Постанова № 9628382, 21.05.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1564/10/2370 21.05.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Хоменко О. О.,

за участю:

представника позивача Рябокінь З. Р.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області подано позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті податку на дохід в розмірі 982 грн. 15 коп.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем подана декларація про доходи за 2006 рік, з якої встановлено, що нею отримано в спадок майновий пай та отриманий таким чином дохід в розмірі 7 555 грн., з якого остання, відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” повинна сплатити податок в сумі 982 грн. 15 коп., проте податок у вказаній сумі відповідачем не сплачений.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив розглянути справу без його участі на підставі наданих документів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

02.04.2007р. відповідачем подано до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області декларацію про доходи, одержані в 2006 році, відповідно до якої нею було отримано в спадок майновий пай та отримано таким чином доход в розмірі 7 555 грн. із самостійним визначенням податку в розмірі 982 грн. 15 коп.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (Закон № 889-IV), доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту “і” пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 889-IV передбачено, що платниками податку є в тому числі резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно підпункту 4.2.14 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.

Відповідно до вимог підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону № 889-IV, обєкти спадщини оподатковуються: при отриманні спадщини членами сімї першого ступеня споріднення: в) за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до: вартості власності, визначеної у підпункті “в” пункту 13.1 цієї статті, яка успадковується членом сімї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Пунктом 22.3 статті 22 прикінцевих положень Закону № 889-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від обєкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Закон № 2181-III) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 Закону № 2181-III визначено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивачем було надіслане податкове повідомлення № 0000661700/0 від 27.04.2007 року на суму 982 грн. 15 коп., яке було отримане відповідачем особисто рекомендованою поштовою кореспонденцією 15.05.2007 року.

Відповідно до вимог підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181-ІІІ на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією були надіслані податкові вимоги: перша від 29.02.2008 року № 1/27 на суму 982 грн. 15 коп., та друга № 2/67 від 09.04.2008 року, які були отримані відповідачем особисто, відповідно, 06.03.2008 р. та 12.04.2008р. і в установленому Законом № 2181-ІІІ порядку не оскаржувалися.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України № 2181 визначено, що податковим боргом (недоїмкою) визнається податкове зобовязання платника податків (відповідача) сплатити до бюджетів або державних цільових фондів суму грошових коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, несплачена платником податків у строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України № 2181, визнається сумою податкового боргу (недоїмки) платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181-III позивач має право вимагати стягнення з відповідача податкового боргу в судовому порядку.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі Черкаської області (18003, м. Черкаси, вул. Енгельса, 157, ідентифікаційний код 34503239) заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 982 (девятсот вісімдесят дві) грн. 15 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 26.05.2010р.

СуддяВ.О. Гаврилюк