Рішення № 96287301, 15.04.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/1886/19

2/330/103/2021

"15" квітня 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Гусарової В.В.

при секретарі - Колєдаєвої Л.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Запорізької області - начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ТОВ «Техас 2016», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, суд

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

1.Позиція сторони позивача

Позов мотивовано наступним.

1.1.З`ясовано, що рішенням Кирилівської селищної ради від 02.08.2016 № 15 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2758 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони». Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 12.09.2016 за № 16398755.

1.2. 27.10.2016 р. між КП «Розвиток курорної зони» та фізичною особою- прідприємцем ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір № 27/10-1. У подальшому на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлю магазину загальною площею 143 ев.м.. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗП 141182951838 від 22.10.2018, згідно з якою визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації - магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв.м. Відповідно до п. 1 вищезазначеної декларації замовником будівництва є ОСОБА_1 . Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22.11.2018 № 136 об`єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

1.3. 06.12.2018 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв.м. , що розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715880323203.

1.4.Слід зазначити, що передача у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 відбулося з численними порушеннями норм чинного законодавства.

Так, за результатами розгляду справи № 908/1583/18 господарським судом Запорізької області було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим відноситься до земель водного фонду.

У свою чергу передача вказаної земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимога ст.ст. 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 у справі № 908/1583/18 позов заступника прокурора Запорізької області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 02.08.2016 № 15; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 на користь територіальної громади смт Кирилівка. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.( коментарій суду після рішення п.6.3)

1.5.Як зазначалось вище, рішенням Кирилівської селищної ради від 29.08.2016 № 15 КП «Розвиток курортної зони» надано у постійне користування спірну земельну ділянку для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

Статтею 375 Цивільного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

З листа Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 1001 вбачається, що Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова території здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень, під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Первинним етапом будівництва об`єктів є отримання замовником вихідних даних, а саме: містобудівних умов та обмежень.

Разом з цим, вбачається, що ОСОБА_1 у порушення норм ст.ст. 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 не отримував, що об`єктивно підтверджується листом Якимівської районної державної адміністрації від 05.06.2019 № 01-32/1041.

Частинами 1, 4 ст. 376 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що

не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, ОСОБА_1 збудував магазин (літ. «А-1») на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів. При цьому, з метою надання видимості законності будівництва вніс недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 від 22.10.2018.

Зокрема, у п. 13 Декларації № ЗП141182951838 «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» ОСОБА_1 вказав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 618148116 від 15.09.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1027163623203, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585.( коментар - вказав на підставі договору)

Разом з цим, у відповідності до ст.ст. 116, 118, 124, 125, 126 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 у власність або користування ОСОБА_1 (ФОП) не передавалась та не реєструвалась. В свою чергу, Кирилівська селищна рада свого дозволу на забудову земельної ділянки не надавала.

Статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 22 Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Разом з тим, не дивлячись на неодноразові листи прокуратури Запорізької області (від 29.11.2018 № 05/1-4621-18, від 04.02.2019 № 05/1-79вих.19, від22.05.2019 № 05/1-503вих.19) на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, останній перевірку щодо законності будівництва ОСОБА_1 не провів та заходів щодо скасування реєстрацію декларації не вжив. В свою чергу, Департамент обмежився направленням на адресу прокуратури Запорізької області лише листа від 03.06.2019 № 1008-1.15/293 про неможливість проведення перевірки. Зазначена бездіяльність державного органу стимулює юридичних та фізичних осіб до незаконної та безсистемної забудови узбережжя Азовського моря, натомість необхідність функціонування такої державної інституції як Державна архітектурно-будівельна інспекція України викликає обґрунтовані сумніви.

Відповідно до п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, декларація про готовність об`єкта до експлуатації є одним із документів на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна.

Слід зазначити, що первісна реєстрація (06.12.2018) права власності на об`єкти нерухомості - магазин (літ. «А-1») проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ЗП 1411182951838 від 22.10.2018.

Таким чином, магазин (літ. «А-1»),, які розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, вважається за думкою позивача, самочинно збудованою, а забудовником ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП 141182951838 внесено недостовірні відомості, тобто є підстави для ухвалення судового рішення про скасування реєстрації вищезазначеної декларації.

