Постанова № 9628831, 01.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01.11.2007 р. № 11/22

За позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 1 817 781,88 грн.

Суддя Винокуров К.С.

Секретар судового засідання Гончаренко С.В.

Представники:

від позивача Дахова О.С. (довіреність № 04-02/3 від 10.01.2007 р.)

Поліщук С.А. (довіреність № 04-02/2 від 10.01.2007 р.);

від відповідача Печерський П.М. (довіреність № 146 від 28.09.2007 р.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі 1756 141 грн. 60 коп. та пені в розмірі 61640,28 грн. за прострочення платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХII для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що у 2006 році Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»у відповідності до наведених положень законодавства мало працевлаштувати 248 інвалідів, проте працевлаштував 134. Відповідно до звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданих відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, включаючи всі структурні підрозділи розмір середньої річної заробітної плати у Відкритому акціонерному товаристві «Акціонерна компанія «Київводоканал»становить: в Управлінні капітального будівництва ВАТ «АК Київводоканал»- 20 533,00 грн., в Управлінні екологічного нагляду ВАТ «АК «Київводоканал»- 19122,00 грн., в Технічному департаменті ВАТ «АК «Київводоканал»16432,00 грн., в Департаменті соціального розвитку ВАТ «АК «Київводоканал»12207,00 грн., в Департаменті експлуатації каналізаційного господарства ВАТ «АК «Київводоканал» - 13148,30 грн., у Розрахунковому департаменті 17440,00 грн., у Департаменті експлуатації водопровідного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»- 14808,00 грн., у ВАТ «АК «Київводоканал»(Головний офіс) 21474,00 грн. Отже, оскільки у Відповідача не було створено загалом по підприємству 114 робочих місць для інвалідів й відповідно не працевлаштоване, то утворилась заборгованість згідно з розрахунком викладеним у позовній заяві за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1756 141,60 грн.

З урахуванням вищезазначеного Позивач стверджує, що заявлена у позові сума підлягала сплаті Відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Оскільки Відповідачем у визначений законом термін цього зроблено не було, то за таких обставин Позивач просить суд стягнути вказану суму заборгованості та пеню за порушення строків сплати у примусовому порядку.

Ухвалою від 13.09.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 16.10.2007 року.

В судовому засіданні 16.10.2007 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якій викладені підстави заперечення на позов.

01.11.2007 року від представника ВАТ «АК «Київводоканал»ОСОБА_4 надійшла заява про відкладення розгляду справи в звязку з тим, що представник Печерський П.М. знаходиться на лікарняному і не зможе прийняти участь у судовому засіданні. Проте Відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого повноважного представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України на основі наявних доказів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314 (чинне на момент спірних правовідносин), Порядком сплати підприємствами (обєднаннями) установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 року (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) та Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434.

Частиною 2 статті 4 передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

Статтею 20 Закону встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частинами 3 та 4 статті 20 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданих відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, включаючи всі структурні підрозділи середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2006 році у Відкритому акціонерному товаристві «Акціонерна компанія «Київводоканал»становила: в Управлінні капітального будівництва ВАТ «АК «Київводоканал»- 52 особи, в Управлінні екологічного нагляду ВАТ «АК «Київводоканал»- 59 осіб, в Технічному департаменті ВАТ «АК «Київводоканал»1258 осіб, в Департаменті соціального розвитку ВАТ «АК «Київводоканал»127 осіб, в Департаменті експлуатації каналізаційного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»- 1777 осіб, у Розрахунковому департаменті 408 осіб, у Департаменті експлуатації водопровідного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»- 2206 осіб, ВАТ «АК «Київводоканал»(Головний офіс) 354 особи. Водночас у вказаному звіті у рядку за кодом 02 зазначено, що підприємством працевлаштоване інвалідів: в Управлінні капітального будівництва ВАТ «АК «Київводоканал»- 1, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 2 особи, розмір санкцій встановлений самостійно 20533,00 грн.; в Управлінні екологічного нагляду ВАТ «АК «Київводоканал»- жодного інваліда, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 2 особи, розмір санкцій 38244,00 грн.; в Технічному департаменті ВАТ «АК «Київводоканал»26 осіб, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 50 осіб, розмір санкцій встановлений самостійно 394368,00 грн.; в Департаменті соціального розвитку ВАТ «АК «Київводоканал»2 особи, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 5 осіб, розмір санкцій встановлений самостійно 36 621,00 грн.; в Департаменті експлуатації каналізаційного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»- 39 осіб, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 71 особа, розмір санкцій встановлений самостійно 420745,60 грн.; у Розрахунковому департаменті 5 осіб, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 16 осіб, розмір санкцій встановлений самостійно 191 840,00 грн.; у Департаменті експлуатації водопровідного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»- 54 особи, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 88 осіб, розмір санкцій встановлений самостійно 503472,00 грн.; ВАТ «АК «Київводоканал»(Головний офіс) 7 осіб, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 14 осіб, розмір санкцій встановлений самостійно у звіті 150318,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, у 2006 році ВАТ «АК «Київ водоканал»відповідно до наведених положень законодавства мало створити 248 робочих місць і працевлаштувати 114 інвалідів. Відповідач за вказаний період працевлаштував 134 інваліда.

Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсоткового нормативу в товаристві - 248 осіб.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що обовязок по працевлаштуванню інвалідів не покладений на підприємство.

Відповідач зазначив, що подавав звіти про наявність вакансій і що жодному інваліду не було відмовлено у працевлаштуванні на підприємстві.

Викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву підстави заперечень не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтування для відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 Положення про організацію робочих місць інваліда та працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 (надалі Положення № 314), норми якого регулювали відносини з приводу працевлаштування інвалідів у 2006 році, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно пункту 5 Положення № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Законодавцем чітко та в імперативній формі встановлено норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Таким чином, незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити відповідно до вимог законодавства робоче місце для інваліда та ввести його в дію шляхом працевлаштування інваліда, тоді воно сплачує штрафну санкцію до Державного бюджету України. Штрафна санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер, а тому підприємство (обєднання), установа чи організація у випадку невиконання встановленого законодавством нормативу повинна сплатити певну суму до Державного бюджету України.

Як зазначалось вище, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати на Комунальному підприємстві по утриманню житлового господарства становить: в Управлінні капітального будівництва ВАТ «АК Київводоканал»- 20 533,00 грн., в Управлінні екологічного нагляду ВАТ «АК «Київводоканал»- 19122,00 грн., в Технічному департаменті ВАТ «АК «Київводоканал»16432,00 грн., в Департаменті соціального розвитку ВАТ «АК «Київводоканал»12207,00 грн., в Департаменті експлуатації каналізаційного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»- 13148,30 грн., у Розрахунковому департаменті 17440,00 грн., у Департаменті експлуатації водопровідного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»- 14808,00 грн., у ВАТ «АК «Київводоканал»(Головний офіс) 21474,00 грн.

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу 114 робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 1 756 141 грн. 60 коп.

Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1 756 141 грн. 60 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, з Відповідача підлягає стягненню пеня згідно з поданим розрахунком за період з 16.04.2007 р. до 10.08.2007 р. в сумі 61640,28 грн.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, р/р 2600155030771 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 03327664 або з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження) на користь Київського міського відділення соціального захисту інвалідів до доходної частини Державного бюджету України (р/р 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код призначення платежу 50070000;01, код ЄДРПОУ 24262621) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у розмірі 1756 141 грн. 60 коп. (один мільйон сімсот пятдесят шість тисяч сто сорок одну гривню 60 копійок) та пені в розмірі 61640 грн. 28 коп. (шістдесят одну тисячу шістсот сорок гривень 28 копійок).

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Винокуров К.С.