Ухвала суду № 96286221, 15.04.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5493/19

1-кп/206/35/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря Дерця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно чи заборони вчиняти будь-які дії, що належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 по кримінальному провадженню під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

15.04.2021 до канцелярії суду надійшло письмове клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно чи заборони вчиняти будь-які дії, яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 по вказаному кримінальному провадженню.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ним на досудовому розслідуванні було подану позовну заяву від 28.08.2019 до Самарського районного суду через слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Проскурнікова С.А. в якій він просив суд стягнути з підозрюваного ( обвинуваченого) ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 6845 гривень та моральну шкоду в розмірі 600 000 гривень, крім того понесені судові витрати у сумі 3150 гривень. Проте слідчим не було вжито заходів для забезпечення поданого ним цивільного позову, шляхом накладення арешту на майно або забороною вчинення певних дій. Під час судового розгляду за його клопотанням була проведена судова психологічна експертиза для встановлення обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), які він зазнав від дій обвинуваченого ОСОБА_2 , характер немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо), розміру шкоди та психічного стану. Відповідно до висновку експертизи №19/104-19/103 від 30.06.2020 року розмір грошової компенсації може становити 0;162;324;486;648 мінімальних заробітних плат. Так, 18.08.2020 до Самарського районного суду була подана позовна заява (уточнююча), яка ґрунтується, відповідно до висновку експерта, виходячи з причинених йому моральних страждань внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_2 , які є суттєвими та вважаю повинно становити, згідно коефіцієнта 324, що в перерахунку дорівнює - 1 530 252 гривень (моральна шкода), матеріальні збитки - 6845 гривень, судові витрати – 3150 гривень. Відповідно до висновку СМЕ №1464 в результаті оперативного втручання було здійснено видалення катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи. Виявлені тілесні ушкодження спричиненні від дії тупого твердого предмету за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до стійкої втрати працездатності не менше ніж на одну третину ( понад 33%). На теперішній час обвинувачений ОСОБА_2 змінив своє ставлення до обставин нанесення тілесних ушкоджень йому як потерпілому, відмовляється свідчити у суді для встановлення істини по справі, про що ще раз свідчить, що обвинувачений не тільки не визнає своєї вини а і заперечує сам факт нанесення тілесних ушкоджень, що підтверджує, саме показання його на слідчому експерименту, таким чином намагається уникнути кримінальної відповідальності і тому є достатні дані та обставини вважати, що є суттєвий ризик ухилення від відшкодування матеріальної, моральної та судових витрат потерпілому у зв`язку з позицією яку зайняв обвинувачений та його захисники. Враховуючи зазначене, вважав за необхідне вжити всіх можливих заходів для збереження майна, що належить обвинуваченому ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на праві власності так як вказане майно в повній мірі спів розмірне вартості майна, з розміром спричиненої йому шкоди від дій обвинуваченого. Факт належності майна обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №251458066 від 06.04.2021.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, повідомлені про час. Дату та місце судового засідання, про що свідчать наявні телефонограми в матеріалах справи. Неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду вказаного клопотання.

Суд, вивчивши клопотання потерпілого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження дійшов до наступного висновку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, одним із видів забезпечення позову є накладенням арешту на майно, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України, встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна у розумінні частини 2 статті 170 КПК України є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, повинен врахувати достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні потерпілого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки, згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в своєму клопотанні, не навів належних та переконливих доказів намагання обвинуваченим ОСОБА_2 уникнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди та судових витрат, потерпілому, а доводи останнього з цього приводу фактично зводяться до не погодження із зайнятою позицією обвинуваченого ОСОБА_2 під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Крім того, матеріали вказаного клопотання не містять будь-яких відомостей про наміри обвинуваченого ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з належним майном останнього, на яке потерпілий ОСОБА_1 просить накласти арешт чи заборону вчиняти будь які дії.

Враховуючи викладене, суд, вважає, що клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно чи заборони вчиняти будь-які дії, що належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню, оскільки потерпілим не наведено достатніх доказів, що не вжиття вказаного заходу забезпечення позову істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду в частині вирішення питання, щодо розгляду цивільного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 132, 170, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно чи заборони вчиняти будь-які дії, що належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 , по кримінальному провадженню під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Поштаренко