Рішення № 96287668, 12.04.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16275/20

Провадження № 2/344/1582/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

12 квітня 2021 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міській суд Івано-Франківської області у складі:

Головуючого – судді: Тринчука В.В.,

за участі секретаря с/з: Гудяк Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Головное управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області звернулося в інтересах споживача ОСОБА_1 до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 в якому просить розірвати договір від 31.05.2019 року та стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплачених коштів в розмірі 5 000, 00 грн., пеню в розмірі 3% за кожний день прострочення в розмірі 119 700, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 31.05.2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу на покращення дверей. Предметом вказаного вище договору є броньовані вхідні двері Арма Тиг 2 в кількості 1 штука, загальна вартість яких становить 7500,00 грн., з яких 2500,00 грн. платіж забудівника, 5000,00 грн. оплата ОСОБА_1 . Вказує, що у відповідності до п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору. Факт сплати споживачем суми в розмірі 5000,00 грн. підтверджується товарним чеком від 31.05.2019 року який виданий відповідачем. Пунктом 2.1 договору встановлено, що продавець повинен повністю передати (змонтувати) товар покупцю до здачі об`єкту в експлуатацію. Згідно сертифікату ІФ№162191360020 від 16.05.2020 року багатоквартирний житловий будинок з закладами громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 здано в експлуатацію 06.05.2019 року. У своїй позовній заяві позивач вказує, що датою пред`явлення вимоги щодо виконання договору є 31.05.2019 року – день повного виконання зобов`язання ОСОБА_1 , а саме оплати грошових коштів, а закінчення строку протягом якого відповідач повинен виконати зобов`язання – 07.06.2019 року. Позивач вказує, що відповідач прострочив виконання зобов`язання на 532 дні (період з 08.06.2019 року по 20.11.2020 року), позивачем надано розрахунок неустойки у розмірі 3% за прострочення виконання зобов`язання, що складає 119 700,00 грн., а саме : 532 (дні прострочення виконання зобов`язання)x225 (розмір пені 3% від 7500,00 грн.)=119 700,00 грн.. Позивач вказує, що ОСОБА_1 у зв`язку із невиконанням відповідачем свого зобов`язанням нанесено моральну шкоду спричинену переживанням, яку вона оцінює в 50 00,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений, причини своєї неявки суду не повідомив, однак до початку розгляду справи подав заяву у якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі та розгляд справи проводити без представника позивача, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому суд постановив ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи.

Згідно з ч.3 ст. 287 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.05.2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу на покращення дверей, згідно п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами договору, відповідно до п. 2.1 договору встановлено, що продавець повинен повністю передати (змонтувати) товар покупцю до здачі об`єкту в експлуатацію, згідно п.31. вартість товару (броньованих дверей) становить 7500,00 грн., відповідно до п. 3.2 ціна яку повинен сплатити забудівник становить 2500,00 грн., згідно п. 3.3 ціна ОСОБА_1 яка підлягає до сплати становить 5000,00 грн. Згідно п. 5.1 договору за порушення термінів передачі товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день затримки до моменту повного виконання зобов`язань щодо поставки (а.с. 7).

Факт сплати споживачем суми в розмірі 5000,00 грн. підтверджується товарним чеком від 31.05.2019 року (а.с.8).

Згідно довідки № 20 від 23.01.2021 року виданої забудівником ТОВ «ФІЛ-БУД», оплата згідно договору від 31.05.2019 року в сумі 2500,00 грн. здійснена у повному обсязі (а.с.42).

Згідно сертифікату ІФ№162191360020 від 16.05.2020 року багатоквартирний житловий будинок з закладами громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 здано в експлуатацію 06.05.2019 року (а.с.9).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частина 5 статті 81 ЦПК України зазначає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини згідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.ст. 525-527, 530, 624 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок; якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст.626ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст.638ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вимогами ст.651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ст. 698 ЦКУкраїни, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно ст.704 ЦК України,якщо договір роздрібної купівлі – продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане - за місцем проживання фізичної особи – покупця або місце знаходженням юридичної особи-покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Отже, правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та відповідачем за своєю суттю є договором роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві. При укладенні договору сторонами погоджені умови цього договору відповідно до предмету, у тому числі стосовно вартості замовленого товару, внесення вартості товару. ОСОБА_1 виконані умови договору, а саме: суму у розмірі 5 000 грн. нею сплачено, та станом на 31.05.2019 заборгованості не має, що підтверджується товарним чеком який виданий відповідачем, однак відсутні підтвердження щодо сплати забудівником своєї частки вартості замовленого товару в розмірі 2500, 00 грн. відповідачу. Довідка від вказаного забудівника про оплату 2500 грн. відповідачу, за відсутності касового ордеру, акту прийому – передачі грошових коштів, квитанції про оплату вказаного товару у договорі, не є належним та допустимим доказом такої сплати. А тому у суда відсутні підстави вважати що тільки відповідач не виконав вчасно свого зобов`язання, оскільки згідно умов договору відповідач повинен виконати умови договору після сплати повної вартості товару яка обумовлена умовами договору, а саме у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень, однак у матеріалах справи містяться належні докази виконання своїх зобов`язань у повному обсязі тільки ОСОБА_1 , а щодо виконання зобов`язань покладених на забудівника такі докази відсутні. Проте суд враховує той факт, що споживач ОСОБА_1 виконала покладені не неї зобов`язання згідно вказаного договору, а не виконання забудівником та відповідачем частин зобов`язань які на них покладені умовами договору не залежить від її волі, що безпосередньо впливає на інтереси ОСОБА_1 , а відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу на покращення дверей від 31.05.2019 року та повернення ОСОБА_1 фактично сплачених нею коштів у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень підлягають до задоволення. Оскільки у суду відсутні підстави вважати що умови договору забудівником ТОВ «ФІЛ-БУД» виконані, тому і доводи позивача щодо невиконання тільки відповідачем умов договору є безпідставними. У відповідності до вказаного випливає, що посилання позивача на не виконання відповідачем умов договору не знайшло свого підтвердження, тому відповідно позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки не підлягають задоволенню.

В частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь споживача моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень, суд зазначає про таке.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Оскільки під час розгляду справи порушення зобов`язань відповідачем не доведено, тому позовна вимога про стягнення на користь споживача моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенні.

Згідно ч. 1 ст.141ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, часткове задоволення позову не впливає на розмір судового збору, а позивач звільнений від сплати судового збору то відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів – задовольнити частково.

Договір купівлі - продажу на покращення дверей від 31.05.2019 року укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_2 (ЄДПРОУ НОМЕР_2 ) – розірвати.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (ЄДПРОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) фактично сплачені нею грошові кошти у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (ЄДПРОУ НОМЕР_2 ) на користь на користь держави суму судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) гривень, 80 копійок.

В решті вимог позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а після чого, безпосередньо до апеляційного суду).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Тринчук