Рішення № 96282210, 08.04.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11167/19

Провадження № 2/219/1279/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Кривошапко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бахмуті цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач АТ Комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 105239,38 грн. за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2010 року, яка складається з наступного: 1670,68 грн. - заборгованість за кредитом; 96281,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 4987,59 грн. - штраф (процентна складова), а також судовий збір в розмірі 1921 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач, в порушення умов договору та вимог діючого законодавства, своєчасно не надав банку кошти для погашення заборгованості за кредитом та процентами, внаслідок чого станом на 31 липня 2019 року має заборгованість у розмірі 105239,38 грн., яка складається з наступного: 1670,68 грн. - заборгованість за кредитом; 96281,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 4987,59 грн. - штраф (процентна складова).

19 лютого 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Посилався на те, що відповідачка отримувала кредитні картки, проте, остання з них мала термін дії до жовтня 2015 року. Останній платіж відповідачка здійснила 29 квітня 2014 року. Оплата коштів 27 січня 2017 року здійснювалася не відповідачкою або уповноваженою нею особою, а банком було проведено службову операцію СМС погашення простроченої заборгованості. Інші платежі за цим кредитним договором не здійснювалися. Вважає, що оскільки останній платіж здійснено 29 квітня 2014 року, дія картки закінчилася у жовтні 2015 року, а з позовом до суду банк звернувся 27 вересня 2019 року, тобто із пропуском строку позовної давності. Крім того, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Враховуючи, що банк вимагає до стягнення грошову суму із пропуском строку позовної давності, просить застосувати до даних позовних вимог наслідки спливу позовної давності. Також зазначив, що банк був позбавлений права нараховувати проценти після жовтня 2015 року, оскільки строк дії останньої кредитної картки складає до жовтня 2015 року. Нарахування заборгованості за пенею, штрафами та комісією також вважає неправомірними, оскільки банки зобов`язані скасувати пеню та штрафи, нараховані на основну суму заборгованості, із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Також зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідачки, які відповідачка понесла та планує понести, складає 23000 грн. Розрахунок витрат, які понесла відповідачка на професійну правничу допомогу, відповідний договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та докази в його обґрунтування будуть подані відповідачкою протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення по справі. Таким чином, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Розглянути справу без участі відповідачки та вирішити питання про судові витрати (а.с. 116-120).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання його було повідомлено відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України. Від представника позивача Фольварчука В.М. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, уклали кредитний договір у вигляді анкети-заяви № б/н від 13 жовтня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана сторонами (а.с. 8).

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Як видно з матеріалів справи, у анкеті-заяві позичальника від 13 жовтня 2010 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Проте у матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем ОСОБА_1 13 жовтня 2010 року та якою підтверджується, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитування, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% на місяць, тобто 30% на рік (а.с. 9).

Таким чином, вищевказана довідка про умови кредитування від 13 жовтня 2010 року є складовою частиною кредитного договору № б/н, укладеного між сторонами 13 жовтня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви від 13 жовтня 2010 року, оскільки умови кредитування, викладені у довідці, підписані особисто позичальником 13 жовтня 2010 року, і цей факт свідчить про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

На виконання вищевказаних умов кредитного договору банк передав відповідачці кредитну картку.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Строк спливу дії картки є кінцевим строком дії кредитного договору.

За змістом пунктів 2.3, 2.4, 3.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб.

Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов`язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов`язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку.

Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором.

Банк зобов`язаний після виконання взаємних зобов`язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогукористувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним.

Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.

Згідно з листом банку від 16 січня 2021 року № 30.1.0.0/2-20190918/0219, встановлено, що клієнт ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н від 10 жовтня 2010 року отримувала картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , остання з них мала термін дії до жовтня 2015 року (а.с. 98).

Таким чином, кінцевий строк кредитування у справі становить до 31 жовтня 2015 року, що відповідає строку дії картки № НОМЕР_2 .

Отже нарахування банком процентів за користування кредитом після 31 жовтня 2015 року є незаконним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом за період після 31 жовтня 2015 року не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом за період з 13 жовтня 2010 року до 31 жовтня 2015 року суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, 13 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» та виявила бажання про оформлення на своє ім`я банківської послуги Кредитка «Універсальна», у якій зазначила свої персональні дані. У заяві погоджено вид кредитки - Кредитка «Універсальна» (а.с. 8-9).

Згідно з пунктом 9.12 Правил надання банком послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Згідно з листом банку від 16 січня 2021 року № 30.1.0.0/2-20190918/0219, встановлено, що клієнт ОСОБА_1 згідно з кредитним договором б/н від 10 жовтня 2010 року отримувала картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , остання з них мала термін дії до жовтня 2015 року (а.с. 98).

Згідно з випискою банку за період з 13 жовтня 2010 року по 16 січня 2021 року, наданою позивачем, останній платіж за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2010 року відповідачка здійснила 30 квітня 2014 року на суму 27,62 грн. (перерахунок коштів між рахунками за договором), а 29 квітня 2014 року на суму 118,42 грн. та 27 січня 2017 року на суму 219,53 грн. банком було проведено службову операцію СМС погашення простроченої заборгованості (а.с. 93).

У кредитному договорі сторони погодили, що строк дії договору відповідає строку дії кредитної картки - жовтень 2015 року, а тому кінцевим терміном повернення кредиту є 31 жовтня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року, справа № 6-14цс14 та у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 23.01.2018 року, справа № 623/4578/15-ц.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

В той же час, обставини, які б свідчили про переривання позовної давності визнанням позичальником частини боргу відсутні.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що останній платіж відповідачем здійснено 30 квітня 2014 року, строк дії картки закінчився 31 жовтня 2015 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 27 вересня 2019 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Згідно зі статтею 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Таким чином, у зв`язку зі спливом позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1670,68 грн., суд вважає, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги - стягнення неустойки: пені та штрафів.

Відповідно до роз`яснень, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі № 10-70/0/4-13 від 16.01.2013 року «Про окремі питання застосування строків позовної давності», стосовно застосування положень частини третьої статті 267 ЦК України у разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що банк вимагає до стягнення з ОСОБА_1 грошову суму із пропуском строку позовної давності, суд вважає за необхідне застосувати до даних позовних вимог наслідки спливу позовної давності, що передбачені положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України, та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, судові витрати позивача у розмірі 1921 грн. покладаються на позивача.

Крім того, у відзиві на позовну заяву від 19 лютого 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, зазначивши, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідачки, які відповідачка понесла та планує понести, складає 23000 грн. Розрахунок витрат, які понесла відповідачка на професійну правничу допомогу, відповідний договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та докази в його обґрунтування будуть подані відповідачкою протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення по справі (а.с. 116-120).

Таким чином, суд вважає, що заяву представника відповідача ОСОБА_2 про розподіл судових витрат відповідачки необхідно розглянути після надання суду відповідачкою у встановлений законом строк доказів (договорів, рахунків тощо), тому вважає за необхідне надати відповідачці та представнику відповідача строк для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, роз`яснивши, що у випадку неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява буде залишена без розгляду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Надати відповідачці та представнику відповідача строк для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, роз`яснивши, що у випадку неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява буде залишена без розгляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Р.Є. Дубовик

08.04.2021