При цьому, самочинне будівництво ОСОБА_1 магазину на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності суперечить вимогам ст.ст. 59, 60, 62, 83, 84 Земельного кодексу України та ст.ст. 85. 88, 90 Водного кодексу України, порушує права власника земельної ділянки (забудова проведена без згоди та наявність будівлі на земельній ділянці обмежує вільне розпорядження власника нею) та права необмеженого кола інших осіб (фактично позбавляються на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною).

З урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудована сторожка, туалет підлягають знесенню ОСОБА_1 , тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво.

1.6.Також, з`ясовано, що рішенням учасника ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018 № 2 затверджено результати внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016». Зокрема, серед іншого майна, ОСОБА_1 внесено до статутного капіталу об`єкт нерухомості, який розташовано за адресою АДРЕСА_2 . Актом прийому - передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018 до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» були передані: 1) магазин (літ. «А-1»), який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) сторожка (літ. «А-1») та туалет (літ. «Б-1»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) сторожка (літ «А-1»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; 4) тимчасові споруди: А-1 (МАФ), Б-2 (МАФ), В-З (МАФ), Г-4 (МАФ), навіси: Д, Д-1, Д-2, Д-3, Д-4, Д-5, Д-6, Д-7, Д-8, Д-9, убиральня - У, басейн -№ 1, дерев`яне покриття (настил) - № 2.

Таким чином, право власності на магазин набуло ТОВ «Техас 2016», про що здійснено запис про право власності № 29541075 від 18.12.2018. Підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Техас 2016» слугував Акт прийому - передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018.( ухвала про закриття)

1.7.У подальшому ТОВ «Техас 2016» відчужило вищевказаний об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1015, посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А.

Враховуючи, що за думкою позивача, ОСОБА_1 набув право власності на магазин, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , незаконно (без отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки, не відповідності збудованого майна цільовому призначенню земельної ділянки, без дозволу власника на будівництво, шляхом внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації), у зв`язку з чим, послідуюче відчуження права власності на вказані об`єкти також , на його думку - є незаконним.

Окрім цього, як зазначалось вище, об`єкт нерухомості був збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що прямо суперечить вимогам ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного фонду України, у зв`язку з чим, зміст вищевказаних правочинів щодо відчуження права власності на такий об`єкт не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 Цивільного кодексу України).

1.8.Окрім цього, п. 2 рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 3 ОСОБА_2 передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

10.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, про що внесено до державного реєстру запис № 32022508 від 14.06.2019. Між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Прокурор зазначає, що передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 відбулась на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, тобто як власнику об`єктів нерухомого майна, без проведення земельних торгів.

При цьому здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 у справі № 908/1583/18 встановлено, що земельна ділянка площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 відноситься до земель водного фонду, перебуває в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та частково знаходиться в Утлюцькому лимані, та має обмежену мету використання. Господарським судом Запорізької області констатовані численні порушення вимог земельного та водного законодавства під час передачі у користування КП «Розвиток курортної зони» спірної земельної ділянки.

В свою чергу ланцюг дій щодо її незаконної забудови та подальшого неодноразового переоформлення прав на новозбудований об`єкт нерухомості, після постановлення судового рішення, з метою уникнення цивільної відповідальності, не можна вважати обґрунтованою підставою для отримання в оренду земельної ділянки водного фонду (пляжу) у порядку ст. 120 Земельного кодексу України.

Окрім цього, всупереч вимогам ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України Кирилівська селищна рада передала ОСОБА_2 в оренду спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, хоча у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі рекреаційного призначення, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

1.9. Також, Главою 21 Земельного кодексу України передбачено порядок продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

З аналізу норм, які викладені у Земельному кодексі України вбачається, що ОСОБА_2 ( за думкою позивача) могла набути право оренди на спірну земельну ділянку лише за результатами земельних торгів (аукціону). Натомість, придбавши незаконно збудований об`єкт нерухомості загальною площею 143 кв.м. (магазин), який не є об`єктом культурно-оздоровчого, рекреаційного, туристичного або спортивного призначення, або ж гідротехнічного та гідрометричного призначення), ОСОБА_2 на пільговій підставі безпідставно набула право користування земельною ділянкою площею 0,2758 га на узбережжі Азовського моря у межах пляжної зони.

Несанкціонована та хаотична забудова узбережжя моря фактично порушує гарантоване Конституцією України право кожного громадянина на вільний доступ до водного об`єкту, належний та безпечний відпочинок біля них. При цьому, будівництво об`єктів, які не призначені для відпочинку та лікування людей, безпосередньо у пляжній зоні знижує туристичну та інвестиційну привабливість смт Кирилівка, як курортного містечка.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. З ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 21 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України п. 2 рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 3 в частині передачі в оренду спірної земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, в свою чергу на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним, оскільки останні суперечать ст.ст. 58, 59, 60, 62, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та ст.ст. 85, 88, 90 Водного фонду України.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна особа із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Спірна земельна ділянка перебуває в межах смт. Кирилівка та у силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади смт Кирилівка, у зв`язку з чим має бути повернута ОСОБА_2 її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради.

1.10. Згідно з вимогами Податкового та Земельного кодексів України ставка податку за землю встановлювалася на рівні не більше 3% від нормативно-грошової оцінки землі. У разі ж передачі в оренду поза конкурсною процедурою - не більше 12% або могла перевищувати цей розмір за умови визначення орендаря на конкурсних засадах.

Вбачається, що ОСОБА_2 сплачує орендну плату в розмірі 3418,32 грн., що становить 4% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Такий розмір орендної плати для земельної ділянки площею 0,2758 га, розташованої на узбережжі Азовського моря, не є співмірним цілям та меті використання зазначеної категорії землі. Натомість, за умови проведення аукціону розмір орендної плати взагалі не обмежений жодною процентною ставкою.

Таким чином, дії відповідачів безпосередньо порушують як інтереси держави, так й інтереси територіальної громади смт Кирилівка.

1.11. В позові прокурор просить:

- Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації,що за класом

наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 22.10.2018 зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182951838 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715842223203).( вимога 1)

- Визнати недійсним акт прийома-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас2016» від 17.12.2018, в частині внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» майна у вигляді сторожки (літ. «А-1»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715842223203). (за вказаною вимогою провадження закрито на підставі ст. 255 ч.1 п.1 ЦПК України)

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715842223203).( вимога 2)

- Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт - магазин (літ. «А-1») загальною площею 143 кв.м., якій розташована на земельній ділянці площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 за адресою АДРЕСА_2 .( вимога 3 )

- Визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.06.2019 № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .( вимога 4 )

- Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585 від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 32022508).( вимога 5 )

- Зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0585, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .( вимога 6)

- Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового

збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2689,40 грн.

- Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2689,40 грн.

- Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» на користь прокуратури Запорізькоїобластікошти, витрачені у 2019 році на сплату судовогозбору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2689,40 грн.

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2019році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2689,40 грн.

- Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь прокуратури Запорізької області кошти,витрачені у 2019 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2689,40 грн.

18.11.2020 р. до Якимівського районного суду Запорізької області надійшли письмові

пояснення представника позивача ( а.с.79-85 том2) а фактично представник позивача змінив позовні вимоги, так як вони були подані суду як письмові пояснення піся закінчення підгтовчого провадження, суд не бере їх до уваги.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав повністю з підстав, визначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

2.Позиція сторони відповідача - Кирилівської селищної ради

Відповідач Кирилівська селищна рада надала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, мотивуючи свою позицію наступним.

Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області не погоджується з п. 5., п. 6 позовних вимог, вважає що оспорюване рішення Кирилівської селищної ради та договір оренди земельної ділянки відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Проведення реформи з децентралізації визначає, що територіальні громади та їхні органи мають отримати реальну свободу у вирішенні власних питань і в частині розпорядження земельними ресурсами, і в частині управління фінансами, економічного розвитку, самостійного визначення містобудівної політики.

З огляду на зазначене, представництво прокурором інтересів держави у даній справі - є непідтвердженим, а по суті - спробою нав`язати територіальній громаді думку прокурора щодо розпорядження землями громади.

Згідно до п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно до статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до положень статей 122, 123 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч.1 п.2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

Тобто рішення сесії Кирилівської селищної ради №3 від 06.06.2019 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 » було прийнято у відповідності до всіх норм чинного законодавства, а припущення та домисли прокурора є безпідставними.

Також, сумнівною є підстава вважати, що дана цивільна справа зачіпає державні інтереси та вимагає втручання прокурора у захист інтересів громади, яка сама прийняла оскаржуване рушення.

Стосовно договору оренди землі від 10.06.2019 року укладеного між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 та в подальшому зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.06.2019 року номер запису про інше речове право: 32022508 згідно з чинним законодавством, прокурор посилається на те, що зазначений

договір не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, тому це є підставою його недійсності у відповідності до статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Прокурор наполягає на тому, що договір оренди за своїм змістом суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, оскільки укладений на підставі рішення Кирилівської селищної ради №3 від 06.06.2019 року, яке оскаржується прокурором як незаконне, а також порушує вимоги земельного та водного законодавства щодо можливості надання в оренду земельних ділянок.

Згідно ч.3 ст. 85 Водного кодексу України передбачено, що користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Проте, згідно з приписами статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» та приписами ст. 93 ЗК України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору.

За своїм змістом договір оренди від 10.06.2019 року повністю відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі» та нормам глави 58 ЦК України.

Зазначений договір був укладений на виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки в оренду.

Згідно статті 228 ЦК У країни та п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається,

що у даному випадку підлягає з`ясуванню питання щодо наявності умислу у однієї чи у обох сторін такого правочину.

Однак, посилаючись на явні, на думку прокурора, порушення земельного та водного законодавства Кирилівською селищною радою при прийнятті рішення про передання спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 , прокурор не зазначає щодо наявності умислу на спричинення шкоди інтересам держави або суспільства, не наводить доказів з приводу застосування передбачених законодавством заходів до винних осіб.

Отже, на підставі вище викладеного Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області вважає позовні вимоги першого заступника прокурора Запорізької області не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

3.Позиція сторони відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Сторона відповідача була належним чином повідомлена про розгляд справи, отримувала позов з додатками, про що в матеріалах справи маються поштові повідомлення, була викликана на всі судові засіданні належним чином, однак представник ДАБІ до суду не з`явився, відзиву на позов не подав, суд ухвалив слухати справу без участі преджставника відповідача ..

4.Позиції сторін, які були висловлені у судовому засіданні :

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити, вважала доводи інших сторін несуттєвими.

Представник відповідача - Кирилівської селищної ради до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, письмово подав відзив на позовну заяву, яка була зазначена вище,ранівше подавав заяву про розгляд справи за його відсутністю і врахувати відзив ( а.с.188 том1) суд ухвалив слухати справу без вказанного прдставника.

Представник Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, суд ухвалив слухати справу без вказанного представника.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ТОВ «Техас» заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, вказував на безпідставність позовних вимог та відсутність підстав у прокурора подавати вказаний позов, вважав, що укладення договору купівлі-продажу, договору оренди, прийняття рішення Кирилівської селищної ради повністю відповідають діючому законодавству.

5. Під час судового засідання були вивчені наступні докази по справі :

ТОМ 1

- рішення господарського суду Запорізької області від 07.12.2018 у справі № 908/1583/18 (а.с.23-32)

- лист Якимівської районної державної адміністрації від 05.06.2019 № 01-32/1041 (а.с.33)

- рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 3 (а.с.34-36)

- лист Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 1001 (а.с.37)

- лист Кирилівської селищної ради від 20.06.2019 № 1011 (а.с.38)

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків(відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 22.10.2018№ 141182951838 (а.с.39-42)

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме мато та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.07.2019 № 172765687 (а.с.43-44)

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме мато та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.05.2019 № 168493418 (а.с.45)

- лист прокуратури Запорізької області від 29.11.2018 № 05/1-4621-18 (а.с.46-48)

- лист прокуратури Запорізької області від 04.02.2019№ 05/1-79вих.19 (а.с.49)

- лист прокуратури Запорізької області від 22.05.2019 №05/1-503вих. 19 (а.с.50)

- лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 08.02.2019 № 1008-23.3/432, інформація департаменту (а.с.51-55)

- лист Якимівської районної державної адміністрації від 03.07.2019 № 01-32/1210 (а.с.56)

- рішення виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22.11.2018 № 136 (а.с.57)

- рішення учасника ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018 № 2 (а.с.58-60)

- акт прийома-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від17.12.2018 (а.с.61)

- договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.05.2019 № 1016 (а.с.62-63)

- технічний паспорт ( а.с.64-68)

- договір оренди землі від 10.06.2019 з додатками (а.с.69-73)

- детальна інформація про юридичну особу - «Техас 2016» ( витяг з ЄРДПОУ)(а.с.75-78

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 95-97)

- відзив на позовну заяву Кирилівської селищної ради ( а.с.146-147)

- відповідь на відзив ( а.с.161-163)

ТОМ 2

- акт обстеження земельної ділянки ( а.с.107)

- скріншот з сайту Кирилівської селищної ради щодо розроблення генерального плану та меж прибрежно-захисної смуги, та їх схвалення на громадських слуханнях.Відповідно до зазначеного проекту, земельна ділянка, що є предметом позову не розташована в межах прибрежно-захисної смуги, а знаходиться за її межами.

6.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, а також мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

6.1. Щодо позиції відповідачів про те, що прокурор не має повноважень для подачі вказаного позову суд зазначає на наступне :

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній заяві обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах 3 і 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-ІV від 19.06.03, здійснення державного контролю за використанням та

охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 15 (зі змінами та доповненнями), центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в т.ч. в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Умовами п. 5-1 вказаного Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначено і статтями 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Однак, вказаний Закон та Положення не наділяють Держгеокадастр України та його органи повноваженнями звертатися до суду із позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з питань розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Таким чином, враховуючи відсутність у органу, до компетенції якого віднесено контроль за дотриманням земельного законодавства, повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, прокурор самостійно звернувся з позовом в інтересах держави.

Підставою для представництва інтересів держави в даній справі прокурор вказує порушення інтересів держави та територіальної громади смт Кирилівка при розпорядженні землями водного фонду. Інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором..

6.2.Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 02.08.16 № 15 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», селищною радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2758 га з кадастровим № 2320355400:11:001:0585 для

розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних рішень КП "Розвиток курортної зони" було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2758 га, кадастровий № 2320355400:11:001:0457 (розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено запис № 16398755 від 12.09.2016.

27.10.16 між КП "Розвиток курортної зони" ( Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( Інвестор) укладено інвестиційний договір № 27/10-01.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору, за даним договором Інвестор зобов`язується профінансувати та виконати на земельній ділянці площею 0,2758 га будівельно-монтажні роботи - «Роботи Замовника» - зведення на підставі дозвільної та проектної документації планових об`єктів нерухомості, введення в експлуатацію від свого імені закінчених будівельних об`єктів, придбання та встановлення необхідного обладнання для об`єктів будівництва та інфраструктури, огородження ділянки, підключення планових об`єктів нерухомості до створеної інфраструктури. На початку будівельних робіт Замовник погоджує та видає Інвестору вихідні архітектурні та планувальні рішення будівництва планових об`єктів нерухомості, згідно відповідних Додатків, яких Інвестор зобов`язаний дотримуватись при виконанні робіт Інвестора (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та ін.).

Згідно з п. 2.3. Договору, закінчені будівництвом об`єкти є власністю Інвестора та використовуються Інвестором. Порядок подальших взаємовідносин сторін визначається договором.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання його сторонами.

Вказані обставини зазначені судом відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 21.03.2019 р. по справі № 908/1583/18, бо позивач, не дивлячись на те, що в позові було зазначено про передачу рішенням Кирилівської селищної ради земельної ділянки, що є предметом позову у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» та подальшу забудову вказаної ділянки ФОП ОСОБА_1 , відповідних доказів до суду ( рішення Кирилівської селищної ради № 15 від 02.08.2016 р.,статут КП «Розвиток курортної зони», інвестиційний договір) для огляду та аналізу судові не надав ( хоча вказані докази мались у позивача, так як вони надавались для розгляду господарському суду). ( а.с. 23-32)

6.3. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлю магазину. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗП 141182951838 від 22.10.2018, згідно з якою визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації - магазину(літ. «А-1») загальною площею 143 кв.м. . Відповідно до п. 2 вищезазначеної декларації замовником будівництва є ОСОБА_1 ( а.с.39)

Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради від 22.11.2018 № 136 об`єкту нерухомості, який розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0585, присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .( а.с.57)

Щодо порушень при передачі земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», суд вважає, що не може перевіряти вказані підстави ( бо вони виходять за межі позову), а посилання прокурора на те, що вказані порушення були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 р. по справі № 908/1583/18 не мають значення для розгляду вказаного позову, бо у судовому засіданні встановлено, що при укладенні договору оренди між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 між сторонами укладався акт передачі земельної ділянки ( що є предметом

позову), тобто до цього фактично земельна ділянка була передана Кирилівській селищній раді, а рішення господарського суду в цій частині виконано.

При цьому прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянки знаходиться на відстані 259,36 м та 253,52 м від урізу води Азовського моря , а з Утлюкським лиманом межує в деяких точках, в деяких точках межі сівпадають. Вказані обставини можуть бути вважатися встановленими вищевказаним рішенням господарського суду на підставі ст. 82 ч.4 ЦПК України. ( п.п.1.1.-1.4.рішення).

При цьому відповідно до ч.7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, яка дана певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду, а тому суд вважає, що йому необхідно проаналізувати всі підстави позову з метою надання своєї правової оцінки.

6.4. Прокурор зазначає, що відповідач побудував вказаний магазин без дозволу Кирилівської селищної ради, окрім того не отримував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Однак позивач не навів судові підстав, що ОСОБА_1 повинен був це робити, бо на момент будівництва магазину не був землекористувачем ( а було КП «Розвиток курортної зони»). Крім того, земельна ділянка надавалась КП «Розвиток курортної зони» , як стверджує позивач «без права капітальної забудови», при цьому не навів судові переконливих аргументів, на те, що магазин є капітальною забудовою ( враховуючі, що поняття капітальної забудови в законодавстві не визначено, а відповідно до декларації магазин відноситься до об`єктів з незначними наслідками.).

Позивач посилається на положення ст. 376 ч.1,4 ЦК України та вважає, що будова вказаного магазину є самочинним будівництвом, бо магазин був побудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу чи затвердженого проекту, а також власник земельної ділянки заперечував проти цього будівництва ( роблячи такі висновки з листа селищної ради про те, що дозвіл на будівництво не надавався). Однак, вивчення декларації про готовність до експлуатації об`єкту показало, що: магазин будувався на підставі проекту ПП «Мертель»; право користування земельної ділянкою було зазначено на підставі інвестиційного договору, та договору про право користування земельною ділянкою між Кирилівською селищною радою та КП «Розвиток курортної зони» ( який на той час ніким не оскаржувався). Крім того, відповідно до позиції відповідача - Кирилівської селищної ради, який не визнає позовні вимоги, суд вважає, що будівництво магазину не можна вважати самочинно збудованим.

Доказів обмеження вільного розпорядження вказаною ділянкою власником земельної ділянки або фактичного позбавлення на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною суду надано не було.

6.5.Щодо вимоги скасування реєстрації декларації про готовність об`єкту до експлуатації, суд зазначає, що Верховний суд у складі колегії суддів господарського суду в постанові від 12 червня 2019 р. по справі № 916/1986/18 зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, і як наслідок, вимоги в частині скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації задоволенню не підлягають.

6.6. За підставою п.1.6 позовних вимог, суд не розглядає вказані підставі, бо в цій частині провадження по справі було закрито в зв`язку з непідсудністю. ( а.с. 17 том 2 )

Щодо «несанкціонованої та хаотичної забудови узбережжя моря» суд не вважає за можливе розглядати таку підставу, бо вона носить оціночний характер та не стосується предмету позову.

6.7. Щодо підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеному між ТОВ «Техас 2016» та ОСОБА_2 суд не знайшов підстав для задоволення позову в цій частині, бо договір укладено з дотримання вимог діючого законодавства, незаконності володіння ТОВ «Техас 2016» вказаним майном не встановлено, крім того, на момент укладення договору, майно ТОВ «Техас 2016» знаходилось на земельній ділянці, яка за договором оренди знаходилась в користуванні ТОВ «Техас 2016», доказів визнання недійсності вказаного договору судові не надано.

6.8. Щодо підстав визнання недійсним договору оренди, що укладений між Кирилівської селищної радою та ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування відповідного рішення Кирилівської селищної ради , то суд дійшов висновку про те, що за вказаними підставами позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв`язку з наступним ( п.1.8, 1.9. рішення):

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 набула правомірно право власності на нерухоме майно, що мається на земельній ділянці, яка є предметом позову. ОСОБА_2 як власник вказаного майна на підставі ст. 120 ЗК України звернулась до Кирилівської селищної ради с заявою про укладення договору оренди земельної ділянки. Кирилівська с/р як власник земельної ділянки уклала договір оренди земельної ділянки з власником нерухомого майна на підставі відповідного рішення Кирилівської селищної ради.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України та ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 84 Земельного кодексу України заборонено передавати їх у приватну власність.

