Рішення № 96287330, 14.04.2021, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1947/20

Провадження № 2/438/138/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 квітня 2021 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») подав до суду позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.01.2015 в розмірі 16885,34 грн станом на 28.10.2020 та судові витрати в розмірі 2102 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», підписав заяву б/н від 19.01.2015. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, становить договір про надання банківських послуг (далі - Договір). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується, що він був поінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Дія договору підтверджується також фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується з ч.2 ст.642 ЦК України, що також вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості. Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок з початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, відповідачу надано в користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 12500 грн. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, розрахованого в порядку, визначеному п.1.1.1.60 Договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. Станом на 28.10.2020 заборгованість відповідача становить 16885,34 грн, яка складається з: 13191,18 грн - заборгованість за простроченими тілом кредиту; 3694,16 грн -заборгованість за простроченими відсотками. На підставі наведеного позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді від 05.02.2021 відкрито провадження у справі. Враховуючи наявність відповідного клопотання представника позивача, розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Також роз`яснено сторонам строки подання клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження у справі з позовною заявою та доданими до неї документами, надіслану відповідачу за зареєстрованою адресою його проживання, відповідач отримав, що стверджується зворотнім поштовим повідомленням, відтак був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, правом на подачу відзиву не скористався, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, - сторони не викликались. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

У матеріалах справи також міститься клопотання представника позивача про огляд вебсайту. Зокрема, представник позивача, посилаючись на ч. 7 ст. 85 ЦПК України, просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному вебсайті АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням https://privatbank.ua.terms, для підтвердження дійсності їх відповідної редакції як такої, що діяла на день приєднання відповідача до відповідних Умов. Клопотання подано не в порядку забезпечення доказів.

Проте, звертаючись до суду з позовною заявою, представник позивача надав до суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що містить розділ 2.1.1, із зазначенням, що оригінал наявний у позивача. Враховуючи те, що представником позивача подано докази у справі безпосередньо до суду, - відсутні підстави для огляду вебсайту з метою встановлення та фіксування змісту наданих доказів.

Таким чином, у задоволенні клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про огляд вебсайту у вказаній цивільній справі суд відмовляє, оскільки представником позивача не наведено достатнього обґрунтування необхідності такого огляду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1, 2 ст.1069 ЦК України).

Згідно з ст.1050 та ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Суд установив, що 19 січня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З моменту укладення договору відповідачу видано кредитні картки, строк дії останньої - до листопада 2022 року, що стверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк». Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача: 04.07.2018 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн; з 14.07.2018 по 24.03.2020 його розмір неодноразово змінено в межах 0-12500 грн, з 03.04.2020 - 0,00 грн.

Судом встановлено, що позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.

Проте відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконував. Зокрема, з виписки про рух коштів за договором б/н станом на 30.10.2020 встановлено, що відповідач з моменту оформлення кредитної картки користувався нею, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, проте не вчасно та не в повному обсязі погашав заборгованість. У зв`язку з цим виникла заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту) в сумі 13191,18 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком, позивач нарахував відповідачу заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 28 жовтня 2020 року в загальному розмірі 16885,34 грн.

При цьому, Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) в розмірі 13191,18 грн, стягнути складові його повної вартості, зокрема, 3694,16 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Розглядаючи вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 19.01.2015, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім цього, у заяві відсутні відомості про те, який саме вид картки виявив бажання оформити відповідач.

У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті, Пам`яткою клієнта, Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині (про стягнення заборгованості за простроченими відсотками), в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг», що розміщені на сайті: https://privatbank.ua, на копію паспорту споживчого кредиту, як невід`ємні частини спірного договору.

Вказаними Витягами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника)і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

Проте надані позивачем суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису позичальника (відповідача). Витяг з Тарифів не містить відомостей про те, який саме вид кредитної картки, що вказаний у тарифах, був обраний відповідачем. Відтак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами відповідач ознайомився та погодився з такими, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.01.2015 шляхом підписання анкети-заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

У вказаному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин положення ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (19.01.2015) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Крім цього, суд зазначає, що долучена позивачем до матеріалів позову копія Паспорту споживчого кредиту, з якої вбачається, що вона підписана відповідачем (04.07.2018), яким визначено основні умови кредитування (у т.ч. збільшені процентні ставки, порядок повернення кредиту, відповідальність за неналежне виконання договору), не може слугувати підставою для повного задоволення позову, оскільки термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані та відповідно не є складовою частиною кредитного договору від 19.01.2015.

Крім цього, в Паспорті споживчого кредиту зазначена дата його підписання, яка здійснена з різницею більше 2,5 року після підписання заяви від 19.01.2015, а також відсутні будь-які ідентифікуючі дані щодо договору, який укладався між сторонами, що також не свідчить про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагають положення статей 3,627 ЦК України, так як підпис позичальника міститься лише після розділу, в якому він стверджує про отримання ним від банку всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації. Вказаний Паспорт споживчого кредиту не стосується кредитного договору б/н від 19.01.2015, заборгованість за яким позивач просить стягнути в даній справі. Тому такий доказ суд не вважає належним та допустимим.

Оскільки за положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд не приймає наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та копію Паспорту споживчого кредиту як підставу нарахування та стягнення прострочених відсотків у вказаному позивачем розмірі.

Відповідно нарахування суми заборгованості в частині прострочених відсотків слід вважати здійсненою без дотримання вимог закону та умов, погоджених з відповідачем.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Таким чином, у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками слід відмовити, оскільки позивач належним чином не обґрунтував позовні вимоги в цій частині та не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості вказаних позовних вимог.

При цьому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом (простроченим тілом кредиту) в розмірі 13191,18 грн, відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1642,13 грн, що були сплачені позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду, тобто пропорційно сумі задоволених позовних вимог (13191,18 х 2102 / 16885,34).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 19 січня 2015 року в розмірі 13191 гривні 34 копійок, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3694 гривень 16 копійок заборгованості за простроченими відсотками - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 1642 гривень 13 копійок.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя А.Т.Слиш