Рішення № 96286410, 05.04.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.04.2021

Справа № 937/9116/20 2/937/1001/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«05» квітня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини, в якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Сімферополь, Автономної Республіки Крим, з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовано тим, що з 02.06.2012 року по 30.05.2019 року позивач перебувала у шлюбі з відповідачем. 30.05.2019 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду шлюб було розірвано. Після чого сторони почали мешкати окремо. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дитина - донька ОСОБА_3 . Судовим рішенням не було вирішено питання про те, з ким залишиться проживати дитина після розірвання шлюбу. До теперішнього часу сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини, яка не досягла десяти років. В теперішній час дитина проживає разом з позивачем. Позивач повністю виховує доньку, опікуюся інтересами і потребами дитини, слідкує за розвитком та здоров`ям доньки. Відповідач неодноразово наполягав, щоб дитина проживала разом із ним, в зв?язку із чим, між сторонами постійно виникають суперечки з цього питання, що впливає на фізичний та психологічний стан дитини. В зв?язку із чим позивач вимушена звернутись до суду.

У судове засідання позивач та її представник - адвокат Рабушко В.С. не з`явились, від представника позивача надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає, просить ухвали рішення по суті у підготовчому засіданні.

Відповідач у судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що заява підлягає повному задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.06.2012 року між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 282 (а.с.8).

Від даного шлюбу сторони мають дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1491 (а.с.6).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 30.05.2019 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 02.07.2019 року (а.с.9).

Згідно довідки, завіреної директором ТОВ ПБК «АКВІ-БУД» 24.11.2020 року №4032 ОСОБА_1 , 12.08.1991 року та ОСОБА_3 , 08.11.2012 року мешкають разом однією сім?єю (а.с.7).

Згідно характеристики з місця проживання від 07.12.2020 року, виданої старшою по будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 з 2002 року. Вказана квартира на праві власності належить матері позивача - ОСОБА_4 , 1962 року народження. ОСОБА_3 , 2012 року народження мешкає разом з матір?ю. Мати весь вільний час приділяє дитині, зарекомендувала себе як турботлива мати, дитина завжди охайна, ввічлива та доброзичлива (а.с.10).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.16-17).

ОСОБА_4 є матір?ю позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.21).

Згідно довідки, виданої директором НВК №16 ММР ЗО від 03.12.2020 року №157 ОСОБА_3 в 2020-2021 році навчається у 2-А класі НВК №16 ММР ЗО (а.с.11).

В матеріалах справи також маються позитивні характеристики на ОСОБА_3 від класного керівника дитячої школи мистецтв ММР ЗО та зі школи з вивчення англійської мови Underground language school (а.с.12-13).

Вирішуючи питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд виходить з наступного:

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей (ст. 141 СК України).

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 18.03.2021 року №64/4 затверджено висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 10.03.2021 року, керуючись інтересами дитини, згідно зі ст. ст. 19, 141, 160, 161 СК України, орган опіки та піклування - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області не має підстав не підтримувати позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір?ю.

Крім того, від відповідача надійшла заява, відповідно до якої він повністю визнає позовні вимоги.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом не встановлено, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому відмовляти у прийнятті визнання відповідачем позову, суд підстав не вбачає (ч.4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, проаналізувавши вищевикладені норми матеріального права, враховуючи думку обох батьків, зокрема, визнання позову відповідачем, виходячи із найкращих інтересів дитини, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Сімферополь, Автономної Республіки Крим, з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись, ст. 19,161 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 23, 76-81, 83, 89, 197, 200, 247, 258-264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, за участю третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області - задовольнити у повному обсязі.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в місті Сімферополь, Автономної Республіки Крим, з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, адреса місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, 5.

Повне судове рішення складено 15 квітня 2021 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області : А.В. Сметаніна