися грошовими коштами на своїх рахунках на користь невідомих осіб, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Тому, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої татті 150 ЦПК України).

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, в тому числі і автомобіля марки AUDI, A5, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який позивач вважає спільним сумісним майном подружжя.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів автомобіль марки AUDI, A5, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , 29 серпня 2013 року зареєстрований за ОСОБА_2

Ураховуючи наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки AUDI, A5, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

До такого висновку суд приходить, виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, оскільки такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову щодо поділу вказаного автомобіля.

Крім того, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном відповідача, за яким зареєстрований вказаний автомобіль, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним до вирішення спору в суді.

Щодо вимог про накладення арешту на грошові кошти на карткових рахунках відкритих в банківських установах на ім`я ОСОБА_2 , зокрема, але не виключно на картці НОМЕР_3 в акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», МФО 305229, ЄДРПОУ: 14360570 в межах суми заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18).

Банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (пункт 9 частина перша статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

З 05 серпня 2019 року в Україні запроваджено міжнародний номер банківського рахунку (IBAN), що складається з 29 символів.

У той же час, зазначений позивачем номер картки НОМЕР_3 в акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк» не є банківським рахунком в розумінні вимог пункту 9 частини першої статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Зазначене позбавляє суд застосувати обраний заявником спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках відповідача.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Муконіним Олександром Вікторовичем, про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль марки AUDI, A5, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Зазначити дані сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 15 квітня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно