Рішення № 96288256, 14.04.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1454/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 квітня 2021 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді - Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Бардійовської І.Р.

справа № 462/1454/21

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Львівська міська рада,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сосновська О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сосновська Орися Ярославівна про визнання права власності в цілому на житловий будинок,

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,

встановив:

представник позивача - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності в цілому на житловий будинок під. літ. «В-1», загальною площею 88,40 кв.м., житловою площею 53, 8 кв.м. та житловий будинок під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є одноосібним власником житлового будинку під літ. «В-1», загальною площею 88, 40 кв.м. та житлового будинку під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м. за вищевказаною адресою. Право власності на це майно вона набула на підставі Договору купівлі-продажу майна від 19.09.2016 року. З метою розпорядження 1/10 частиною в будинку під літ. «В-1» позивач звернулася до нотаріуса, однак остання відмовила їй у зв`язку з тим, що належність їй права власності на будинок не підтверджена відповідними правовстановлюючими документами. Посилається на ст.392 ЦК України.

Додатково вказує, що підставою виникнення спору є те, що житловий будинок під літ. «В-1», загальною площею 88, 40 кв.м. та будинок під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., як єдиний об`єкт нерухомого майна виник в процесі розподілу будинковолодіння АДРЕСА_1 між двома первинними співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на два самостійних, з присвоєнням окремих поштових адрес, зокрема під час поділу спареного житлового будинку під літ «А-1». В процесі розподілу будинковолодіння, житловий будинок під літ. «А-1» був розділений в натурі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Реєстрація права власності на будинок під літ. «А-1» після його поділу в натурі між колишніми співвласниками, який відбувся на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради та договору про поділ нерухомого майна в натурі, за колишнім співвласником ( ОСОБА_4 ) була проведена із вказівкою про існування частки у даному будинку, хоча право спільної часткової власності припинилося. Вважає, що станом на день подання позову ОСОБА_1 є єдиним власником, в цілому, будинку під літ. «В-1», загальною площею 88, 40 кв.м. та будинку під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., хоча згідно правовстановлюючого документа (договору купівлі-продажу нерухомого майна) та запису про реєстрацію права власності позивачу належить лише частина будинку під літ. «А-1», а не цілий будинок. Додає, що дана невідповідність виникла ще до набуття позивачем права власності на будинок.

Також зазначає, що на думку позивача, причиною виникнення спірних правовідносин є зміст первинного правовстановлюючого документа на житловий будинок - розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 14.07.2016 року, у якій було залишено слово «частина будинку», а не «будинок».

Ухвалою від 11.03.2021 року позовну заяву представника позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено дату та час розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила. Була належно повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с.47).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, покликаючись на мотиви такого. Просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що про проблему позивачці не було відомо, аж поки не виникло питання розпорядження майном. Пояснив, що позивачем дійсно здійснено реконструкцію будинку під літ. «В-1», введено таку в експлуатацію та здійснено реєстрацію такої. Вважає, що нотаріус відмовила у вчиненні договору розпорядження, зокрема, будинком «В-1», оскільки він є частиною єдиного будинковолодіння, яке складається з будинків «В-1» та «А-1». Також, на його думку дії нотаріуса є вірними, а відтак, позивач відмову в укладенні договору не оскаржувала.

Додав, що порушення прав позивача не стосується жодних осіб, однак вважає, що у даному випадку саме Львівська міська рада та власник будинку, спареного із її будинком, мали б бути відповідачами у цій справі.

Представник Львівської міської ради у судове засідання не з`явився. Львівська міська рада була належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надіслання повістки за місцем знаходження (а.с.43).

Відзиву на позов Львівська міська рада не подала, жодних заяв чи клопотань в межах цього провадження від неї до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надіслання повістки за місцем проживання, зазначеним у позовній заяві (а.с.45).

Відзиву на позов ОСОБА_2 не подав, жодних заяв чи клопотань в межах цього провадження від нього до суду не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сосновська О.Я. 24.03.2021 року надіслала до суду заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує, просить справу слухати у її відсутності (а.с.42).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися у судове засідання, про причини неявки не повідомили, не подали відзиву і представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти такого вирішення справи.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 19.09.2016 року між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житловий будинок під літ. «В-1», загальною площею 41,2 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м., та частину будинку під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності за продавцем зареєстроване 01.08.2016 року державним реєстратором управління державної реєстрації ЛМР за №16234536, на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №490 від 14.07.2016 року, договору про поділ нерухомого майна в натурі від 05.09.2016 року (а.с.9,10)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будинок під літ. «В-1», загальною площею 88,40 кв.м., житловою - 53,8 кв.м., та частина будинку під літ. «А-1» загальною площею 42,8 кв.м., житловою - 29,9 кв.м. (приміщення під літ. 2-1 (житлова) пл.12,9 кв.м., літ.2-2 (кухня) пл. 7,2 кв.м., літ.2-3 (житлова), пл.17,0 кв.м., літ.2-4 (коридор) пл. 2,8 кв.м., літ.2-5 (комора), пл.2,9 кв.м.), розташований за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації є договір купівлі-продажу нерухомого майна, виданий 19.09.2016; декларація про готовність об`єкта до експлуатації. Розмір частки:1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1018170346101.

Земельна ділянка площею 0, 0193 га , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації є договір купівлі-продажу, виданий 19.09.2016 року. Розмір частки: 1 (а.с.1,12).

Виходячи із відповіді приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сосновської О.Я. №20\02-17 від 23.02.2021 року, вона повідомила позивача про неможливість нотаріального посвідчення договору дарування 1/10 частини об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером: 1018170346101, який складається із будинку під літ. «В-1», загальною площею 88,40 кв.м. та частини будинку під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., розташованих за адресою АДРЕСА_1 , оскільки належність позивачу права власності на згадане майно в цілому (за відсутності інших співвласників) не підтверджена відповідними правовстановлюючими документами. Вказує, що із договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.09.2016 року, вбачається належність позивачу в цілому об`єкту нерухомого майна, який складається з житлового будинку під літ. «В-1», загальною площею 41,2 кв.м., та частину будинку під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., із Декларації про готовність до експлуатації об1єкта вбачається, що загальна площа будинку під літ. «В-1», змінилася з 41,2 кв.м. до 88,40 кв.м., а наявність у правовстановлюючому документі вказівки на належність позивачу частини будинку під літ. «А-1» зумовлює сумнів у належності лише їй на праві власності об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1018170346101 в цілому (а.с.13).

Виходячи із будівельного паспорту, виданого 18.07.2018 року, замовником реконструкції індивідуального житлового будинку шляхом надбудови, за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.27).

Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, а саме реконструкції індивідуального житлового будинку шляхом надбудови за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові 05.09.2019 року (а.с.28,29).

Судом також встановлено, що 16.05.2016 року заявою, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дитюк Г.М., ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до компетентних органів із проханням надати висновок про можливість виділення в окремі номери 7, 7-а спареного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , довідки про відсутність реєстрації №7-а, присвоїти окрему поштову адресу та виготовити висновок реальних часток між співласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.14).

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №490 від 14.07.2016 року затверджено висновок міжвідомчої комісії - протокол №22 від 12.07.2016 року; визнано за житловим будинком під літ. «Б-1» загальною площею 52, 0 кв.м., житловою - 35,6 кв.м., та частиною будинку під літ. «А-1» загальною площею29,9 кв.м., житловою - 13,7 кв.м. (приміщення під літ.І (веранда) пл.7,2 кв.м, літ. 1-1 (кухня) пл.9,0 кв.м., літ. 1-2 (житлова) пл.13,7 кв.м.), які належать ОСОБА_2 , а також вбиральня літ. «У», колодязь літ. «к», - власність в цілому і залишити поштову адресу: АДРЕСА_1 ; визнано за житловим будинком під літ. «В-1» загальною площею 41,2 кв.м., житловою - 21,2 кв.м., та частиною будинку під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м., житловою - 29,9 кв.м. (приміщення під літ. 2-1 (житлова) пл.12,9 кв.м., літ.2-2 (кухня) пл.7,2 кв.м., літ. 2-3 (житлова) пл.17,0 кв.м., літ. 2-4 (коридор пл.2,8 кв.м., літ.2-5 (комора) пл.2,9 кв.м.), які належать ОСОБА_4 , - власність в цілому і присвоїти поштову адресу АДРЕСА_1 (а.с.22).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будинок під літ. «Б-1» заг. площею 52,0 кв.м., житловою 35,6 кв.м., та частина будинку під літ. «А-1» заг.пл. 29,9 кв.м., житл.пл.13,7 кв.м. (приміщення під літ.І (веранда) пл.7,2 кв.м., літ. 1-1 (кухня) пл. 9,0 кв.м., літ. 1-2 (житлова) пл.13,7 кв.м.), а також вбиральня літ. «У», колодязь літ. «к», розташований за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1048411246101, розмір частки 1. Підставою для державної реєстрації є договір про поділ нерухомого майна в натурі від 05.09.2016 року; розпорядження Залізничної районної адміністрації (а.с.23-26).

До позовної заяви долучено копії технічних паспортів на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлених 26.07.2016 року та 10.07.2019 року (а.с.15-21, 30-30-34).

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Що стосується статті 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, то така не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Так, підставою для застосування статті 392 ЦК України є оспорювання чи невизнання іншою особою належного позивачу права.

Якщо особі належить певне суб`єктивне право на річ, то така особа вправі звернутися до суду з вимогою про визнання за нею цього права.

