Постанова № 9628895, 15.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2010 року 10:25 № 2а-12959/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПовне товариство"Ломбард-Мельник і Компанія"

до Державна податкова інспекція у Деснянському районі м.Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000901704/0

За участю представників:

позивача: Орел П.В., Мельник Л.Б.

відповідача : Приліпко А.Д.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Повне товариство «Ломбард Мельник і Компанія»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000901704/0 від 12.10.2009р.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та в обґрунтування зазначає, що сума неповернутої позики не може бути визнана оподатковуваним доходом фізичної особи, а тому ломбард не має обовязку і можливості нараховувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з попередньо виданої суми позики. А тому вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що при зверненні стягнення на не викуплені фізичною особою з ломбарду речі, попередньо отримані такою особою кошти у позику є доходом цієї фізичної особи, а тому у відповідності до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ломбард як податковий агент зобовязаний нараховувати, утримувати і сплачувати податок з доходу такої фізичної особи. Так за порушення позивачем вимог п. 1.15 ст. 1, п. 12.1, 12.3 ст. 12, п. 17.2 «а»ст. 17, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 889) визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 74 702 грн. та на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 149404 грн. у податковому повідомлені рішенні №0000901704/0 від 12.10.2009р., які вважає правомірними та такими що відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка Повного товариства «Ломбард Мельник і Компанія»(код ЄДРПОУ 30222378) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р.

За результатами перевірки складено Акт №6502/22/30222378 від 02.10.2009р.

Перевіркою повноти оподаткування доходів з продажу рухомого майна та утримання з них податку з доходів фізичних осіб встановлені порушення п. 1.15 ст. 1, , п. 12.1, 12.3 ст. 12, п. 17.2 «а»ст. 17, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»в результаті чого не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходу, виплаченого фізичним особам від продажу рухомого майна за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. А також порушення ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб»№320/94ВР від 22.12.1994р. (із змінами та доповненнями), пп. 3.2-3,6 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.203р. №451 за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. не відображені доходи, що були виплачені субєктам підприємницької діяльності та суми доходів, виплачені фізичним особам від продажу рухомого майна в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф.1ДР.

На підставі п.п. «б»пп. 42.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 7.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000901704/0 від 12.10.2009р. про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 224 106,00 грн., з яких 74 702,00 грн. основний платіж, 149 404,00 грн. штрафні (фінансові санкції).

Зокрема, перевіркою встановлено не утримання доходу з доходів фізичних осіб із сум виплачених за не викуплені предмети із дорогоцінних металів за договорами ломбардних позик із закладу рухомого майна до ломбарду, по яким проводилось звернення стягнення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід фізичної особи визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, утому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

За приписами пункту 12.1 статті 12 вказаного Закону, дохід платника податку від продажу обєкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

При цьому, доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті (пункт 12.6).

Ломбард це фінансова установа виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду (п. 1.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Одним із передбачених ЦК України способів забезпечення зобовязань за позикою (кредитом) є застава, умови якої обумовлюються сторонами у договорі позики.

Водночас Законом України «Про заставу»(статті 19,25) та статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обовязків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обовязками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.

Тобто позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Положення вказаних норм кореспондуються зі змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, не включається сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується.

З урахуванням наведених положень, суд приходить до висновку, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обовязок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

У даному випадку у фізичної особи позичальника, яка не виконала договірні обовязки з викупу застави і в якої залишилася сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обовязками на предмет застави.

Таким чином, дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у звязку з невиконанням нею своїх обовязків за договором позики щодо викупу закладених речей є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку визначеному у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого такий платник податку зобовязаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.

Відповідно до визначення термінів. Що містяться у п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа та нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення Закону.

Враховуючи той факт, що позивач при продажу майна, що було заставлене реалізує належне йому в силу умов договору майно (предмет застави тощо), обовязку сплатити від імені фізичної особи (попереднього власника) податку не виникає.

Таким чином під час звернення стягнення на предмети застави шляхом придбання права власності на такі предмети не є податковим агентом.

При подальшій реалізації предметів застави, отриманих у власність позивач отримує дохід, який оподатковується саме як дохід юридичної особи у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства.

З огляду на зазначене, а також те, що відповідачем не подано до суду належних доказів в обґрунтування поданого заперечення, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку, що визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 74702,00 грн. та застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 149404,00 грн. є неправомірним, а податкове повідомлення рішення №0000901704/0 від 12.10.2009р підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Повного товариства «Ломбард Мельник і Компанія»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення №0000901704/0 від 12.10.2009р.

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Повного товариства «Ломбард Мельник і Компанія»за рахунок Державного бюджету України.

2.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович