Постанова № 9628709, 06.11.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06.11.2007 р. № 11/43

За позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доДочірньої компанії «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз»

про стягнення 12 889886,61 грн.

Суддя Винокуров К.С.

Секретар судового засідання Давиденко Д.В.

Представники:

від позивача Поліщук С.А. (довіреність № 04-02/2 від 10.01.2007 р.);

від відповідача Белячкова О.В. (довіреність № 2-25 від 23.01.2007 р.)

Овдіна Ю.Б. (довіреність № 2-14 від 28.12.2006 р.) На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.11.2007 о 12 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.11.2007 о 16 год. 20 хв., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі 12452793 грн. 33 коп. та пені у сумі 437093,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХII для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 вказаного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Позивач зазначає, що у 2006 році Дочірня компанія «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»у відповідності до наведених положень законодавства мала працевлаштувати 1141 інваліда, проте працевлаштував 688. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у Дочірній компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»становить 27 489,61 грн. Отже, оскільки у Відповідача не було створено 453 робочих місць для інвалідів й відповідно не працевлаштоване, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 12452793,33 грн.

З урахуванням вищезазначеного Позивач стверджує, що заявлена у позові сума підлягала сплаті Відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Оскільки Відповідачем у визначений законом термін цього зроблено не було, то за таких обставин Позивач просить суд стягнути вказану суму у примусовому порядку разом з нарахованою пенею за прострочення платежу.

Відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що ним було надано інформацію, яка необхідна для працевлаштування інвалідів у відповідні центри зайнятості та працевлаштування інвалідів та вказав на те, що ним виконано норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: обовязок по створенню робочих місць, і жодному інваліду не було відмовлено у працевлаштуванні, тому нарахування та стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць інвалідів є неправомірним.

Ухвалою від 17.09.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 17.10.2007 року. В судовому засіданні 17.10.2007 року було оголошено перерву до 06.11.2007 р.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314 (чинне на момент спірних правовідносин), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 та Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434.

Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).

Статтею 20 Закону встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частинами 3 та 4 статті 20 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).

Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту Дочірньої компанії «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз»про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (копія в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 28 517 осіб. Водночас у вказаному звіті у рядку за кодом 02 зазначено, що підприємством працевлаштоване 688 інвалідів, в той час, коли вказана чисельність інвалідів, які повинні працювати згідно нормативу 1140 осіб. У рядку за кодом 05 звіту зазначений розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 27489,6 грн. При цьому у рядку за кодом 06 даного звіту підприємством самостійно не визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів.

Як підтверджується матеріалами справи і поданим розрахунком Позивача, у 2006 році Дочірня компанія «Укртрансгаз НАК «Нафтогаз» відповідно до наведених положень законодавства мало створити 1141 робоче місце (із розрахунку 4% нормативу, де 28517 осіб - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, кількість дорівнює 1140,68, тобто 1141 особа) із них працевлаштоване 688 інвалідів. Відповідач за вказаний період не працевлаштував 453 інваліда.

Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсоткового нормативу в товаристві - 1141 особа.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що обовязок по працевлаштуванню інвалідів не покладений на субєктів господарювання усіх форм власності, які використовують найману працю. При цьому Відповідач посилається на норми Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів»№ 314 від 03.05.1995 р., яка діяла до прийняття постанови від 31.01.2007 р. Відповідач підтверджує надання звітів до органів працевлаштування інвалідів, а також виключає випадки відмови відповідача та його структурних підрозділів у працевлаштуванні інвалідів, які безпосередньо звертались до Відповідача..

Викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву підстави заперечень не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтування для відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 Положення про організацію робочих місць інваліда та працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 (надалі Положення № 314), норми якого регулювали відносини з приводу працевлаштування інвалідів у 2006 році, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно пункту 5 Положення № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Законодавцем чітко та в імперативній формі встановлено норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Таким чином, незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити відповідно до вимог законодавства робоче місце для інваліда та ввести його в дію шляхом працевлаштування інваліда, тоді воно сплачує штрафну санкцію до Державного бюджету України. Штрафна санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер, а тому підприємство (обєднання), установа чи організація у випадку невиконання встановленого законодавством нормативу повинна сплатити певну суму до Державного бюджету України.

Як зазначалось вище, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Крім того, Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом., тоді як Дочірня компанія «Укртрансгаз»є підприємством, де умови праці за своїм характером є важкими та повязані зі здійсненням робіт з підвищеною небезпекою.

Проте Відповідачем не зазначені відповідні норми чинного законодавства, які звільняють підприємство із шкідливими та небезпечними умовами праці від обовязку виконати норматив по створенню робочих місць з подальшим працевлаштуванням інвалідів. Одночасно з цим, таким твердженням Відповідача суперечить ще і той факт, що у компанії вже працевлаштоване 688 осіб, яким встановлена інвалідність та для них створені робочі місця із звичайними умовами праці.

Щодо посилання Відповідача на відсутність випадку відмови у працевлаштуванні, то слід зазначити, що пунктом 3 ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення»передбачений штраф за відмову у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у п. 1 цієї статті, зокрема, інвалідів. Таким чином, законодавцем відокремлена відповідальність за відмову у прийомі на роботу інвалідів і за невиконання нормативу, встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати у Дочірній компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»становить 27 489 грн. 61 коп.

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу 453 робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 12452 793 грн. 33 коп.

Відповідно до пункту 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з розрахунком поданим Позивачем з Відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 437093,28 грн. за порушення терміну сплати штрафних санкцій.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, р/р 26009001200004 в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Київського міського відділення соціального захисту інвалідів до доходної частини Державного бюджету України (р/р 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код призначення платежу 50070000;01, код ЄДРПОУ 24262621) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у розмірі 12452 793 грн. 33 коп. (дванадцять мільйонів чотириста пятдесят дві тисячі сімсот девяносто три гривні 33 копійок) та пеню в розмірі 437093,28 (чотириста тридцять сім тисяч девяносто три гривні 28 копійки).

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Винокуров К.С.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 09.11.2007.