Рішення № 96300684, 31.03.2021, Олешківський районний суд Херсонської області (до 25.04.2025 - Цюрупинський районний суд Херсонської області)

31.03.2021

Справа № 664/2124/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Олешки

Цюрупинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Сіденко С. І.,

секретаря судових засіданнь Скорик Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олешки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки у спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на 1/7 частку в майні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 07 10.1997 року № 1961, визнавши занею право власності на 1/7 частку вищевказаного житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є власником 6/7 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу належить 1/7 частки вищевказаного житлового будинку, проте з 2005 року він там не проживає, його місцезнаходження на сьогоднішній день позивачці невідоме, обслуговуванням будинку він не опікується. Усі витрати, пов`язані з утримання та поліпшення будинку несе позивачка. Крім цього, ОСОБА_1 вважає, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, будинок є неподільним, спільне володіння і користування майном є неможливим внаслідок неможливості виділу в натурі цієї незначної частки та відсутності її співвласника.

Позивач також вказує на ту обставину, що припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, оскільки вона бажає сплатити відповідачу належну компенсацію в його частці.

Зазначені обставини, що незмінно існують вже багато років, створюють фактичну і юридичну невизначеність для позивача, як співвласника значно більшої ніж у відповідача частки, перешкоджаючи їй, як формально юридичному власнику 6/7 частки житлового будинку, а фактично - повному її володільцю і утримувачу володіти і розпоряджатися цією власністю, у тому числі відчужувати її.

Позивач до суду не з`явилася, подала заяву про слухання справи за її відсутності, позов підтримує, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася повторно, про місце та час судового засідання повідомлялася належним чином оголошенням на офіційному сайті судової влади, про причини неявки до суду не повідомив, заяв від нього про розгляд справи за його відсутностіне надходило, відзиву не подав.

За нормою ч. 4 ст.223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, суд має підстави для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вказане, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно дост. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За ч. 1ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб.

Згідно із ст.ст.379,382 ЦК України, об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно Закону N 475/97-BP від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенті про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу І та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Таким чином, закон гарантує захист права власності шляхом застосування певних способів захисту, передбачених ст. ст.16,386,391 ЦК України.

Згідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.11.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Олешківського районного нотаріального округу Басовою А.Д, зареєстрованого у реєстрі за №1422; свідоцтва про право власності на житло від 07 10.1997 року № 1961, виданого радгоспом «Іскра» з часткою 5/7 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданими до суду та сформованими інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.05.2019 року.

Право власності сторін зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Відповідачу ОСОБА_2 належить інша 1/7 частина спірного будинку на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07 10.1997 року № 1961,виданого радгоспом «Іскра».

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження №86/19 від 21.09.2020 року, проведеного судовим експертом Малим О.В., встановлено, що частка 1/7 співвласника ОСОБА_2 у загальній площі приміщень складає 9,03 кв.м., що є недостатніми для облаштування однокімнатної житлової квартири мінімально необхідною площею. Частка 6/7 співвласника ОСОБА_1 у загальній площі приміщень складає 54,2 кв.м.. що є достатніми для облаштування однокімнатної житлової квартири мінімально необхідною площею. Площі житлового будинку 63,2 кв.м. не достатньо для виділу двох окремих частин мінімально необхідною площею. Враховуючи вартість об`єктів нерухомості - 244277 гри. співвласникам реально належить до виділу із вартості будівель та споруд: ОСОБА_1 на 6/7 частин - 209380 грн.; ОСОБА_2 на 1/7 частину - 34897 грн. 1/7 частина вартості оцінюваного об`єкта на дату оцінки складає: 34897 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім гривень). Площа житлових приміщень житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 29,5 кв.м. За умови визначення порядку користування таким чином, щоби власнику 1/7 частини виділити житлове приміщення найменшою площею (9,2 кв.м.), площа цього приміщення складатиме 31/100 частину, що більше ніж вдвічі перевищує розмір частки 1/7 44/100). Таким чином, судовий експерт дійшов висновку, що поділ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками з урахуванням розміру часток неможливий, визначення порядок користування житловим будинком між співвласниками урахуванням розміру часток кожного не вбачається можливим.

Отже, матеріалами справи встановлено, що частка ОСОБА_2 , є незначною та не може бути виділена в натурі, крім того, він будь-кого інтересу до спірного майна багато років не виявляв, обслуговуванням частки не займається, кошти не сплачує, що є для позивача додатковим фінансовим навантаженням, спільне володіння і користування майном є неможливим.

Відповідно достатті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від іншої співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У відповідності до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майна є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Матеріалами справи встановлено, що останнє відоме місце реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , в судові засідання він не з`являється, тому фактично отримати згоду відповідача на компенсацію не можливо.

Також наявним в матеріалах справи висновком експертного дослідження №86/19 від 21.09.2020 року, проведеного судовим експертом Малим О.В., у розділі «Визначення вартості порівняльним підходом», визначено ринкову вартість оцінюваного об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 244277, 00 грн (двісті сорок чотири тисячі двісті сімдесят сім грн. 00 коп.), отже 1/7 частки домоволодіння вищевказаною адресою складає 34897, 00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім грн. 00 коп).

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

При цьому, суд враховує, що в силу ч. 3 ст.358 ЦК України співвласник має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації тобто компенсація має виплачуватись всіма співвласниками в рівних долях.

За таких обставин, у зв`язку з неможливістю надання відповідачу у володіння та користування 1/7 частини спірного майна в натурі, яким користується та володіє інший співвласник - позивач по справі, що нею не заперечується, ОСОБА_2 має право на одержання від іншого співвласника грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно квитанції № 20 від 01.04.2021 року ОСОБА_1 було внесено на депозитний рахунок компенсацію за припинення права власності на 1/7 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 34897,00 грн.

У силу положень статей 21,24,41 Конституції України, статей 319,358 Цивільного кодексу Українивсі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс16 та Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі №201/1567/14-ц.

Вирішуючи питання щодо припинення права власності відповідача на 1/7 частку спільного майна судом також враховано, що за частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена в справи N 6-68цс14).

Таким чином, оскільки судом встановлено та підтвердження наданими до суду матеріалами справи, що відповідач має незначну частку у спірному домоволодінні, виділ належної відповідачу частки з технічної точки є неможливим, вказана річ є неподільною, вказаною часткою відповідач не користується протягом багатьох років, обслуговуванням будинку неопікується, спільне володіння та користування з відповідачем є неможливим, а також з тих підстав , що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його родини, суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені засобами доказування передбачені ЦПК України, а тому що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючисьст.ст.316,319,321,355,356,358,365,379,382,383,391,396України,ст.ст.10,12,81,259,263,264,265,268ч. 4,273,354,355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки у спільному майна - задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/7 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з компенсацією вартості даної частки в розмірі 34897, 00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім грн. 00 коп), що була внесена ОСОБА_1 , та зберігається на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Херсонській області відповідно до квитанції № 20 від 01.04.2021 року.

Компенсацію здійснити шляхом перерахування з рахунку ТУ ДСА України у Херсонській області (UA968201720355209001000001110, код отримувача 26283946, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача 820172) на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 34897, 00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім грн. 00 коп), що були внесені ОСОБА_1 , та зберігаються на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Херсонській області відповідно до квитанції № 20 від 01.04.2021 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.04.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя С. І. Сіденко