Частиною 3 ст. 60 ЗК України унормовано, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Верховним Судом України в своїй постанові від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14 (як і в інших аналогічних справах № 6-193цс14 від 17.12.2014, № 6-175цс14 від 19.11.2014, № 6-179ц1с4 від 12.11.2014, № 915/1228/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13, № 915/1223/13, № 905/6025/13 від 09.11.2014, № 6-171 цс14 від 05.11.2014, № 915/1223/13 (3-41гс14) від 02.09.2014) зазначено, що у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення в натурі меж щодо прибережних захисних смуг, збереження водних об`єктів має бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.

Таким чином, віднесення земельної ділянки до такої, що розташована у межах прибережної захисної смуги (статті 58, 60 ЗК України), може підтверджуватися не тільки відповідною землевпорядною документацією, а й шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 та Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ВК України, в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно пункту 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення

господарської діяльності в них (затв. постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.96) на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови..

Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок (затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.04 № 434 (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Крім того, судом до уваги береться загальновідома обставина ( про яку було повідомлено на офіційному сайті Кирилівської селищної ради) про те, що Генеральний план Кирилівки з межами прибрежно-захисної смуги 21 грудня 2020 р. пройшов громадські слухання, під час якого було проголосовано за його схвалення та на теперішній час вказаний план направлений на погодження у відповідні обласні органи. При цьому разом з вказаним повідомленням були був розміщений проект генерального плану, відповідно до якого земельна ділянка, що є предметом позову не знаходиться в межах прибрежно-захисної смуги ( том 2 а.с.193-195)

Тобто, судом зроблено висновок про те, що з урахуванням того, враховуючи що магазину, який є предметом позову присвоєно поштова адреса, відповідно вона знаходиться в межах населеного пункту, а тому не дивлячись на те, що прибережна захисна смуга встановлюється за загальним правилом 2 км від урізу води, прибережна захисна смуга у даному випадку повинна встановлюватись з урахуванням існуючих конкретних умов забудови.( що підтверджено розроблений генеральним планом, якій на теперішній час проходить стадії затвердження)

Щодо нібито надання земельної ділянки з порушенням цільового призначення, суд зауважує, що чинним законодавством встановлений особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність, надання їх у постійне користування та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у т.ч. рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Відповідно до укладеного договору між Кирилівської селищною радою та ОСОБА_2 ( п.15) ( а.с.69-73) земельна ділянка, що є предметом позову передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. При цьому відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 21.10.12020 р. ( а.с.107 том 2 ), на вказаній

земельній ділянці розташований магазин, який використовуються за цільовим призначенням.

Щодо порушення режиму пляжної 100 метрової зони ( частина земельної ділянки виходить, як встановлено господарським судом до Утлюкського лиману), то треба зазначити, що прокурором не надано жодного доказу, що об`єкт нерухомості ( що є предметом позову) знаходиться на пляжній зоні.

Щодо малого ( за думкою позивача), розміру орендної плати, то сам позивач зазначає, що передбачений розмір орендної плати відповідає діючому законодавству, а тому порушення у даному випадку - це тільки припущення позивача та вказаний розмір, сторони договору, дотримуючись вимог закону, визначають самостійно, в противному випадку буде порушено право сторін на вільне укладення договору, яке передбачено ст. 627 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність у даному разі підстав для задоволення вимог прокурора, тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст. 14 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 59 Земельного Кодексу України, ст. 88 ,89,85,90Водного кодексу України, , ст. 376ч.1,2,215 ч.1, 203 ч.1 ЦК України, ст. 26 п. 34, ч.5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування», постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», Рішенням Конституційний Суд України від 16.04.2009 року №7-рп/2009, ст. 3,12,13,81 ч.1,82 ч.4,7, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив :

В позові першого заступника прокурора Запорізької області - начальника управління нагляду у кримінальному провадженні (місце знаходження: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057 код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (місце знаходження: Україна, Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Калініна 67, ЄДРПОУ 25489968), ОСОБА_1 (місце проживання: Україна, Запорізька область, смт. Кирилівка Запорізької області, ІПН: НОМЕР_1 ), ТОВ «Техас 2016» ( смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області вул. Калініна б.110, 72563, код ЄРДПОУ 40786678), Державної архітектурно-будівельної інспекції України ( бульвар Лесі Українки,26 м. Київ, 01133, код ЄРДПОУ 37471912), ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_5 , код НОМЕР_2 ) про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя :