Рішення № 96278763, 15.04.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21/21

РІШЕННЯ

іменем України

15 квітня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання відповідача прийняти рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, а також з вимогою про зобов`язання видати паспорт громадянина України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення про відмову, яке оформлене листом, є протиправним, оскільки до територіального підрозділу ДМС ним надані усі необхідні документи та достовірні відомості, що є достатніми для оформлення громадянства за територіальним походженням.

Управлінням Державної міграційної служби в Хмельницькій області поданий відзив, у якому відповідач позов не визнає. Покликається на те, що позивач дійсно має право на набуття громадянства України за територіальним походженням (у спрощеному порядку) відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Разом з тим, подання заяви з питань громадянства здійснюється виключно за наявності документа, що посвідчує особу, громадянство та проживання на території України на законних підставах. Оскільки позивачем такі документи не надані, відповідач повернув заяву без розгляду. У позові, відтак, просить відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, де не погоджується з доводами відповідача. Зазначає, що проходив службу на території України, брав участь у АТО, його дочка має громадянство України, тому і він сподівався його набути, позаяк громадянство інших держав він не набував. Позивач зазначає, що документами, які посвідчують його особу, є посвідчення офіцера Збройних сил України, матеріали особової справи, які з 1996 року перебували у військовому комісаріаті міста Хмельницького.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Поняття громадянства України, підстави і порядок його набуття визначає Закон України "Про громадянство".

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про громадянство" передбачено, що громадянство України набувається за територіальним походженням.

Статтею 8 Закону України "Про громадянство" встановлено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Як вбачається зі змісту абз. 9 ст. 1 Закону України "Про громадянство" проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України (...) а також процедуру подання цих документів визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006, далі по тексту - Порядок № 215).

Згідно з абз. 1 пункту 1 Порядку № 215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Пунктом 32 Порядку встановлено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, син чи дочка якої народились до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, який підтверджує факт народження сина чи дочки заявника до 24 серпня 1991 року на території, зазначеній у абзаці першому цього пункту; б) копію свідоцтва про народження сина чи дочки заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з сином чи дочкою, які народилися на території, зазначеній у абзаці першому цього пункту. Підпунктами "а" - "в" пункту 24 Порядку передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) для осіб без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Олександрів Володимирської області ( в складі СРСР) 27 листопада 1988 року позивач одружився із ОСОБА_2 , мешканкою міста Хмельницького, шлюб зареєстрований Хмельницьким ВРАЦС за № 2028.

Як видно з відомостей Державного реєстру актів цивільного стану, у позивача 14.10.1989 року від шлюбу народилась дочка - ОСОБА_3 ( актовий запис №3394 зареєстрований Хмельницьким ВРАЦС 01.11.1989 року)

Також 30.03.1998 року позивач отримав реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .

Згідно з відомостями особової справи ОСОБА_1 (власний номер НОМЕР_2 , інд. код НОМЕР_1 ) позивач у період 1987-1995 років проходив військову службу у республіці Казахстан.

Позивач 10 серпня 2015 року прийняв військову присягу на вірність народу України. Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" №15/2015 від 14 січня 2015 року був призваний по мобілізації, у період з 29.09.2015 року по 26.04.2016 року проходив службу на посаді заступника командира зенітної ракетної батареї по роботі з особовим складом зенітного ракетного дивізіону, зенітного ракетного полку оперативного командування "Північ". У період з 26.04.2016 року по 03.01.2017 року проходив службу на посаді заступника командира мотопіхотної роти по роботі з особовим складом ІІ-го окремого мотопіхотного батальйону, 30-ї окремої механізованої бригади. 22.11.2016 року позивач уклав контракт про проходження військової служби строком на 6 місяців з 22 листопада 2016 року до 22 травня 2017 року. 03 липня 2017 року позивач виключений зі списків особового складу ВЧ, направлений для зарахування на військовий облік до Хмельницького ОМВК Хмельницької області. У періоди з 11.10.2015 по 09.01.2016, з 02.02.2016 по 06.05.2016, з 19.06.2016 по 03.10.2016, з 06.10.2016 по 04.01.2017, з 04.01.2017 по 13.04.2017, з 22.04.2017 по 22.05.2017 та з 13.06.2017 по 18.06.2017 брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Встановлено, що позивач 09.06.2020 та 11.09.2020 звертався до УДМС України в Хмельницькій області та Хмельницького РВ УДМС України в Хмельницькій області з заявами про прийняття до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України», надавши:

- заяву про прийняття до громадянства України;

- декларацію про відсутність іноземного громадянства;

- дві фотокартки;

- повний витяг з ДРАЦС щодо актового запису про народження дочки.

Позивач зазначив у заяві від 11.09.2020, що з 1996 року перебуває на військовому обліку, громадянства інших держав не набував.

Для підтвердження особи позивач надав відповідачу копію посвідчення офіцера Збройних сил України серії НОМЕР_3 , зазначивши, що інший документ, який посвідчує його особу, відсутній.

Крім того, у матеріалах справи є копія послужного списку позивача як офіцера ЗСУ.

