Рішення № 96291888, 15.04.2021, Міловський районний суд Луганської області

Справа № 418/100/21

2-о/418/10/21

РІШЕННЯ

іменем України

"15" квітня 2021 р. Міловський районний суд Луганської області

складі: головуючого-судді: Шовкуна В.О.

за участю секретаря: Бутенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мілове цивільну справу за заявою представника заявниці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Біловодське об`єднане управління пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту перебування на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник заявниці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт перебування заявниці на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Довжанськ.

Заява обґрунтована тим, що заявниця зі своїм чоловіком ОСОБА_3 проживала 29 років спільно за адресою АДРЕСА_1 , до 10.01.2020 року. Пенсія чоловіка була у рази більшою за її пенсію, тому заявниця перебувала на утриманні чоловіка, а з його смертю втратила основне джерело до існування. Пенсію чоловіка вона витрачала на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування, ліків та інші потреби. Його допомога була для заявниці постійним та основним джерелом для існування. Заявниця та її чоловік були зареєстрованими як ВПО, фактично мешкали разом і були зареєстрованими за однією адресою: АДРЕСА_2 . Міловський відділ Біловодського об`єднаного управління ПФ України Луганської області відмовив заявниці у переході на пенсію чоловіка у зв`язку з втратою годувальника у зв`язку з тим, що не був наданий документ встановленої форми про перебування на утриманні померлого, та запропоновано звернутися до суду.

Встановлення даного факту необхідне заявниці для можливості отримання у подальшому пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Аргументи учасників справи

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Від представника заявниці ОСОБА_2 надійшла заява у якій просив суд розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримують та просить їх задовольнити.

Представник від заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, однак просили суд розглянути справу за відсутності представника управління.

У відзиві на заяву, просили відмовити у задоволенні заявлених вимог посилаючи на те, що місце перебування заявниці та її померлого чоловіка зареєстровано за різними адресами. А саме, на момент смерті ОСОБА_3 , заявниця була зареєстрована, як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 , у той час коли померлий був зареєстрований, як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 . Довідка ж про реєстрацію заявниці за адресою АДРЕСА_2 видана лише 23.09.2020 р., тобто вже після смерті її чоловіка. Також вказують, що докази на підтвердження надання заявниці допомоги померлим відсутні.

Позиція суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , заявниця з 21.09.1991 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 18).

Відповідно до копій паспорту заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,вони з 1999 року були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 8, 19)

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років у м. Довжанськ м. Вознесенівка. (а.с. 23)

Відповідно до довідки УСЗН від 06.03.2018 року № 926-5034 виданої 23.09.2020 року ОСОБА_1 , та довідки УСЗН від 06.03.2018 року № 5033, виданої 06.08.2018 року ОСОБА_3 , вказані особи є внутрішньо переміщеними особами, та їхнє фактичне місце проживання/перебування зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.10, 21)

Згідно Акту про фактичне проживання з померлим на день його смерті № 31 від 21.12.2020 року, виданого на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Вознесенівка Луганської області, з померлим ОСОБА_3 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проживала його дружина ОСОБА_1 . (а.с.24)

Вищевказане підтверджується також довідкою від 21.12.2020 року № 39 виданою також на тимчасово окупованій території, згідно якої з померлим ОСОБА_3 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проживала його дружина ОСОБА_1 . (а.с.25)

Листом від 17.12.2020 року Біловодське об`єднане управління пенсійного фонду України в Луганській області повідомило заявниці про необхідність встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника у судовому порядку, мотивуючи тим, що згідно довідок ВПО, які знаходяться у матеріалах пенсійних справ, місце проживання заявниці, згідно довідки від 24.12.2014 року, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , а місце проживання померлого ОСОБА_3 згідно довідки від 24.12.2014 року є також АДРЕСА_3 , а згідно довідки від 06.03.2018 року - АДРЕСА_2 . Довідка про реєстрацію заявниці за адресою АДРЕСА_2 видана лише 23.09.2020 р., тобто вже після смерті її чоловіка. (а.с.14-15)

Згідно довідки про доходи від 03.03.2021 року № 105, розмір пенсії ОСОБА_1 станом на січень 2019 р. склав 1787,82 грн., та після збільшення, станом на грудень 2019 р. склав 2000,00 грн.. Всього з січня 2019 р. по грудень 2019 р. розмір її пенсії склав 23126,92 грн.. (а.с.65)

Відповідно довідки про доходи від 05.04.2021 року № 151, розмір пенсії ОСОБА_3 станом на січень 2019 року склав 6398,61 грн., та після збільшення, станом на грудень 2019 року склав 7486,38 грн.. Всього з січня 2019 р. по січень2020 р. розмір її пенсії померлого ОСОБА_3 склав 95147,40 грн.. (а.с.75)

Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно із ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, (далі по тексту - Порядок) за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Так, факт перебування заявниці на утриманні померлого, має значення для її переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Також, суд приймає до уваги висновки ЄСПЛ, де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Так, судом було встановлено, що заявниця та її чоловік з 1990 року були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, незважаючи на те, що довідка від 06.03.2018 року № 926-5034 була видана лише 23.09.2020 року, фактичне місце проживання заявниці та її померлого чоловіка, як внутрішньо переміщених осіб, також зареєстровано за однією адресою: а, саме з 24.12.2014 року за адресою: АДРЕСА_3 , а з 06.03.2018 року - за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно позиції Верховного суду, яку викладено у постанові від 22.05.2019 року у справі № 520/6518/17, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Отже, допомога, яка надавалась ОСОБА_3 заявниці, які проживали разом за однією адресою, була постійним, адже надавався систематично, та протягом тривалого часу, і основним джерелом засобів до існування, незважаючи на отримання останньою іншого доходу, а саме пенсії за віком, адже судом встановлено, що розмір пенсії заявниці був у декілька разів меншим від розміру пенсії її померлого чоловіка.

З урахуванням викладеного, заявлені вимоги заявниці ОСОБА_1 є законними та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 76-80, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявниці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Біловодське об`єднане управління пенсійного фонду України в Луганській області про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Довжанськ, м. Вознесенівка Луганської області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду, який розташований у м. Сєвєродонецьк Луганської області через Міловський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.О.Шовкун