Ухвала суду № 96283934, 14.04.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1623/21

Провадження № 1-м/242/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., при секретарі Дурової Н.Г., за участі прокурора Бичкової Ю.В., захисника Бєлікової Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку Російської Федерації стосовно засудженого громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 року до Селидівського міського суду Донецької області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Ленінградського обласного суду від 29.10.2018 з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської від 12.03.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим та вирішити питання про виконання вироку в частині стягнення з засудженого процесуальних витрат, у відповідність із законодавством України.

В судовому засіданні прокурор Бичкова Ю.В. проти задоволення клопотання не заперечував.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в клопотанні просив провести розгляд справи за його відсутності.

Захисник Бєлікова Є.Я. в судовому засіданні підтримала подане клопотання Міністерством юстиції України клопотання та просить привести вирок відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора та захисника, суд встановив наступне.

За вироком Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 228.1 КК РФ (незаконне виробництво психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах), і призначено йому покарання із застосування ст. 64 КК РФ (нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті) у виді позбавлення волі на 10 (десять) років, без позбавлення права займати відповідні посади або займатися відповідною діяльністю та без штрафу, з відбуванням призначеного покарання у виправній колонії строгого режиму. Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в закону силу залишено без змін. Визначено, що строк відбуття покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі слід відраховувати з 29 жовтня 2018 року. На підставі ч. 3.2 ст. 72 КК РФ в строку відбуття покарання зараховано ОСОБА_1 час тримання під вартою у якості запобіжного заходу в період з 24 серпня 2018 року до вступу вироку в законну силу із розрахунку один день за один день. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід федерального бюджету Російської Федерації процесуальні витрати передбачені п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК РФ у розмірі 1200 руб. 00 коп.

Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, вирок Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року відносно ОСОБА_1 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 5 ст. 228.1 КК РФ на пункт «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ (незаконне виробництво психотропної речовини за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) та призначено йому покарання із застосування ст. 64 КК РФ (нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті) у виді позбавлення волі на 8 (вісім) років. Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_1 період його тримання під вартою з 25 серпня 2017 року по 23 серпня 2018 року включно. В решті вирок Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року залишено без змін.

Згідно розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили відносно особи, яка знаходиться під вартою, вирок Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року, з урахуванням змін внесених Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, набрав законної сили 12.03.2019 року.

Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуває покарання у виді позбавлення волі у Федеральній казенній установі Виправна колонія № 9 ГУФСВП Росії по Республіці Карелія, кінець строку покарання – 28.08.2025 рік. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 на території України – АДРЕСА_1 . Громадянство України підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 30.07.2013 року Ворошиловським РВ у м. Донецьк ГУ ДМС України в Донецькій області.

Засуджений ОСОБА_1 24.09.2019 року написав заяву та виявив бажання про його переведення для подальшого відбуття покарання в Україні.

Частиною 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Документи додані до клопотання, складені за місцем відбування покарання засудженого на території Російської Федерації не свідчать про наявність безумовних обставин, що могли б стати перешкодою для передачі засудженого громадянина України для відбування ним покарання на території України.

З наданих матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_1 за вироком Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року, з урахуванням змін внесених Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, засуджений за вчинення злочину, передбаченого пунктом «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ (незаконне виробництво психотропної речовини за попередньою змовою групою осіб, в великому розмірі), що за положеннями КК України мало б відповідати ч. 2 ст. 307 КК України (як незаконне виробництво психотропної речовини за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі).

Натомість, як видно з мотивувальної частини Апеляційної ухвали Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, судом встановлено та в судовому засіданні доведено, що ОСОБА_1 вчинив виробництво психотропної речовини із вмістом амфетаміну у розмірі 59,51 гр., що в силу постанови Уряду Російської Федерації від 01.10.2012 року № 1002 (с подальшими змінами) «Про затвердження значного, великого та особливо великого розмірів наркотичних засобів і психотропних речовин, а також значного, великого та особливо великого розмірів для рослин, що містять наркотичні засоби і психотропні речовини, або їх частини, для цілей статей 228, 228.1 та 229.1 КК РФ, є великим розміром.

Тоді як, згідно до наказу Міністерства охорони здоров`я № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», а саме відповідно до таблиці № 2, амфетамін відноситься до психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу. Вага амфетаміну 15,0 гр. і більше, відповідно до вищевказаного наказу, відносить до особливо великих розмірів.

Враховуючи вищевикладене, дії ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України мають бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне виробництво психотропної речовини за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.

В той же час, відповідно до п. «e» статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов, зокрема: якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.

Згідно ч. 4 ст. 10 КК України виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається злочином або було б злочином у разі його вчинення на території України.

Відповідно до ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Відповідно до змісту вироку Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року, з урахуванням змін внесених Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, ОСОБА_1 призначено покарання із застосування ст. 64 КК РФ, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, у виді позбавлення волі на 8 (вісім) років.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Суд звертає увагу, що зазначене покарання є більшим від покарання, призначеного вироком іноземного суду, а тому з урахуванням ч. 4 ст. 610 КПК України, у зв`язку із чим вважає за необхідне, визначити покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 8 років позбавлення волі.

Для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна суд не має правових підстав, оскільки вироком іноземного суду таке покарання не було застосоване.

Крім того, необхідно визначити, що строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з 29 жовтня 2018 року, тобто з дня винесення ухвалення вироку.

За змістом ч. 5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження особи до позбавлення волі.

Таким чином, ОСОБА_1 в строк відбування покарання слід зарахувати час тримання під вартою з часу фактичного затримання, тобто з 25.08.2017 року по 28.10.2018 року включно, із рахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі, що відповідає ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Як видно з матеріалів клопотання з ОСОБА_1 підлягають стягнення в дохід федерального бюджету Російської Федерації процесуальні витрати у розмірі 1200 руб. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути процесуальні вироку у кримінальному провадженні, виходячи із офіційного курсу російського рубля до української гривні станом на день набрання вироком Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року, з урахуванням змін внесених Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, законної сили, тобто станом на 12.03.2019 року.

Офіційний курс гривні до російського рубля станом на 12 березня 2019 року становив 3 грн. 98 коп. за 10 руб. 00 коп.

У зв`язку з чим, з ОСОБА_1 в дохід федерального бюджету Російської Федерації підлягають стягненню процесуальні витрати у розмірі 301 грн. 51 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 602, 603, 609, 610 КПК України, Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Привести у відповідність із законодавством України вирок Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року, з урахуванням змін внесених Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, яким громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого пунктом «г» частини 4 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання із застосування положень ст. 64 КК РФ у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Визначити, що відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Ленінградського обласного суду Російської Федерації від 29.10.2018 року, з урахуванням змін внесених Апеляційною ухвалою Верховного Суду Російської Федерації від 12.03.2019 року, передбачена ч. 3 ст. 307 КК України.

Вважати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вугледар Донецької області, засудженим за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України, до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 29 жовтня 2018 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 25 серпня 2017 року по 28 жовтня 2018 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід федерального бюджету Російської Федерації процесуальні витрати у розмірі 301 (триста одна) грн. 51 коп.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом семи діб з моменту її проголошення, а засудженим з моменту її вручення.

Повний текст ухвали проголошено 15 квітня 2021 року о 08 годині 00 хвилин.

Суддя Н.О. Хацько