Відповідач листом від 29.09.2020 № 6833.37-1486/6833.37.1-20 повідомив про повернення заяви без розгляду разом з додатками. У цій відповіді зазначається, що листом від 08.07.2020 заявнику повідомлений перелік необхідних документів та зазначено, що подання заяви з питань громадянства здійснюється виключно при наявності документа, що посвідчує особу, громадянство та проживання на території України на законних підставах. Оскільки вказані документи не були подані, заява про набуття громадянства повертається без розгляду (а.с.18)

Оцінюючи законність повернення документів без розгляду, суд виходить з того, що у наданій відповіді відповідач не зазначив конкретну норму закону або підзаконного акту, на підставі якої заявнику повертається без розгляду його заява щодо набуття громадянства України.

Також зі змісту відповіді від 29.09.2020 неможливо зрозуміти, які саме "вказані документи" не були подані заявником до підрозділу ДМС: ті, що стосуються вирішення питання по суті, або ті, які посвідчують особу, громадянство та проживання на території України на законних підставах.

Виходячи з доводів, наведених у відзиві, судом встановлено, що відповідач має на увазі документи, які посвідчують особу, громадянство та проживання на території України на законних підставах. Однак, зі змісту наданої ним відповіді, це не вбачається.

Таким чином, подані позивачем документи для вирішення питання по суті відповідачем не досліджувались.

Враховуючи викладене, надана відповідачем відповідь/відмова не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та законності рішень суб`єктів влади.

Зі змісту письмових доказів у справі вбачається, що відповідач фактично не заперечує право позивача на набуття ним громадянства за територіальним походженням.

У той же час, відповідач висловлює заперечення, які стосуються неподання позивачем документа, який посвідчує його особу, громадянство та проживання на території України на законних підставах.

Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України "Про громадянство" проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

До жодної з цих категорій позивач не належить, як і не належить до осіб без громадянства, правовий статус яких підтверджений офіційно. Докази протилежного суду не надані.

Позивач проходив військову службу на території України, брав участь у АТО та отримав посвідчення офіцера ЗСУ серії НОМЕР_3 від 20.08.2015 року, видане Академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Інші документи, на підставі яких можна було б встановити його особу - відсутні.

Разом з тим, особа позивача встановлювалась на підставі цього документу органами військового управління під час проходження ним військової служби, мобілізації та участі у АТО. Зважаючи на це, неприйняття до розгляду документів позивача через відсутність документа, що посвідчує особу заявника, не може вважатись обґрунтованим.

Що стосується документа, який свідчить про проживання заявника на території України на законних підставах, зміст п.4 Порядку №215 (заяви та інші документи з питань громадянства подаються особою, яка проживає в Україні на законних підставах) та п.5 Порядку №215 (під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів) не має відсилань до вичерпного переліку випадків законного перебування/проживання на території України та документів, які б це підтверджували.

Позивач знаходиться на території України, де проходив військову службу у складі ЗСУ, та перебуває на військовому обліку, що не може вважатись незаконним перебуванням на території України.

Судом при розгляді справи враховується практика ЄСПЛ щодо питань громадянства. Так, хоча Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить такого поняття, як право на громадянство, однак, у своїй практиці Європейський суд з прав людини розглядає питання громадянства переважно в контексті ст.ст. 8 і 14 Конвенції. Зокрема, у справі «Ahmadov v. Azerbaijan» суд прийшов до висновку про порушення ст.8 Конвенції у зв`язку із тим, що особі було відмовлено в отриманні посвідчення особи через те, що громадянами вважалися лише особи, які мали постійну реєстрацію в Азербайджані. Аргументи, що участь у виборах, позначення його як громадянина Азербайджану у свідоцтві про народження сина й реєстрація офіцером запасу були підтвердженням громадянства, до уваги не бралися. В ЄСПЛ дійшли висновку, що в даному випадку було порушення ст.8 конвенції.

Європейський суд з прав людини у справах «Карасьов проти Фінляндії», «Сливенко проти Латвії» висловив позицію, що порушення права на можливість отримання громадянства, позбавлення громадянства, призводить до порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через його вплив на особисте життя людини. Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, при вирішенні зазначених питань, відповідний орган повинен оцінювати аргументи та подані документи для встановлення відповідних обставин, з урахуванням індивідуальної ситуації, яка склалась.

У справі відсутні докази того, що позивач перебував або перебуває на території України незаконно, вчинив злочин, засуджений в Україні до позбавлення волі або становить загрозу національній безпеці держави. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження подання позивачем відповідачу завідомо неправдивих відомостей або недостовірних документів, приховування фактів, які унеможливлюють набуття ним громадянства України.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Натомість, позивач, заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення про оформлення набуття ним громадянства України та видачу паспорту, фактично просить суд втрутитись у дискреційні повноваження відповідача ( правова позиція щодо аналогічних обставин викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (№ К/9901/2399/17)

Відтак, належним способом захисту права позивача, який одночасно не призводить до втручання у дискреційні повноваження державного органу, є зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо набуття громадянства України на підставі поданих ним документів та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Оскільки отримання паспорта громадянина України можливе лише особою, яка набула (має) громадянство України, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт є передчасною і задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частково)

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати необґрунтованою та протиправною відповідь Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області ( Хмельницький районний відділ) від 29.09.2020 № 6833.37-1486/6833.37.1-20 про повернення документів ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо набуття громадянства України на підставі поданих ним документів та вирішити питання з урахуванням його правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1400 грн. за рахунок асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 квітня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області (вул. М. Мазура, 4,Хмельницький,Хмельницька область,29007 , код ЄДРПОУ - 37864148)

Головуючий суддя І.С. Козачок