У відповідності до статті 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15.

Виходячи з матеріалів справи, позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 19.09.2016 року набула право власності на будинок під літ. «В-1», загальною площею 41,2 кв.м. та частину будинку під літ. «А-1», загальною площею 42,8 кв.м.

Згодом у житловому будинку під літ. «В-1» було проведено реконструкцію шляхом надбудови, що було підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146).

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

За ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з пп.6 п. „б" ч.1 ст.31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Таким чином, загальною процедурою вирішення справ щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, передбачена відповідними нормативно-правовими актами, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 46, визначається механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Відповідно до п.п.11,13 цього порядку датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Повертаючись до матеріалів справи, суд зауважує, що 05.09.2019 року Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю у м.Львові було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, а саме реконструкції індивідуального житлового будинку шляхом надбудови за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, виходячи із змісту Витягу Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 01.03.2021 року, який містить відомості про житловий будинок під літ. «В-1» загальною площею 88,40 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м. та одну із підстав реєстрації - декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, позивач в межах адміністративної процедури зареєструвала право власності на самочинне будівництво, а відтак оформила своє право власності на житловий будинок під літ. «В-1» загальною площею 88,40 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м.

Дана обставина не потребує додаткового визнання, підтвердження чи встановлення її судом.

Що стосується позовної вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок під літ. «А-1», то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 набула право власності, зокрема, на частину будинку під літерою «А-1», загальною площею 41,2 кв.м. Право власності за продавцем житлового будинку - ОСОБА_4 , зареєстроване 01.08.2016 року державним реєстратором управління державної реєстрації ЛМР за №16234536, на підставі розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №490 від 14.07.2016 року, договору про поділ нерухомого майна в натурі від 05.09.2016 року.

Суд звертає увагу, що позивач при укладенні договору погодилася з його умовами, не оскаржує такого. Не оскаржений такий договір і іншими особами. Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №490 від 14.07.2016 року, яким будинковолодіння АДРЕСА_1 розділено на два самостійних з присвоєнням окремих поштових адрес, не оскаржувалося, не скасоване, та було підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва. У разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, зміни правонабувача речового права, похідного від права власності, строку дії такого речового права, а також зміни обтяжувача, особи, в інтересах якої встановлено обтяження речових прав, чи зміни умов обтяження проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.

Відповідно до ст.12 цього Закону Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Виходячи із даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 01.03.2021 року позивач ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна із реєстраційним номером 1018170346101, а саме житлового будинку під літ. «В-1» та частини житлового будинку під літ. «А-1» за адресою АДРЕСА_1 , із розміром частки 1.

До суду не подано доказів, що до Реєстру у цій частині вносилися зміни, у Реєстрі відсутні дані про співвласників майна, осіб, які б на інших підставах володіли, коритсувалися чи розпоряджалися спірним майном, а відтак зазначені у Реєстрі відомості є достовірними.

Крім цього, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно із ст.392 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свій позов, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Подаючи позов ОСОБА_1 визначила відповідачами Львівську міську раду та ОСОБА_2 .

Однак, суд встановив та представник позивача не заперечив у судовому засіданні, що відповідачами права позивача в контексті даного спору не порушувалися.

ОСОБА_1 до Львівської міської ради з приводу визнання її права на будинковолодіння в межах викладених у позовних вимогах не зверталася, Львівська міська рада не є власником ані житлових будинків, ані земельних ділянок під цими будинками. Доказів того, що ОСОБА_2 заперечує право власності позивача, яке вона набула відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.09.2021 року, суду не подано.

Також у позовній заяві позивач зазначила, що, на її думку, причиною виникнення спірних правовідносин є зміст первинного правовстановлюючого документа на житловий будинок - розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради. При цьому, клопотань про залучення до справи Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради вона не подавала, а її представник у судових засіданнях не заявляв.

Дій приватного нотаріуса, які стосувалися відмови у посвідченні договору дарування, позивач не оскаржувала та, зі слів представника позивача у судовому засіданні, вважає такі правомірними.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, виходячи з принципів правової визначеності та рівності прав усіх учасників цивільно-правових відносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, позивач не довела порушення, невизнання чи оспорення її прав відповідачами у справі, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, -

ухвалив:

В позові представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сосновська Орися Ярославівна про визнання права власності в цілому на житловий будинок - відмовити.

Сплачений судовий збір у розмірі 2218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) гривень 84 копійки - залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Львівська міська рада (місцезнаходження - м.Львів площа Ринок,1 ЄДРПОУ 04055896);

Відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 );

Третя особа - Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сосновська Орися Ярославівна (місцезнаходження - м.Львів вул.Любінська, 92 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 15 квітня 2021 року.

Суддя: І.С. Мруць