Рішення № 96279075, 06.04.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року Чернігів Справа № 620/6794/20

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

при секретарі Пархомчука Д.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Військової частини А1376 до ОСОБА_1 про стягнення суми невідшкодованої шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом Військової частини А1376 ( далі також – в/ч А1376, позивач) до ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування шкоди на суму 134259,32 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до наказу командира Військової частини А1376 від 13.12.2018 №835 ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності. Станом на момент звернення до суду залишок непогашеної заборгованості складає 134259,32 грн. Відповідач добровільно сплачувати заборгованість наміру не має, тому позивач вимушений звертатися до суду.

Ухвалою судді від 11.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та поновлено строк звернення до суду.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає з підстав порушення строків та процедури проведення службового розслідування. Крім того зазначає, що відповідач не є матеріально відповідальною особою, а тому на нього не може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди. Також звертає увагу, шо при звільненні з військової служби в наказі не зазначено, що відповідач має заборгованість. Просить відмовити в задоволені позову та стягнути на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

04.02.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідач у період з 2017 року по 2019 рік проходив військову службу у Збройних Силах України, та звільнений з лав Збройних Сил України наказом Командувача Військової частини А1376 (по особовому складу) від 27.12.2018 № 186-РС, а наказом командира Військової частини А1376 (по стройовій частині) від 03.01.2019 № 8 виключений зі списків особового складу військової частини та направлений для постановки на військовий облік до Буринського РВК Сумської області (а.с.6).

По факту втрати військового майна прапорщиком ОСОБА_1 , проведено службове розслідування, за результатами якого командиром Військової частини А1376 видано наказ №835 "Про результати проведення службового розслідування" (а.с.44-45).

У цьому наказі зазначено, що відповідачем втрачено військове майно на загальну суму 151178,58 грн, у зв`язку з чим останнього притягнуто до матеріальної відповідальності та зобов`язано помічника командира – начальника фінансово – економічної служби військової частини А1376 здійснити вирахування з грошового забезпечення прапорщика ОСОБА_1

Наказом командира Військової частини А1376 від 27.06.2019 № 468 «Про внесення змін до наказу командира військової частини А1376» пункт 2 наказу командира Військової частини А1376 № 835 від 13.12.2018 викладено наступного змісту «здійснити вирахування з грошового забезпечення прапорщика ОСОБА_1 в розмірі заподіяної державі шкоди в сумі 135708 грн 58 копійок» (а.с.10).

Оскільки відповідач добровільно сплачувати заборгованість наміру не має, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

За частиною другою статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори з приводу прийняття громадян на військову службу, її проходження, звільнення з військової служби.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Військова частина А1376 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заподіяну шкоду в розмірі 134259,32 грн, яка зумовлена втратою військового майна, що за ним закріплено під час проходження військової служби. Таким чином, спірні правовідносини пов`язані з проходженням публічної (військової) служби.

При цьому вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, спричинених ним державі під час проходження військової служби, нерозривно пов`язане з наданням судом оцінки правомірності наказу командира військової частини, тобто наказу суб`єкта владних повноважень, про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

З огляду на викладене спір у справі є публічно-правовим, а тому підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі – Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту).

Згідно зі ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з абз.1 п.2 Розділу І Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі – Положення, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Приписами п.3 Розділу І Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Згідно з п.4 Розділу І Положення встановлено, що відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду.

Відповідно до п.13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до п.17 Розділу IV Положення командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

Пунктом 18 Розділу IV Положення визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Розділу IV Положення).

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Суд констатує, що службове розслідування за фактом нестачі військового майна у Військовій частині А1376 проведено в строк, визначений Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95.

При цьому відповідно до вимог п.3 та п.19 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95, службовим розслідуванням встановлено всі необхідні елементи для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, заподіяння прямої дійсної шкоди в особі Військової частини А1376 - недостача майна, переданого під звіт, що є порушенням ст.112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки відповідно до ст.112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ відповідач повинен був слідкувати за збереженням ввіреної йому техніки та не менше ніж один раз на місяць звіряти дані ротного обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини.

Враховуючи ту обставину, що саме відповідач є матеріально-відповідальною особою, оскільки на нього покладено обов`язок берегти державне майно, яке йому ввірене.

Враховуючи викладені норми, слід за необхідне наголосити, що порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності у розумінні норм Порядку забезпечує дотримання прав щодо участі у прийнятті командиром відповідного рішення як для військовослужбовців, які проходять службу у військовій частині, якій було завдано матеріальної шкоди, так і для військовослужбовців, яких до прийняття рішення про відшкодування заподіяної шкоди було переведено на нове місце служби.

Так, відповідно до п.22 Положення військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.16-24), відповідача ознайомлено з матеріалами службового розслідування, про що свідчить його підпис на відповідному листі ознайомлення.

Згідно з п.23 Положення якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.

Судом встановлено, що відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності, про що видано наказ, стягнення з нього суми заборгованості у судовому порядку не здійснювалось. Крім наведеного, Положенням передбачено стягнення завданої шкоди в судовому порядку виключно до моменту притягнення особи до відповідальності шляхом видання відповідного наказу, а тому відшкодування такої шкоди має відбуватися в порядку утримання з грошового забезпечення відповідача.

Згідно п.25 Положення утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).

Так, до моменту виключення відповідача зі списків 03.01.2019 та постановки на військовий облік до Буринського РВК Сумської області, з відповідача утримувалось грошове забезпечення, що стало наслідком зменшення суми заборгованості з 135708,58 грн до 134259,32 грн.

Тобто, у період з 03.01.2019 по 2020 рік відповідач повністю не відшкодував завдану шкоду, а тому суд зазначає, що в силу п.30 Положення якщо військовослужбовець вибув на нове місце служби до повного відшкодування заподіяної ним шкоди, то утримання грошової суми за новим місцем служби провадиться на підставі запису у грошовому атестаті. Списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому випадку провадиться лише в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби військовослужбовця. Підтвердження про прийняття суми заборгованості до стягнення підписується командиром (начальником), начальником фінансового органу (головним бухгалтером) військової частини і засвідчується гербовою печаткою.

Крім цього, на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню. (п.32 Положення).

Сума невідшкодованої шкоди, що значиться за звільненим у запас чи у відставку військовослужбовцем або військовозобов`язаним, який пройшов збори, обліковується у військових частинах за попереднім місцем служби або проходження зборів до повного надходження грошових сум (п.33 Положення). При цьому згідно п.34 Положення розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань з винної особи, має бути віднесено на рахунок держави рішенням командира (начальника) військової частини в межах наданих йому прав.

З аналізу наведених вище норм Положення вбачається, що після виключення відповідача зі списків, стягнення з нього суми заподіяної шкоди мало б відбуватися за місцем їх постійного проживання (роботи) на підставі виконавчих написів органів особами, що виконують нотаріальні дії та довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню, а у разі подальшого проходження служби в іншій військовій частині, шляхом утримання грошової суми за новим місцем служби на підставі запису у грошовому атестаті.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача до суду, у останнього були відсутні підстави для стягнення в судовому порядку суми заборгованості, оскільки наявний інший визначений Положенням порядок відшкодування матеріальних збитків. Крім цього, позивачем не надано суду доказів вчинення відповідних дій на виконання порядку стягнення збитків та доказів ухилення відповідача від відшкодування завданої матеріальної шкоди державі, з огляду на що, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо питання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з квитанції від 21.01.2021 № 1, відповідачем сплачено судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про відшкодування з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А 1376 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн), які сплачені відповідно до квитанції № 1 від 21.01.2021.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Військова частина А1376, вул.Деповська, 101, м.Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 26614840.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко