Рішення № 96278741, 15.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4211/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить стягнути податковий борг в сумі 634 772,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платник податків ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага від АТ «УкрСиббанк» у сумі 2 078 651,88 грн, з яких не перераховано до бюджету податки та збори. Станом на день звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 634 772,48 грн.

Податковий борг виник за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 585 956,89 грн., по військовому збору у сумі 48 815,59 грн., які нараховані платнику контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень.

До боржника застосовувались заходи стягнення визначені Податковим кодексом України, а саме на підставі підпункту 59.1 статті 59 ПК України відповідачу вручено податкову вимогу та згідно статті 89 розділу II ПК України контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Однак, вказані дії контролюючого органу не призвели по погашення податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути вказаний борг з відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.171 КАС України судом сформовано та направлено до органу реєстрації місця перебування та місця проживання запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

З відповіді на запит суду, наданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради №16-21/4 убачається, що у Реєстрі територіальної громади міста Херсона інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача відсутні.

Ухвалою від 19.02.2021р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк на надання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду від 19.02.2021р. направлена на адресу відповідача, однак не отримана останнім з причин незалежних від суду.

Положеннями ст.130 КАС України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

З огляду на те, що судом надсилалась ухвала суду адресою відповідача, однак поштове відправлення не було вручено останньому з причин незалежних від суду, судом було здійснено повідомлення відповідача про розгляд даної справи шляхом розміщення 22.02.2021р. оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, про строки надання відзиву на позов та про обов`язок надати докази.

Разом з тим, станом на 15.04.2021р. відповідач не виконав ухвалу суду в частині зобов`язання надати докази, як і не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків ОСОБА_1 під час отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2016р. по 31.12.2019р., за результатами якої складено акт від 15.05.2019 р. №265/21-22-13-05/ НОМЕР_1 . У вказаному акті зафіксовано порушення відповідачем:

- пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, що полягає у не включенні до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2 078 651,88 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 374 157,34 грн.;

- п.49.1, п.49.2 ст.49, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, що полягає у неподанні до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016р.;

- пп.1.4 п.16 прим.1 підрозд.10 розд. ХХ ПК України, що призвело до не нарахування та не сплати військового збору за 2017р. у сумі 31 179,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний акт направлений відповідачу, однак не отриманий останнім з підстав, незалежних від контролюючого органу.

На підставі акту від 15.05.2019 р. №265/21-22-13-05/ НОМЕР_1 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 15.07.2019 р.:

- №0022841305, відповідно до якого відповідачу нараховані грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 374 157,34 грн та нараховані штрафні санкції у сумі 93 539,34 грн.;

- №0022851305, відповідно до якого нараховані штрафні санкції у сумі 170 грн.;

- №0022861305, відповідно до якого відповідачу нараховані грошові зобов`язання з військового збору в сумі 31 179,79 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 7794,95 грн.

Таким чином, відповідно до податкових повідомлень-рішень від 15.07.2019 р. №0022841305, №0022851305та №0022861305 відповідачу нараховано грошових зобов`язань на загальну суму 506 841,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, усі податкові повідомлення-рішення направлені на адресу відповідача, однак не отримані ним з причин, незалежних від контролюючого органу.

З інтегрованої картки платника вбачається, що на підставі ст.129 ПК України відповідачу нарахована пеня на податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 118 090,21 грн. та на військовий збір - на суму 9 840,85 грн.

Як установлено судом, результати проведеної планової документальної виїзної перевірки відповідачем не оскаржувались. Так само не оскаржувались і податкові повідомлення-рішення від 15.07.2019 р. №0022841305, №0022851305та №0022861305.

На підставі підпункту 59.1 статті 59 ПК України контролюючим органом була сформована податкова вимога від 31.10.2019р. №3861-10 на суму 634772,48 грн.

Грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем не сплачені у строки, визначенні законодавством України, тому податковий орган просить стягнути їх у судовому порядку.

Вирішуючи дані правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Відповідно до пункту 1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК України, встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 15.07.2019 р. №0022841305, №0022851305та №0022861305 відповідачем оскаржено не було. Доказів відкликання чи скасування таких податкових повідомлень-рішень також до суду не надано.

З огляду на викладене, станом на день розгляду даної справи, усі нараховані контролюючим органом грошові зобов`язання, відповідно до податкових повідомлень-рішень від 15.07.2019 р. №0022841305, №0022851305та №0022861305, є узгодженими, але не сплаченими у встановлені строки.

Статтею 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, узгоджене грошове зобов`язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17. У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що «…Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.

В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з`ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення - рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу)…».

Отже, з огляду на викладене та приймаючи до уваги, що предметом спору в межах даної справи не є правомірність податкових повідомлень - рішень, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням, які прийняті за наслідками проведеної позивачем документальної позапланової невиїзної перевірки.

Окремо, суд звертає увагу, що відповідачем не були оскаржені ані висновки контролюючого органу, що зафіксовані в акті такої перевірки, а ні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту за результатами перевірки.

В межах даного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу судом з`ясовані підстави його виникнення, а саме податковий борг відповідача виник у результаті несплачених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень від 15.07.2019 р. №0022841305, №0022851305та №0022861305, винесених на підставі акту перевірки від 15.05.2019 р. № 265/21-22-13-05/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питання достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) під час отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2016 по 31.12.2016». Вказані податкові повідомлення-рішення є чинними.

Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що контролюючим органом була сформована податкова вимога від 31.10.2019р. №3861-10, яка направлена на адресу відповідача, однак не отримана останнім з підстав, незалежних від контролюючого органу.

Згідно п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, направлені на адресу відповідача вважаються належним чином врученими, оскільки направлені рекомендованими листами з повідомленням.

Із часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач є постійним боржником, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

Підпунктами 89.1.1 та 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України).

З матеріалів справи убачається, що контролюючим органом прийнято рішення від 31.10.2019р. №3861-10 про опис майна у податкову заставу.

Таким чином, застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу в добровільному порядку.

Також судом встановлено, що відповідно до ст. 129 ПК України нарахована пеня в сумі 9 840,85 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2019 р. № 0022861305 та в сумі 118 090.21 грн за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2019 р. № 0022841305.

Отже, загальна сума податкового боргу, який обліковується за відповідачем становить 634 772,48 грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника.

Доказів сплати вказаного податкового боргу до суду не надано.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до положень ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Положеннями ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом (30.10.2020р.) встановлений строк у 30 календарних днів минув, отже у контролюючого органу виникло право на стягнення.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, ознайомлений з матеріалами адміністративної справи, однак не надав жодного доказу на спростування наявності узгодженого грошового зобов`язання, за стягненням якого звернувся позивач (зокрема не чинності податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, тощо), не надано відповіді на відзив, натомість позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності узгодженого грошового зобов`язання, дотримання процедури визначення податкового зобов`язання відповідача, повідомлення останнього про наявність податкового боргу та вчинення усіх встановлених дій, які б призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України та дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) податковий борг:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 585 956 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 89 (вісімдесят дев`ять) грн. - отримувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/11010500, код отримувача - 37959779, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку - UА578999980333149341000021002, код бюджету - 11010500;

- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 48 815 (сорок вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. - отримувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/11011001, код отримувача - 37959779, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку UА908999980313030137000021002, код бюджету -11011001.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111020300