Рішення № 96279489, 15.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Київ № 640/618/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Г.І. про накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн. від 24.07.2020, 04.08.2020 10.08.2020, 12.08.2020, 17.08.2020, 19.08.2020, 12.11.2020 і від 24.12.2020 у виконавчому провадженні №57116426 (з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.02.2021).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що під час винесення оскаржуваних постанов державним виконавцем не досліджувалися обставини невиконання боржником судового рішення, з урахуванням того, що остання не повідомлялась про визначення місце і часу побачення стягувача з дитиною. Крім того, у порушення ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскаржувані постанови виносились без дотримання 10-денного строку, а кількість таких постанов перевищує законодавчо встановлену. Натомість, акти державного виконавця, які покладені в основу оскаржуваних постанов, складі з порушенням, за відсутності свідків, та є не належними доказами не виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі, а також встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву разом з витребуваними копіями матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2021 від відповідача повторно витребувано матеріали виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання гр. ОСОБА_2 про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У призначене судове засідання з`явились позивач, представник позивача та представник відповідача. Позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. У свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних постанов.

У вказаному судовому засіданні, суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та додаткові пояснення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на виконанні до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у межах виконавчого провадження №57116426 перебуває виконавчий лист №752/22214/16-ц, виданий 23.07.2019 Голосіївським районним судом м. Києва, про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі у виханні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_4 наступним чином: перший місяць: щосереди з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., щосуботи з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. без присутності матері ОСОБА_1 , з другого місяця: 1-1 та 3-й тиждень місяця: понеділок та п`ятниця з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., 2-й та 4-й тиждень місяця: вівторок, четвер з 17 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. та з 17 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. суботи, з 1-го по 15-те липня щороку, на день народження дитини - спільне святкування, з урахуванням бажання дитини.

У межах даного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Г.І. винесено наступні постанови про накладення штрафу:

- від 24.07.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 21.07.2020);

- від 04.08.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 03.08.2020);

- від 10.08.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 07.08.2020);

- від 12.08.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 11.08.2020);

- від 17.08.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 13.08.2020);

- від 19.08.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 17.08.2020);

- від 12.11.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 22.10.2020);

- від 24.12.2020, якою на боржника - ОСОБА_1 - накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн. (підстава: акт державного виконавця від 22.12.2020).

Вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

У силу ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

Особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено приписами ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

У силу ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У той же час, приписами п. 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (тут і надалі - Інструкція у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

Згідно з п.п. 8 та 9 розділу ІХ Інструкції, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64 1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64 1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

З приводу викладеного суд звертає увагу, що приписи п. 9 розділу ІХ Інструкції фактично змінюють положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», дозволяючи державному виконавцю виносити необмежену кількість постанов про накладення на боржника штрафу при кожному наступному невиконанні боржником відповідного судового рішення.

У відповідності до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у межах спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останні мають вищу юридичну силу по відношенню до положень Інструкції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №520/6943/19.

Як наслідок, оскаржувані постанови прийнято з порушенням ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржувані постанови про накладення штрафу від 04.08.2020, від 10.08.2020, від 12.08.2020, від 17.08.2020 та від 19.08.2020, винесено державним виконавцем без дотримання строків, визначених ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд звертає увагу, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника, відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, виконавчий лист №752/22214/16-ц, виданий 23.07.2019 Голосіївським районним судом м. Києва, який є предметом виконання у межах спірного виконавчого провадження, не визначає місце побачення стягувача з дитиною. Відтак, на виконання п. 5 розділу ІХ Інструкції державний виконавець зобов`язаний визначити місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що лише постановою від 18.12.2020 старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Галас Г.І. у межах виконавчого провадження №57116426 визначено місце виконання рішення: АДРЕСА_1 . Інших доказів встановлення державним виконавцем місця побачення стягувача з дитиною до 18.12.2020 відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано, а з матеріалів справи не вбачається. При цьому, доказів направлення, а також отримання із зазначенням дати такої постанови відповідачем суду не надано.

Суд також звертає увагу, що у копіях матеріалів виконавчого провадження №57116426, наданих представником відповідача, містяться заяви позивача (боржника) від 25.02.2019 (отримано відповідачем 25.02.2019) та від 22.05.2019 (отримано відповідачем 22.05.2019), в яких остання просила узгодити місце виконання рішення. Проте, доказів реагування державним виконавцем на вказані заяви у матеріалах виконавчого провадження не міститься.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №620/3201/19, обізнаність позивача, як боржника у виконавчому провадженні, на якого законом покладено обов`язок виконання судового рішення чи рішення виконавця, про таке рішення, є визначальною у вирішенні питання правомірності накладення на боржника штрафу за невиконання зазначених рішень.

З урахуванням всього викладеного, суд зазначає, що державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого листа №752/22214/16-ц, виданого 23.07.2019 Голосіївським районним судом м. Києва, не виконано покладеного на нього обов`язку із визначення місця побачення стягувача з дитиною до 18.12.2020. У той же час, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено, що постанова від 18.12.2020 у строк до 22.12.2020 (акт державного виконавця, на підставі якого винесено постанову про накладення штрафу від 24.12.2020) отримана позивачем та остання була обізнана з її змістом.

Як наслідок, суд вказує, що постанови про накладення штрафу від 24.07.2020, від 04.08.2020, від 10.08.2020, від 12.08.2020, від 17.08.2020, від 19.08.2020, від 12.11.2020, від 24.12.2020 у межах виконавчого провадження №57116426 винесені безпідставно, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 01.03.2021 №0.0.2035683548.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який підлягає присудженню на користь останньої у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 268-269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 24.07.2020, від 04.08.2020, від 10.08.2020, від 12.08.2020, від 17.08.2020, від 19.08.2020, від 12.11.2020, від 24.12.2020 у межах виконавчого провадження №57116426.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятисот восьми грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999976, адреса: 03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок