Рішення № 96278922, 09.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року справа № 580/1130/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №971010196172 від 30.11.2020 про перерахунок пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, на підставі довідки Черкаської обласної прокуратури від 18.11.2020 №21-658вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмежень граничним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлені Законом України №911-VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до 01.01.2016.

Вперше пенсію позивачу призначено у квітні 2014 року, а в подальшому на підставі постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2017 року у справі №712/6250/17 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII і здійснено перерахунок пенсії з 04 квітня 2017 року у розмірі 60% заробітку згідно з довідкою прокуратури Черкаської області про складові його заробітної плати.

На підставі наведеного позивач вважає, що відбулось саме переведення позивача на інший вид пенсії, а не її призначення вперше.

Також позивач вважає, що оскільки позивачу пенсія призначена та нараховується з квітня 2014 року, то дія положень Закону № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що законодавством встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачу згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ № 858455 встановлено 13.10.2014 ІІ групу інвалідності та призначено пенсію по інвалідності.

Позивач відповідно до наказу прокурора Черкаської області від 06.04.2017 №138к звільнений з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходах примусового характеру прокуратури Черкаської області на підставі пункту 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ). Загальний стаж роботи позивача в органах прокуратури становить 10 років 0 місяців 20 днів.

На підставі постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.06.2017 у справі №712/6250/17, залишеної в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до вимог статті 86 Закону №1697-VІІ.

У листопаді 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, на умовах її призначення, у зв`язку із проведеною реорганізацією та зміною умов оплати працюючих прокурорів Черкаської обласної прокуратури із 01.09.2020, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №6-/2020. До заяви позивачем додано оригінал довідки Черкаської обласної прокуратури від 18.11.2020 №21-658 вих20 про розмір заробітної плати(грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Листом № 6303-6708/О-02/8-2300/20 від 02.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача про проведений перерахунок пенсії, розмір якої після перерахунку із 01.10.2020 склав 17120 грн. та з 01.12.2020 - 17690 грн.

Також позивачем отримано від відповідача паперову копію електронного документа - рішення № 971010196172 від 30.11.2020 про перерахунок пенсії.

У відповідності до вказаного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, встановлено розмір пенсії в сумі 31782,24 грн., при цьому відповідачем застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись із наведеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив рішення №7-р(II)/2019, яким: визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

На підставі наведеного рішення Конституційного Суду України та довідки Черкаської обласної прокуратури від 18.11.2020 №21-658вих20 позивачу здійснено перерахунок пенсії, однак встановлено її обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Перевіряючи правомірність такого обмеження розміру пенсії, суд враховує, що абзацом 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказана редакція абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладена внаслідок внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016.

При цьому, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України, до конституційних прав віднесено право на соціальний захист та пенсійне забезпечення громадян України.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. (ч. 1 ст. 58 Конституції України).

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. (ст. 64 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 в справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 3-209/2018Г2413/18, 2807/19 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

При цьому, необхідно врахувати висновки, викладені Конституційним Судом України у рішеннях від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. відповідно до яких обмеження пенсії максимальним розміром не може застосовуватись до окремих категорій працівників.

Отже, передбачені вищенаведеними нормами законів №1697-VII обмеження пенсій максимальним розміром застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, в той же час як пенсія позивачу вперше призначена ще у 2014 році.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17 та від 30.10.2019 у справі №826/17744/17.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також враховує, що у Бордоській декларації «Судді та прокурори у демократичному суспільстві», ухваленої спільно Консультативною Радою європейських суддів та Консультативною Радою європейських прокурорів 8 грудня 2009 року, зазначено, що належне виконання різних, але взаємодоповнюючих функцій суддями та прокурорами є необхідною гарантією справедливого, неупередженого та ефективного відправлення правосуддя. Судді та прокурори мають бути незалежними у здійсненні своїх повноважень, а також діяти незалежно один від одного. Належні організаційні, фінансові, матеріальні та людські ресурси повинні бути надані у розпорядження національної системи правосуддя. Правоохоронні та, де це прийнятно, дискреційні повноваження прокуратури на етапі досудового слідства потребують, щоб статус прокурорів був гарантований законом на якомога вищому рівні, подібно до статусу суддів. Вони повинні бути незалежними і самостійними у процесі прийняття рішень та здійсненні своїх функцій справедливо, об`єктивно та неупереджено.

Пунктом 5 частини 1 статті 16 ЗУ «Про прокуратуру», належне матеріальне, соціальне та пенсійне забезпеченням прокурора, визначено як одну із гарантій його незалежності.

