Постанова № 9628974, 21.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2010 року           12:10           № 2а-17387/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Джі Трейд"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0008432303/0 від 03.12.2009, № 0008422303/0 від 03.12.2009.

Позов мотивовано тим, що відповідачем зроблено хибний висновок про нікчемність право чинів, укладених позивачем та ТОВ «Юридичне Агентство «АВЕНТА», і про порушення позивачем вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в ціні послуги за договорами про надання маркетингових та інформаційно-логістичних послуг. Зазначене, на думку позивача призвело до прийняття відповідачем незаконних рішень.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою встановлено заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту, оскаржувані рішення є обґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

          Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.06 по 30.06.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 по 30.06.09, про що складено Акт від 24.11.2009 №2040/2303/30931034.

          Під час перевірки встановлено, що в період, за який проводилася перевірка, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «АВЕНТА».

Відповідно до наданих документів до перевірки ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" надавало позивачу послуги з маркетингу та логістики, які відповідач вважає нетиповими для ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА".

Придбання позивачем послуг мало місце відповідно до договорів № б/н від 03.11.2008, № 010409 від 01.04.2009, № 020309 від 02.03.2009, № 020209 від 02.02.2009, № 050109 від 05.01.2009, № 011208 від 01.12.2008, № 031108 від 03.11.2008,

Загальна сума придбаних позивачем послуг з маркетингу та послуг з логістики за вказаними договорами складає 722 691,60 грн., в т.ч. ПДВ 120 448,59 грн., що підтверджується податковими накладними та рахунками-фактури від 20.11.08 № 201102 на загальну суму 23 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 833,33 грн., рахунок-фактура від 20.11.08 на загальну суму 23 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 833,33 грн.

Вказані податкові накладні та рахунки фактури підписані від імені ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" ОСОБА_1В, який є громадянином ОСОБА_2.

Як зазначено в Акті перевірки, з посиланням на базу даних АІС ОР ТОВ «ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО «АВЕНТА»зареєстровано Дніпровською у м Києві районною адміністрацією за №10671020000013023 від 16.07.2008, знаходиться на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 17.07.2008, вид діяльності –нотаріальна та інша юридична діяльність, відповідно до Акта тематичної перевірки місцезнаходження ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" за юридичною та фактичною адресою (м. Київ, Бульвар праці 2/27) не знаходиться, в Житлово-ремонтно-експлуатаційній організації 402 як орендар не реєструвалось. Засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" є громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1), та згідно розрахунку комунального податку в ТОВ Юридичне агентство «Авента»рахується 1 особа

Відповідно до Акту перевірки, з посиланням на лист Південного міжрайонного відділу Головного Управління СБУ у м. Києві та Київській області за вх. №10277/9 від 24.11.2009, вказаний громадянин ОСОБА_1 на момент підписання податкових накладних, рахунків фактур митний кордон України не перетинав, а позивач не надавав до перевірки письмових звітів про проведення маркетингових досліджень та логістики, що були об’єктом договорів, укладених з ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА".

Вказаними вище обставинами, які викладені в Акті перевірки, відповідач доводив нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" та зробив висновок про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 150561 грн. (за 2008 рік –на суму 66417 грн., за перше півріччя 2009 року –на суму 84144 грн.), а також податку на додану вартість на суму 120448 грн. (за листопад 2008 року в сумі 30 500 грн., грудень 2008 року в сумі 22 633 грн. за січень 2009 року в сумі 32 333 грн., за березень 2009 року в сумі 23333 грн., за квітень 2009 року в сумі 9 500 грн., за червень 2009 року в сумі 2149 грн.).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, зокрема, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

03.12.2009 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0008432303/0, № 0008422303/0.

Оцінивши доводи представників позивача та відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Представник відповідача не надав суду доказів, що можуть свідчити про нікчемність укладених позивачем та його контрагентом ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" правочинів та були досліджені під час перевірки і прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо доводів про відсутність ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" за місцем реєстрації та не перетинання його директором в період, в якому підписувалися податкові накладні, кордону України-Молдови, то суд зазначає, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»однією з підстав припинення юридичної особи є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Доказів існування такого запису відповідач не надав.

Як пояснив представник позивача під час укладання правочинів з ТОВ "ЮРИДИЧНЕ АГЕНТСТВО "АВЕНТА" позивачу були надані копії реєстраційних документів.

Відповідно до ст.18 зазначеного вище Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Крім того, незнаходження за місцем реєстрації суб’єкта господарювання не є приводом для визнання укладених ним правочинів нікчемними чи недійсними відповідно до статей 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України.

В той же час, це може бути приводом для звернення відповідача до державного реєстратора про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а в подальшому для прийняття судом відповідного рішення про припинення юридичної особи.

Також суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи, судом було опитано у якості свідка директора позивача, який пояснив, що правочини укладалися виключно з метою отримання зазначених в них послуг, що спростовує наявність протиправної мети в угодах у позивача по справі.

Щодо листа СБУ, на який посилається відповідач, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про Службу безпеки України»Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право, зокрема, подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці.

Як вбачається з листа Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (Південний міжрайонний відділ) Державній податковій інспекції У Шевченківському районі м. Києва було надано пропозицію здійснити перевірку для встановлення фактів, про існування яких висловлено припущення, зокрема наявності в ТОВ «Юридичне агентство «Авента»ознак фіктивності.

Разом з тим, відповідач по справі використав вказаний лист як доказ по справі, на підтвердження фіктивності ТОВ «Юридичне агентство «Авента»та нікчемності укладених ним правочинів.

Крім того лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (Південний міжрайонний відділ) не містить (і не має містити відповідно до діючого законодавства) достовірної та точної інформації (відображення обставин), а викладене в ньому є лише припущенням, оскільки по тексту відповіді вживається складний сполучник «ніби-то», який не має власного лексичного значення і виконує у реченні граматичну роль, не пов’язується з формами повнозначних слів.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст. 79 цього Кодексу).

Суд прийшов до висновку, що зазначений документ не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ, що свідчить про намір обох сторін або однієї зі сторін правочину порушити публічний порядок під час укладання правочину.

З огляду на це, оцінені судом під час розгляду справи докази не підтверджують наявність обставин, з якими закон пов’язує нікчемність правочину.

Таким чином, доводи позивача про нікчемність укладених відповідачем правочинів є необґрунтованими та безпідставними.

          Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач обов’язку щодо доказування не виконав, а прийняті ним повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 60, 69-71, 94, 160-165, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариствої з обмеженою відповідальністю "Компанія Джі Трейд" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008432303/0 від 03.12.2009 року та № 0008422303/0 від 03.12.2009 року прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариствої з обмеженою відповідальністю "Компанія Джі Трейд" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій