Ухвала суду № 96279390, 14.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 квітня 2021 року м. Київ № 640/9393/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2020 № 0075623309 на суму 5771,27 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Також, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В контексті наведеного позивачем надано посвідчення серії НОМЕР_2 про те, що пред`явник має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Між тим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 за позовом фізичної особи з приводу оскарження Указу Президента України, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

ВП ВС зазначила, що у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

ВП ВС зазначила, що суд першої інстанції встановив, що особа звернулася до суду з позовом з приводу оскарження нормативного акта, який не зачіпає порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни.

ВП ВС зазначила, що через наявність таких обставин відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя постановив ухвалу про залишення позовної зави без руху, згідно з якою позивач мав подати документ про сплату судового збору або докази звільнення його від сплати цього платежу.

Відтак, ВП ВС погодилась з ухвалою КАС ВС про залишення позову без руху з підстав несплати судового збору та повернення позову у зв`язку з не усуненням недоліків позову, зазначених в ухвалі КАС ВС про залишення позову без руху.

У даному випадку суддею вбачається аналогічний висновок відносно того, що оскарження податкового повідомлення-рішення не стосуються та не зачіпають порядку, обсягу їх соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни - учасників бойових дій, не пов`язаний з реалізацією даного правового статусу.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 161 КАС України, судовий збір має сплачуватись на загальних підставах із доданням до позовної заяви доказів сплати судового збору.

У даному випадку позивачем заявлено вимогу майнового характеру на суму 5771,27 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2021 - 2270,00 грн.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. (1% від 5771,27 грн., але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Також, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч. 4 ст. 122 КАС України.

Разом з тим, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Так, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту п.п. 56.2, 56.3, 56.17 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 дійшов висновку про те, шо адміністративний позов, з урахуванням положень п. 56.19 ст. 56 ПК України, до суду може бути поданий у місячний строк з дня отримання платником податків рішення ДФС України про результати розгляду його скарги.

Як видно з матеріалів позовної заяви позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2020 № 0075623309 на суму 5771,27 грн.

При цьому, 07.12.2020 позивачем до ДПС України була подана скарга на податкове повідомлення-рішення від 25.11.2020 № 0075623309 на суму 5771,27 грн., за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 20.01.2021 № /5/99-00-01-04-09, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення, без змін.

У позовній заяві позивач зазначає, що рішення ДПС України від 20.01.2021 № /5/99-00-01-04-09, за результатами розгляду скарги позивача він отримав 21.01.2021.

Натомість до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 02.04.2021, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого п. 56.19 ст. 56 ПК України.

Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним, яке обґрунтоване тим, що на момент розгляду скарги позивача в ДПС України, було відкрито касаційне провадження, і рішення по правомірності податкового-повідомлення рішення не було прийнято.

Додає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду м. Києва від 01.2021 по справі № 826/16995/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, скасувала постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 та залишила в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2017, якою визнано протиправною та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2014 № 0052861701 на суму 28 856,36 грн.

На думку позивача, саме по собі існування оспорюваного податкового повідомлення рішення № 0075623309 від 25.11.2020 на суму 5 771,27 грн без існування донарахованого основного зобов`язання (податку) в минулому на суму 28 856,36 грн. є нікчемним, з огляду на що, за висновком позивача, на момент спливу строку на судове оскарження, позивач не міг перебачити термін розгляду справи в суді касаційної інстанції, тим паче на його користь.

Додає, що копію постанови Верховного Суду від 17.11.2021 позивач отримав 26.02.2021, з огляду на що дані обставини позивач вважає поважними для поновлення строку на судове оскарження податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, суд вважає викладені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку, не є поважними, оскільки, по-перше, оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 25.11.2020 № 0075623309 на суму 5771,27 грн. є окремим актом індивідуальної дії, яке може бути оскаржено до податкового органу вищого рівня або до суду, в незалежності від стадії оскарження інших актів індивідуальної дії, зокрема, яким позивачу донараховано основне зобов`язання (податку) в минулому на суму 28 856,36 грн., по-друге, незважаючи на те, що розгляд касаційної скарги у справі № 826/16995/15 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.12.2014 № 0052861701 тривав, на момент прийняття спірного рішення, позивачем до податкового органу вищого було подано скаргу від 07.12.2020, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 20.01.2021 № /5/99-00-01-04-09, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення, без змін, тобто, незважаючи на те, що, за словами позивача, саме по собі існування оспорюваного податкового повідомлення рішення № 0075623309 від 25.11.2020 на суму 5 771,27 грн без існування донарахованого основного зобов`язання (податку) в минулому на суму 28 856,36 грн. є нікчемним, позивачем все ж таки вживалися заходи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.11.2020 № 0075623309 на суму 5771,27 грн., по-третє, навіть якщо і припустити, що строк оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.11.2020 № 0075623309 на суму 5771,27 грн. залежав від розгляду Верховним Судом касаційної скарги позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі № 826/16995/15, то слід зазначити, що постанова Верховного Суду від 17.02.2021 по справі № 826/16995/15 була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.02.2021, що також свідчить про те, що починаючи з даної дати (19.02.2021) позивачу б мало бути відомо про задоволення його скарги та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2014 № 0052861701, по-четверте, навіть якщо і припустити, що місячний строк звернення до суду слід відраховувати з моменту отримання позивачем копії постанови Верховного Суду від 17.02.2021 по справі № 826/16995/15, яку позивач отримав 26.02.2021 (що судом не береться до уваги), то такий строк закінчився 29.03.2021, натомість, як вже було зазначено, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 02.04.2021.

Відтак, позивачем пропущений місячний строк звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, суд пропонує позивачу зазначити інші підстави поважності причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.

Крім того, у вступній частині позову позивач визначає третю особу по даному спору - «Акціонерний комерційний інвестиційний банк «УкрСиббанк»

У той же час, відповідно до вимог ч.ч. 2 та 4 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Згідно частини п`ятої цієї статті про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Проте, у позові не міститься клопотання/заяви про залучення третьої особи до участі у справі із зазначенням на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та на які права, свободи, інтереси або обов`язки цієї особи може вплинути рішення у справі.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01051) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) оригіналу документу про доплату судового збору за звернення до суду у розмірі 908,00грн.;

2) зазначення інших підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом;

3) заяви про залучення третьої особи до участі у справі, а також на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та на які права, свободи, інтереси або обов`язки цієї особи може вплинути рішення у справі.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - визнати неповажними.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.А. Кармазін