Ухвала суду № 96283874, 15.04.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3759/18

Провадження № 1-кп/209/42/21

У Х В А Л А

15 квітня 2021 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Золотих Л.М.,

прокурора Бразалука О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого (адвоката) Зарубіна Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Зарубіна Євгена Миколайовича про визнання очевидно недопустимим доказу як «Рапорт про реєстрацію кримінального правопорушення»,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області області від 19.09.2019 встановлено порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №120180407900000510 від 04.04.2018 відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України .

04.02.2021 року судом розпочато дослідження письмових доказів у вказаному кримінальному провадженні, зокрема досліджено та долучено до матеріалів кримінального провадження витяг з ЄРДР від 04.04.2018 року.

В судовому засіданні 04.02.2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Зарубіним Є.М. заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом "Рапорту про реєстрацію кримінального правопорушення".

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено наступне.

По-перше: як з`ясовано з рапорту слідчого Мартиненка Б. С., станом на момент

складання вказаного рапорту, слідчим Мартиненко Б.С., начебто здійснювалося досудове

розслідування у кримінальному провадженні № 12017040790001739. При цьому, стороною

обвинувачення, не надано жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження

повноважень слідчого Мартиненка Б.С. на здійснення розслідування у вказаному

проваджені, що ставить під сумнів спроможність зазначеного документу.

По-друге: зазначений рапорт не містить у собі вказівки будь-якої особи, щодо

внесення викладених у ньому відомостей до ЄРДР.

По-третє: вказаний рапорт не містить дати його складання, що унеможливлює

встановлення факту дотримання визначених ст. 214 КПК України процесуальних строків.

По-четверте: згідно приписів ст. 214 КПК України, слідчий Мартиненко Б.С. невідкладно,

але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним обставин, що можуть свідчити

про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до

Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування, в контексті чого

складання досліджуваного документу є неправомірним через порушення названої норми

закону.

По-п`яте: із дослідженого рапорту, жодним чином не з`ясовується джерело та

обставини, з яких слідчому стало відомо про факти що можуть свідчити про вчинення

кримінального правопорушення. При цьому, відповідно до ч. З ст. 214 КПК України,

здійснення досудового розслідування, до внесення відомостей до реєстру або без такого

внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Тож

очевидним є факт унеможливлення впевнитися в тому, що в даному конкретному випадку

суворо, в контексті, закріпленої Конституцією України, імперативності правозастосування,

дотримана визначена конструкцією чинного законодавства процедура, порядок та строк.

При цьому слід враховувати сталу судову практику як ЄСПЛ так і національних судів,

якою закріплено, що аби вважатись дійсною, обставина повинна бути підтверджена

доказами.

По-шосте: з самого рапорту з`ясовано, що досудове розслідування у кримінальному

провадженні № 12017040790001739 проводиться з 03.10.2017 року. Досудовим

розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_2 придбала заборонену в обігу речовину

(метамфетамін) 07.12.2017 року, тобто за п`ять місяців до того, як вказана обставина стала

підставою для складання досліджуваного рапорту. За таких обставин стає очевидним

допущення порушення встановленої законодавством процедури та порядку, що в свою

чергу, призводить до недопустимості такого доказу.

Враховуючи, викладене, зокрема відсутність в матеріалах кримінального

провадження будь-яких відомостей щодо повноважень слідчого Мартиненка Б.С. у

кримінальному провадженні № 12017040790001739; відсутність вказівки про внесення

відомостей закріплених у рапорті до ЄРДР та уповноваження конкретної особи на

вчинення таких дій; наявність очевидного факту порушення встановлених законом строків,

та процедури, слід дійти висновку про очевидну недопустимість такого доказу як

отриманого в супереч порядку, встановленому КПК України.

При цьому слід обов`язково врахувати, що безпідставна відмова суду у задоволенні

цього клопотання, що направлено на з`ясування обставин, пов`язаних з обставинами по

справі, є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та може тягнути

скасування судового рішення у кримінальній справі, у зв`язку з явним порушенням права

на захист, та права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав заявлене захисноком клопотання.

Прокурор щодо заявленого клопотання про визнання доказу- Рапорту очевидно недопустимими заперечив, вважає, що докази зібрані у порядку, встановленому законом, є належними та допустимими. Послався на положення ч. ч. 1, 2, 5 ст. 214 КПК України, відповідно до яких слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести вілповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, наведені норми КПК надають повноваження слідчому після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування, що у даному випадку слідчим і було зроблено. При цьому, будь-яких обов`язкових вимог щодо порядку дій слідчого у проміжок часу між самостійним виявленням ним з будь-якого джерела обставин про кримінальне правопорушення та реєстрацією ним відомостей про це кримінальне правопорушення в ЄРДР, чинний КПК України не містить. Так само не містить КПК України і обов`язкових вимог до форми рапорту про виявлення кримінального правопорушення та щодо того, чи він взагалі мас складатися слідчим. Тому, доводи захисту про недопустимість як доказу рапорту слідчого про внесення відомостей до ЄРДР є неспроможними.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши зміст клопотання, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Зарубіна Є.В. про визнання доказу- "Рапорту про реєстрацію кримінального правопорушення", очевидно недопустимими не підлягає до задоволення, зважаючи на наступне.

За змістом ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Суд, не вдаючись в оцінку правових підстав, на які покликається сторона захисту для визнання документів очевидно недопустимими доказами, вважає що рапорт слідчого Мартиненко Б.С. не підлягає оцінці судом, в порядку ст.87 КПК України, зважаючи на наступне.

У постанові Верховного суду у справі №761/28347/15-к від 09.09.2020, суд вказав, що єдиний реєстр досудових розслідувань є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Відповідно до п.2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 №747, рапорт працівника правоохоронних органів, належить до внутрішніх документів.

У постанові Верховного суду у справі №225/1952/17 від 15.10.2020, суд вказав, що рапорт працівника правоохоронного органу є процесуальним документом.

На підставі наведеного, рапорт слідчого Мартиненко Б.С. та витяг з ЄРДР від 04.04.2018 не підлягають оцінці, в порядку ст.89 КПК України, а відтак, відсутні підстави для визнання їх очевидно недопустимими доказами.

У постанові Верховного суду у справі №759/1501/18 від 15.08.2019, суд підтримав позицію суду першої та апеляційної інстанції про те, що рапорт працівника поліції не має самостійного доказового значення і підлягає оцінці в сукупності з доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У постанові Верховного суду у справі №606/1634/15-к від 12.04.2019, суд вказав, що інформація про внесення відомостей про правопорушення до ЄРДР, та відповідний рапорт самі по собі не можуть бути доказами винуватості чи невинуватості особи, і оцінюються судом в сукупності з іншими доказами.

На підставі наведеного, судом досліджується вказаний рапорт слідчого Мартиненко Б.С. в судовому засіданні та долучається до матеріалів кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 87, 89, ч.2 ст.349 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Зарубіна Євгена Миколайовича про визнання очевидно недопустимим доказу як «Рапорт про реєстрацію кримінального правопорушення», в порядку ч.2 ст.89 КПК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Лобарчук О.О.