З цих міркувань, належне пенсійне забезпечення прокурора є обов`язком, який взяла на себе держава, задля забезпечення неупередженості та ефективності відправлення правосуддя.

Суд враховуючи висновки, викладені Конституційним Судом України у рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016, вважає, що матеріальне забезпечення прокурорів, діяльність яких аналогічно спрямована на забезпечення ефективного відправлення правосуддя, не є особистим привілеєм, а засобом, який надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у попередніх рішеннях наголошувалось, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (зокрема, п. 31 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, заяви № 68385/10 та 71378/10).

Правова позиція щодо співмірності втручання у право особи на мирне володіння майном викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2510 цс 15, прийнятій на спільному засіданні Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах. Згідно з якої ВСУ зазначив, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Досліджуючи питання щодо легітимності мети та пропорційності втручання у право позивача на мирне володіння майном, суд приходить до наступних висновків.

Серед принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено обов`язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

Тобто, страхування працюючих осіб є обов`язковим, та спрямоване на формування їх зацікавленості у матеріальному забезпеченні на пенсії.

У відповідності до положень частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», базою для обрахунку пенсії прокурорів є ті доходи, з яких сплачено страхові внески.

А отже, призначення даної пенсії та її розмір обумовлено сплатою пенсіонером страхових внесків.

Конституційний Суд України у рішенні від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 зазначив, що у сфері пенсійного забезпечення справедливим має визнаватися такий підхід законодавця, за якого забезпечується пропорційне співвідношення між страховими внесками та призначеним розміром пенсійних виплат, а застрахована особа може безперешкодно реалізувати своє право на пенсію у повному обсязі.

В свою чергу розмір страхових внесків обумовлено розміром заробітної плати працівника, на яку впливають складність, умови виконуваної роботи, результати праці, тощо.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість прогонозувати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

З цих міркувань, суд приходить до висновку, що працівник, який досягає вищої посади, виконує більш складні завдання, чи проявляє іншу успішність у праці, що обумовлює збільшення його заробітної плати, правомірно очікує, що це, в тому числі, відобразиться на його подальшому пенсійному забезпеченні. Натомість, при зрівнянні всіх пенсій у межах максимального розміру, такі правомірні очікування не отримують реалізації. Що по-перше, знецінює попередню трудову діяльність працівника, а по-друге порушує засади прогнозованості у реалізації його прав.

Тому суд приходить до висновку, що обмеження всіх пенсій працівників прокуратури єдиним розміром, критерію справедливості не відповідає та покладає на зацікавлених осіб особистий надмірний тягар. Позаяк для обрахунку пенсії працівника прокуратури враховуються його доходи, з яких страхові внески сплачені повністю, без застосування жодних пільг та переваг. Таким чином порушується баланс між правами та обов`язками особи, що на думку суду є неприпустимим.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертався до аксіоми «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (до прикладу постанова Верховного Суду від 22.05.2019, справа № 234/3341/15-ц; від 05.02.2020 № 461/5171/18; від 22.08.2019 справа № 9901/826/18; від 31.10.2018 справа № 202/4494/16-ц).

Подібні висновки щодо незастосування до працівників прокуратури граничних розмірів пенсійних виплат сформовано у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, справа № 420/2722/20, від 24 червня 2020 року, справа № 420/2676/20, Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, справа № 340/562/19.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи, надано договір-доручення №7/20а від 28.04.2020 про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яременком В.А., розрахунок витрат на правову допомогу від 03.02.2021 відповідно до якого погодинна вартість роботи без врахування участі в судовому засіданні становить 3500 грн.; квитанція №30694325 від 03.02.2021 про сплату коштів на суму 3500 грн., згідно з якою платником вказано ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 2, 3 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд вважає, що додані докази доводять факт надання позивачу правової допомоги при розгляді справи за даним позовом, розмір заявлених витрат щодо надання правової допомоги саме у цій справі, визначений договором про надання правової допомоги. Факт їх сплати підтверджується банківською квитанцією. Опис наданих послуг сформований адвокатом у відповідності до положень ст. 134 КАС України.

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача про не доведення факту понесення позивачем судових витрат, обсягу наданих послуг, їх вартості, та пов`язаності їх з розглядом справи.

А тому суд приходить до переконання про необхідність покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3500 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області №971010196172 від 30.11.2020 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, на підставі довідки Черкаської обласної прокуратури від 18.11.2020 №21-658вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмежень граничним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПУО 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко