Ухвала суду № 96284305, 15.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/932/2545/20

Провадження № 1кп/201/235/2021

УХВАЛА

15 квітня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П. за участі секретаря судового засідання Кірюшині Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12019040030002329 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Онішко Я.А.

обвинувачені ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

захисники Мисечко К.О.

Латанський В.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачених у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. Відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обрано найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого завершується.

В судовому засіданні судом, на виконання вимог ст. 331 КПК України, поставлено питання доцільності продовження цих строків на що прокурор просив продовжити запобіжний захід відносно кожного з обвинувачених посилаючись на те, що встановлені судом раніше ризики не зменшились, з часу останнього вирішення питання про продовження строків тримання під вартою. Більш того, з`явився новий ризик впливу на потерпілу, про що остання сама заявила суду і цей ризик є доволі суттєвим. Обвинувачені раніше судимі за корисливі злочини і обвинувачуються у вчиненні нових особливо тяжких злочинів, вчинених у складі організованої групи з розподілом ролей, не мають офіційного заробітку, обвинувачуються у інших кримінальних провадженнях у ряді злочинів, в тому числі ОСОБА_1 у спробі втечі з-під варти, що свідчить про наявність ризику вчинення нових злочинів та ризику уникнення суду, так як обвинувачення в особливо тяжкому злочині і в сукупності з відсутністю міцних соціальних зав`язків, може спонукати обвинувачених уникнути суду. Інші запобіжні заходи не зможуть нівелювати ці ризики, а тому прокурор просив продовжити строк тримання під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заперечували проти продовження строків тримання під вартою. Вказали, що прокурор перекручує факти, так як вони мають міцні соціальні зв`язки, вони мають цивільних дружин і малолітніх дітей, працювали до затримання. Наявність інших кримінальних проваджень не свідчить про наявність ризиків, так як жодного вироку не ухвалено. Що стосується ризику тиску на потерпілу то він не обґрунтований, так як потерпіла не говорила про те, що неї був тиск. Більш того, висунуте обвинувачення очевидно необґрунтоване, що видно з досліджених судом доказів, а тому просили змінити запобіжний захід на більш м`який.

Захисник заперечував проти продовження строків тримання під вартою обвинувачених посилаючись на те, що всі докази сторони обвинувачення дослідженні, а отже ризик впливу на будь-якого відсутній, тим паче, що потерпіла не говорила про те, що саме обвинувачені впливають на неї. Не може бути доказом продовження злочинної діяльності той факт, що відносно обвинувачених розглядаються інші кримінальні провадження, так як жодного вироку щодо них не ухвалено. Обвинувачені тривалий час під вартою і таке тримання свідчить про те, що воно вже перейшло у відбуття покарання та фактично являється катуванням.

Позицію захисника та обвинувачених підтримали захисник Латанський В.В. і обинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Заслухавши учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, то обґрунтованість підозри не перевіряється з огляду на те, що суд до вирішення справи не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд вважає встановленим наявність ризику ухилення від суду обвинуваченим ОСОБА_1 , оскільки останній, відбуваючи покарання, був притягнутий до відповідальності за спробу втечі з місць позбавлення волі і в даний час додатково обвинувачується в організації втечі з ДУВП, що свідчить про схильність останнього до ухилення від явки до правоохоронних органів та суду з метою уникнення можливого покарання, яке у цьому провадженні є тяжким. Цей ризик з плином часу хоча і зменшується, однак на сьогоднішній день він все ще являється доволі суттєвим.

Також суд вважає встановленим наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 повторного злочину, так як обвинувачений раніше судимий за вчинення злочину передбаченого ст. 186 КК України і в даний час обвинувачується, крім цього кримінального провадження, ще в ряді інших тяжких злочинів, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим. При цьому доводи захисту про те, що попередні судимості та факт притягнення до відповідальності у інших провадження не свідчить про наявність ризику суд вважає необґрунтованими, так як ризик не є фактом вчинення злочинів, а лише гіпотетична можливість його вчинення, яка очевидно існує з огляду на попередні судимості та нові обвинувачення.

Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшились, а тому відносно обвинуваченого може бути обрано запобіжний захід.

Далі, суд вважає встановленим наявність ризику ухилення від суду обвинуваченим ОСОБА_2 , оскільки останній не має міцних соціальних зв`язків і обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому з метою уникнення можливого покарання може намагатись уникнути суду. Цей ризик з плином часу хоча і зменшується, однак на сьогоднішній день він все ще являється доволі суттєвим.

Також суд вважає встановленим наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 повторного злочину, так як обвинувачений раніше судимий і звільнився після відбуття покарання в березні 2019, після чого знову обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим. Висновки суду щодо доводів захисту в цій частині ризику такі ж як і викладені вище в обґрунтування наявності ризиків стосовно ОСОБА_1 .

Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшились, а тому відносно обвинуваченого може бути обрано запобіжний захід.

Ризик впливу на потерпілу також існує з огляду на показання та заяву, яку зробила остання в судовому засіданні, однак з огляду на те, що в судовому засіданні не встановлено факту впливу безпосередньо від обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а вплив який було здійснено не стосувався безпосередньо них, а також те, що потерпіла допитана і всі докази сторони обвинувачення дослідженні, цей ризик не є настільки серйозним, щоб враховувати його при вирішенні питання про запобіжний захід

Вирішуючи питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, негативних даних про який не має, його соціальні зв`язки, які є доволі міцними, так як останній проживає з цивільною дружиною і має на утриманні дітей, те що він до затримання не був офіційно працевлаштований, однак мав заробіток, раніше судимий за вчинення злочину передбаченого ст. 186 КК України, під час відбуття покарання робив спробу втечі за що також був засуджений, звільнився з місць позбавлення волі в травні 2019 року за відбуттям строку покарання, останньому в даний час оголошено про іншу підозру у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 та ст. 185 КК України, що в своїй сукупності з ризиками свідчить, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатний забезпечити встановлені ризики, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк його тримання під вартою на термін в межах визначених КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Вирішуючи питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, негативних даних про який не має, його соціальні зв`язки, які не є сталими, так як він будучи повнолітнім продовжує проживати з матір`ю, не одружений, не має дітей, до затримання був працевлаштований, приймав активну участь у спортивному житті громади, раніше судимий за вчиненні злочину передбаченого ст. 187 КК України з призначенням покарання у виді 11 років позбавлення волі, звільнився 06.03.2019 за відбуттям строку покарання. Також суд враховує обставини злочину, описані в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, яке являється тяжким, що в своїй сукупності з ризиками свідчить, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатний забезпечити встановлені ризики, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк його тримання під вартою на термін в межах визначених КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 314 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до 13 червня 2021 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 13 червня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в п`ятиденний строк з дня її проголошення шляхом подання скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду.

Головуючий суддя С.П. Мельниченко